Лабораторна робота №3 Мета : Вплив мінералізації води на організм. Нормативи мінералізації води

Мета: Вивчити вплив мінералізації води на клітини і організм. Вивчити гігієнічне нормування мінералізації питної води за органолептичними ознаками. Розглянути процеси тургору, плазмолізу і деплазмолізу, що протікають у клітинах. Визначити мінералізацію води на рівні смакових граничних відчуттів.

Обладнання і реактиви: Дистильована вода, сухий хлорид натрію, цибулина, мікроскоп, предметні скельця, піпетка, ваги, хімічні склянки, зразки мінеральної води, зразки мінеральної води різного ступеню мінералізації та хімічного складу.

Теоретична частина.

Межа мінералізації питної води (сухого залишку) 1000 мг/л була у свій час встановлена по органолептичній ознаці. Вода з великим вмістом солей має солонуватий або гіркуватий присмак. Основну частину сухого залишку прісної води становлять хлориди і сульфати. Як відомо, ці солі мають виражений солоний або гіркий смак, що є підставою для обмеження їхнього змісту у воді на рівні порога відчуття: 350 мг/л для хлоридів і 500 мг/л для сульфатів.

Експериментальні дослідження на лабораторних тваринах і добровольцях показали, що вода з підвищеною мінералізацією впливає на секреторну діяльність шлунка, порушує водно-сольову рівновагу, у результаті чого настає неузгодженість багатьох метаболічних і біохімічних процесів в організмі.

У зв'язку з розвитком технології опріснення солоних вод для питних потреб виникла проблема гігієнічного нормування нижньої межі мінералізації. Установлено, що систематичне споживання дистильованої і маломінералізованої води викликає порушення водно-сольової рівноваги, в основі якого лежить реакція осморецептивного поля печінки, що виражається в підвищеному викиді натрію в кров. У результаті відбувається перерозподіл води між позаклітинною і внутрішньоклітинною рідинами. В експерименті на лабораторних тваринах і добровольцях установлено, що нижньою межею мінералізації, при якій гомеостаз організму підтримується адаптивними реакціями, є сухий залишок у 100 мг/л, оптимальний рівень мінералізації питної води знаходиться в діапазоні 200—400 мг/л.

Мінеральні води розрізняються як за хімічним складом, так і за ступенем мінералізації. Води, мінералізація яких не перевищує 1г, і у складі яких не містяться мікрокомпоненти, що лікувально впливають на організм людини, відносяться до природних столових вод. Їх використовують для задоволення спраги.

Води із загальною мінералізацією від 2 до 8 г/л – це лікувально-столові води. Такі води використовуються за призначенням лікаря.

Води із загальним ступенем мінералізації від 8-до12г/л відносяться до лікувальних.

Води малої мінералізації (2-5 г/л) володіють сечогінною дією. Води середньої мінералізації (5-15 г/л) є основною групою лікувальних мінеральних вод. Ці води використовуються для питного лікування, промивань шлунку та кишківника, інгаляцій та інших процедур. Води високого ступеню мінералізації (15-25г/л) використовуються для зовнішнього лікування (лікувальні ванни), або в невеликій кількості як послабляючий засіб.

Лікувальна класифікація мінеральних вод також виділяє води за переважаючим хімічним компонентом. Розрізняють вуглекислі, сульфідні, залізисті, йодисті, бромисті, радонові та інші типи мінеральних вод. Термальні води - води з підвищеною температурою.