Контрольні запитання:

1. Які функції виконують білки в організмі?

2. Яким чином властивості білків пов’язані з їх будовою? Що таке денатруція, ренатурація, деструкція?

3. Як впливають на структуру та властивості білків мінеральні та органічні кислоти?

4. Де використовують реакції білків на кислоти?

5. Які якісні реакції для визначення білків Ви знаєте?

6. Як важкі метали впливають на структуру та властивості білків?

7. Що таке зворотне та незворотне осадження? З якими властивостями білків вони пов’язані?

8. Чому визначення білків в сечі має клінічне значення?

9. З чим може бути пов’язана токсичність природних білків?

10. Що Вам відомо про токсичні білки у складі їжі?

11. Яку небезпеку несуть частково гідролізовані білки, шо використовуються для зниження ваги тіла?

12. Що Ви знаєте про токсичність жирів?

13. Що Ви знаєте про токсичність вуглеводів?

14. Що Ви знаєте про токсичність вітамінів?

15. Що Ви знаєте про негативні чинники харчових продуктів, що мають токсикологічне значення?

Лабораторна робота №7.

Тема: Визначення кратності повітрообміну в приміщеннях та дотримання гігієнічних вимог до вентиляції приміщень.

Мета роботи: Навчитись розраховувати та визначати не­обхідний для даного приміщення об'єм вентиляції та давати оцінку вентиляції жилого приміщення.

Матеріали та обладнання: Анемометр.

Теоретична частина

Головними складовими атмосферного повітря є кисень (близько 21%), азот (майже 78%), аргон ( 0,093%). На всі інші гази, серед яких основну долю займає вуглекислий газ, припадає близько 0,03%. Кисень потрібен організмам для забезпечення енергією, яка вивільняється у результаті реакцій окислення. Підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері гальмує ці процеси. Збільшення концентрації вуглекислого газу в повітрі приміщень призводить до розвитку головного болю, почервоніння обличчя, втоми, відчуття задухи, а при подальшому перебуванні може призвести до втрати свідомості. Тому при будівництві приміщень планується відповідна гігієнічним вимогам система вентиляції. Розрізняють витяжну вентиляцію, яка періодично вмикаючись, забезпечує рух повітря з певною швидкістю і відповідний газообмін з атмосферним повітрям. Також при відсутності такої системи вентиляції передбачена система провітрювання шляхом відкривання вікон, або квартирок.

Для забезпечення нормальних умов проживання і трудової діяльності необхідно, щоб концентрація СО₂ в приміщенні не перевищувала 0,1 % ( 1 л/м³ ). З цією метою кількість вентиляційного повітря на одну людину повинна становити ( в м³/год): в житлових приміщеннях - 40-75; аудиторіях - 20-30; службових приміщеннях - 20-42.

Обмін повітря в житлових приміщеннях не повинен перевищувати 2-3 об’ємів приміщення за 1 годину, інакше буде відчуватися протяг.

Показником ефективності вентиляції приміщень є кратність повітрообміну. Кратність повітро­обміну (К) — це число, що вказує, скільки разів за 1 год. повітря у приміщенні замінюється на зовнішнє. Її розраховують за форму­лою, визначивши рух повітря анемометром у вентиляційному от­ворі шляхом рівномірного переміщення анемометра по його пери­метру і в центрі отвору:

( 1)

де а — площа вентиляційного отвору, м²; b — швидкість руху повітря, м/с; с — час провітрювання, с; V — об'єм приміщення, м³.

Для оцінки одержаної кратності повітрообміну визначають не­обхідний для даного приміщення об'єм вентиляції. У житлових та громадських приміщеннях цей об'єм залежить від кількості людей у приміщенні і вираховується з урахуванням максимально допусти­мого вмісту вуглекислоти.

Розрахунок об'єму вентиляції за вуглекислотою проводять за такою формулою:

( 2)

де V — об'єм вентиляції, м³; k — кількість вуглекислоти, що види­хається людиною за 1 год. (22,6 л); n — кількість людей у приміщенні; Р — максимально допустимий вміст вуглекислоти у приміщенні (1,0 л/м³, що відповідає 0,1 %); Р₁ — вміст вуглекисло­ти в атмосферному повітрі (0,4 л/м³, що відповідає 0,04 %).

Знаючи концентрацію вуглекислоти в атмосферному повітрі ( 0,4 л/м³), допустиму концентрацію вуглекислоти в атмосферному повітрі ( 1 л/ м³) , можна розрахувати необхідний об’єм повітря на одну людину.

Розрахунок проводять за формулою 3:

Х=А/а-а₁ (3)

Де Х – необхідний об’м повітря ( в м³/год) на одну людину ( кубатура приміщення), А- кількість видихуваної вуглекислоти однією дорослою людиною ( 22,6 л), а- допустима концентрація СО₂ в приміщенні (1 л/ м³) , а₁ – вміст СО₂ в атмосферному повітрі ( 0,4 л/³)

Поділивши одержаний об'єм вентиляції на об'єм даного приміщення, визначають необхідну для цього приміщення кратність повітрообміну за 1 год.

Приклад розрахунків:

Умови завдання : У палаті об'ємом 60 м³, де знаходяться 3 чоловіки, провітрювання відбувається за рахунок кватирки, яку відкривають на 10 хв через кожну 1 год. Швидкість руху повітря — 1 м/с, площа кватир­ки — 0,15 м². Дати оцінку вентиляції приміщення.

Рішення. За 1 с в кімнату надходить 1∙0,15 = 0,15 м³ повітря, за 10 хвилин — 90 м³. Кратність повітрообміну дорівнює: 90 м³ : 60 м³ = 1,5. Необхідний об'єм вентиляції складає: (22,6 • 3) : (1 - 0,4) = 113 м³. Кратність повітро­обміну = 113м³:60м³= 1,8.