2. Абсолютний ідеалізм Гегеля(абсолютна ідея , діалектика, філософія історії)

• Гегель називав свою філософську систему «абсолютним ідеалізмом» пов'язаний з його прагненням охопити весь універсум, весь природний і духовний світ єдиним поняттям. Таким початковим поняттям гегелівської системи є «Абсолютна ідея»-це субстанція, яка складає суть і першооснову всіх речей.

• «Розум є субстанція, а саме те, завдяки чому і в чому вся дійсність має своє буття, розум є нескінченна потужність, тому, що розум не настільки безсилий, щоб обмежуватися ідеалом і існувати як щось особливе лише поза дійсністю, невідомо де, в головах деяких людей. Розум є нескінченний зміст, вся суть і істина, і він є для себе самого тим предметом, на обробку якого направлена його діяльність, тому, що він не має потреби подібно до кінцевої діяльності в умовах зовнішнього матеріалу: даних засобів, з яких він витягував би зміст і об'єкт своєї діяльності» Вона існує вічно і містить в прихованому, «згорнутому» вигляді всі можливі визначення природних, суспільних і духовних явищ.

• 1.етапом саморозкриття «Абсолютної ідеї» є логіка— це науково-теоретичне усвідомлення «Абсолютної ідеї». Через логіку А.і. розкривається в її загальному змісті у вигляді системи категорій, починаючи від самих загальних — буття, небуття, наявного буття, якості, кількості і т. д., і закінчуючи конкретними, багатообразно визначуваними.

• 2. етап саморозвитку — природа — найбільш слабка частина його системи. Гегель погано знав природознавство і тому у філософії природи можна зустріти багато неточностей, помилок. Гегель дуже низько оцінює природу-це необхідний в процесі розвитку «А.і.», але все таки допоміжний засіб. Бог створює природу з тією метою, щоб з природи виникла людина і разом з нею людський дух.

• Вищою формою самореалізації Абсолютної ідеї є Абсолютний дух. Під Абсолютним духом Гегель розуміє сукупну духовну діяльність людства впродовж тисячоліть розвитку всесвітньої історії. Таким чином, Абсолютний дух — це та ж Абсолютна ідея

• Діалектичний метод припускає розгляд всіх явищ і процесів в загальному взаємозв'язку, взаємообумовленості і розвитку. Вчення Гегеля про розвиток складає ядро гегелівської ідеалістичної діалектики і цілком спрямоване проти метафізики. Особливе значення в діалектичному методі Гегеля мали три принципи розвитку, що розуміються ним як рух понять, а саме: перехід кількості в якість, протиріччя як джерело розвитку і заперечення заперечення. У цих трьох принципах, хоча й у ідеалістичної формі, Гегель розкрив загальні закони розвитку

• Таким чином, історична роль філософських вчень німецьких філософів кінця XVIII - початку XIX ст., Особливо Гегеля, полягала у розвитку цими видатними мислителями діалектичного методу.

3. Філософія Маркса (вчення про суспільно-економічні формації)

• Суспільно-економічна формація, історично визначений тип суспільства, що представляє собою особливу ступінь у його розвитку; "... суспільство, що знаходиться на визначеній ступіні історичного розвитку, суспільство зі своєрідним відмітним характером".

• На основі узагальнення історії розвитку людства марксизм виділив наступні.основні суспільно-економічні формації, що утворять ступіні історичного прогресу: первісно-общинний лад, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний. Первіснообщинний лад - перша неантагоністична суспільно-економічна формація, через яку пройшли усі без винятку народи.

• Матеріалізм дозволив знайти загальні, повторювані риси в соціально-економічному розвитку країни і дав підставу відносити їх до визначеного суспільного типу, названій суспільно-економічною формацією. Підставою, по якому можливо зробити таку типологізацію, є спосіб виробництва як матеріально-економічна основа суспільства, що визначає всю його внутрішню структуру.

• В даний час поняття суспільно-економічної формації звичайно не вживається політиками, рідко говорять про цьому й у науковій літературі. Критикуючи вчення про п'ять суспільні формації, де в якості вищої проголошується комуністична, супротивники марксизму узагалі відкидають ідею суспільно-економічної формації.

• Але суспільство все-таки проходить у своєму розвитку визначені ступіні (економічні суспільні формації), обумовлені, наприклад, ручним, машинним (індустріальним) і автоматизованим виробництвом. Доіндустріальні суспільства були засновані на особистій залежності працівників, позаекономічному примусі. Перехід від рабовласництва до феодалізму в рамках ручної праці можна вважати лише видозміною цієї залежності, ступеня позаекономічного примуса. Але народи і країни не можуть минати машинне виробництво, тому що це закономірність суспільного прогресу. Отже, вони не можуть минати і розвиту ринкову економіку (капіталізм) як необхідний, визначений і об'єктивно даний період у розвитку, тому що він обумовлений потребами існуючих продуктивних сил.

• Теорія суспільно-економічної формації допомагає зрозуміти суспільство як цілісну соціальну систему, що функціонує і розвивається по своїх специфічних і об'єктивних законах на підставі об'єктивно сформувалася способу виробництва.