115. Визначте шляхи реформування радянської командно-адміністративної системи в другій половині 80-х років хх ст. (т.Зв. «перебудова»).

Першим кроком до кардинальних змін у радянській економіці можна вважати квітневий (1985) пленум ЦК КПРС, на якому нове керівництво проголосило курс на прискорення соц.-економ розвитку країни, а саме: прискорення науково-технічного прогресу, реконструкція народного господарства на базі найновіших досягненні науки та техніки, модернізація машинобудування та всього народного господарства, активація «людського фактору». Дещо зросла ПП, збільшилися капіталовкладення в соціальну сферу. Було розв’язано антиалкогольну кампанію (збитки до 10 млрд.крб. щорічно)

Ухвалення законів «Про індивідуальну трудову діяльність» (1986 р.) і «Про кооперацію» (1988 р.), які легалізували дрібне приватне підприємництво, а отже відступ від традиційного трактування соціалістичної економіки => на поч. 1990 р. у кооперативному секторі зайнято майже 700 тис. осіб. В основному кооперативи охопили сферу послуг, торгово-посередницьку діяльність, а також будівництво та виробництво товарів народного споживання.

Червневий (1987 р.) Пленум ЦК КПРС – питання щодо кардинальної економічної реформи, її пов’язували з наданням підприємствам більшої самостійності в розвитку виробництва, оновлені продукції, матеріальному стимулюванні робітників.

Червень 1987 р. – «Закон про державне підприємництво» - підприємства отримали право самостійно планувати свою діяльність, ґрунтуючись на рекомендованих завданнях, на контрактах з постачальниками та споживачами та на державних замовленнях. Діяльність підприємств повинна була регулюватися не міністерствами та відомствами, а довготривалими економічними нормативами. Фактично механізм цієї реформи не допускав плюралізму власності, не зачіпав основ адмін-командної системи управління. Таким чином, директивно планові регулятори були порушені, а ринкові так і не запроваджені.

З метою підвищення якості продукції було запроваджено держриймання, яке виявило серйозні недоліки в забезпеченні необхідного рівня якості продукції => було скасовано.

Не було зроблено жодних кроків для структурної перебудови української промисловості, звичайні тенденції щодо інвестиційної політики, несприятливі ресурсні та екологічні умови, зношеність основних фондів підприємств досягла 55-60%, близько 80% підприємств не виробляли кінцевого продукту, а лише сировину або напівфабрикати для підприємств іншого регіону.

Аграрний сектор – перебудова системи управління в сільському господарстві, розширення самостійності колгоспів, надання прав виробникам брати землю в оренду на тривалий період (до 50 років). Це була спроба створити «соціалістичне», тобто не запроваджуючи приватну власність на землю, підконтрольне державі фермерство. АЛЕ це не дало істотного ефекту в розв’язанні сільськогосподарських проблем, селяни-орендатори зустрілися з величезними труднощами у фінансуванні, придбанні техніки, організації виробництва тощо. У країні наростали інфляційні явища, зростав товарний дефіцит.

У 1990 р. уряд СРСР розробив програму переходу до ринкових відносин під жорстким державним контролем, але вона не отримала підтримки. Отже Верховна Рада СРСР затвердила «Основні напрями стабілізації народного господарства та переходу до ринкової економіки», але програма не дала позитивних результатів.Отже непослідовна, безсистемна перебудова призвела до невідворотного розвалу радянської економіки й розпаду СРСР.