- •Тема 1.
- •1.Філософія в системі університетської освіти та її цінність для міжнародників
- •6. Структура філософії та її основні проблеми
- •Тема 2.
- •Тема 3.
- •1. Моністичні теорії: Мілетська натурфілософія та проблема першопочатку.
- •2. Метафізика елеатів(Парменід,поняття про буття і небуття, апорії Зенона) та діалектика Геракліта(розвиток та боротьба протилежностей, поняття про логос).
- •4.Сократичні школи ,кініки,кіренаїки.
- •5.Філософія Платона (теорія ідей,теорія пізнання, вчення про державу)
- •6. Філософія Арістотеля(метафізика, вчення про матерію і форму, причини, критика теорій та ідей Платона ,етика).
- •7. Етичні теорії: Елліністична філософія: скептики,стоїки, епікурейці.
- •8. Неоплатонізм(вчення про єдине).
- •Тема 4.
- •1. Апологетика і патристика. Августин Блаженний
- •3.Сууперечка про універсалії ( номіналізм і реалізм)
- •4. Тома Аквінський. Співвідношення віри і розуму у Середньовіччі. У.Оккам.
- •Тема 5.
- •1. Філософія Відродження (гуманізм, натурфілософія, пантеїзм, філософія політики)
- •2. Філософія Нового часу хуіі ст.. (емпіризм Бекона; раціоналізм та дуалізм Декарта)
- •3. Субєктивний ідеалізм Берклі.
- •Тема 6.
- •1. Гносеологія і етика Канта ( коперніканський переворот , агностичний апріоризм, категоричний імператив)
- •2. Абсолютний ідеалізм Гегеля(абсолютна ідея , діалектика, філософія історії)
- •3. Філософія Маркса (вчення про суспільно-економічні формації)
- •Тема 7.
- •1. «Філософія життя»: Волюнтаризм і песимізм Шопенгауера та філософія Ніцше
- •2. Екзистенціалізм (Кєркегор, Сартр, Камю, Ясперс, Гайдегер)
- •3. Пірс (семіотика, семасіологія)
- •4. Філософія мови. Герменевтика (Гумбольдт, Потебня, Гадамер, Гайдегер)
- •5. Психоаналіз і неофройдизм (Фрейд, Юнг, Фром)
- •7. Феноменологія (Гусерль)
- •Тема 8.
- •1. Феномен «української філософії» та його особливості
- •2. Філософія г.Сковороди (етика, онтологія, гносеологія)
- •3. «Філософія серця» (п.Юркевич, м. Гоголь)
- •4. Філософські ідеї т.Шевченка, і.Франка
- •Тема 9.
- •1. Проблема буття в історії філософії. Особливості онтології та кінеології.
- •2. Природа остаточної реальності. Проблема субстанції. Матеріалізм, дуалізм, ідеалізм, нейтральний монізм.
- •3.Проблема пізнання в історії філософії. Класична і неокласична теорії пізнання. Скептицизм і агностицизм.
- •4. Про можливість та знання у сфері метафізики (види знання та суджень: апріорні, апостеріорні, синтетичні та аналітичні), емпіризм, раціоналізм; види знання.
- •5. Про відношення між досвідом та реальністю (теорії сприйняття: каузальна, реалістична, ідеалістична, критично-ідеалістична, феноменалістична; первинні та вторинні якості);
2. Природа остаточної реальності. Проблема субстанції. Матеріалізм, дуалізм, ідеалізм, нейтральний монізм.
Внутрішня логіка проблеми буття вела філософію від питання про існування світу”тут” і “тепер” до питання про неминущий (або минущому) існуванні миру як нескінченного (або обмеженого) цілого. Субстанція позначає внутрішню єдність різноманіття конкретних речей, подій, явищ і процесів, за допомогою яких і через які вона й існує. Умовно можна виділити 2основні позиції в вирішенні питання про єдність світу: 1.універсальна спільність всіх світових явищ бачиться в їхній матеріальності (лінія Демокрита), 2.така єдність убачається в загальній ідеальній основі світу(лінія Платона). Обидві вони-монізм (матеріалістичний і ідеалістичний). Ідеалістичний монізм вважає першоосновою всього сущого ідеальне, розглядаючи матерію як всього лише інобуття цього ідеального. Навпаки, матеріалістичний монізм затверджує єдність світу через його матеріальність.
Творцем дуалістичного навчання є Р. Декарт. Характеризуючи світ, як утвір бога, він заперечував єдність світу й учив, що світ складається із двох незалежних субстанцій: духовної й матеріальної, душі й тіла. Атрибутом, тобто невід’ємною властивістю духовної субстанції, душі, він вважав мислення, а атрибутом матеріальної субстанції, тіла, він вважав протяг(протяжение) у довжину, ширину й глибину. Субстанції не можуть існувати без сприяння бога.
Матеріалізм одне з 2 головних філософських напрямів, яке вирішує основне питання філософії на користь первинності матерії, природи, буття, фізичного, об'єктивного і розглядає свідомість, мислення як властивість матерії в протилежність ідеалізму, що приймає за початкове дух, ідею, свідомість, мислення психічне, суб'єктивне. Відбувається розрив між матеріалізмом і діалектикою: у матеріалізмі зустрічаються лише елементи діалектики за панування загального метафізичного погляду на світ. Діалектичний матеріалізм, в якому матеріалізм і діалектика органічно з'єднуються, так що встановлюється повна єдність діалектики (вчення про розвиток), логіки (вчення про мислення), теорії пізнання.
Ідеалізм ствердж., що свідомість, мислення, психічне, духовне, - первинне, основоположне, а матерія, природа, фізичне - похідне, залежне. І, таким чином, протистоїть матеріалізму в рішенні основного питання філософії - про відношення буття і мислення, духовного і матеріального як у сфері існування, так і у сфері пізнання. Ідеалізм об'єктивний (характерне визнання духовної першооснови зовні і незалежно від нашої свідомості); Ідеалізм суб'єктивний (харкт.неприйнятне допущення, якої б-то ні було реальності зовні і незалежно від нашої свідомості). Вихідний пункт гегелівської філософської системи - ідеалістичне ототожнення буття і мислення, зведення всіх процесів до процесу мислення.
Дуалі́зм — доктрина, котра стверджує, що фізичні предмети є незалежними у своєму існуванні і природі від розумового акту пізнання і знання. Дуалізм теж вважає, що існує різниця між «ментальними» (розумовими) та «реальними» предметами і подіями, так що останні існують незалежно від того чи вони є пізнаними чи непізнаними спостерігачем. Це — будь яка філософська теорія яка стверджує, що всесвіт складається з двох незмінних і незалежних речовин або вчення, що він базується на двох фундаментальних принципах (наприклад, добро і зло). Цим дуалізм відрізняється від монізму — вірування лише в одну речовину чи принцип а також від плюралізму, який дотримується погляду що таких перших початків є багато.