110. Розкрийте шляхи і засоби радянської індустріалізації та їх визначення в процесі дискусії щодо її джерел і темпів.

У грудні 1929 р. Й.В. Сталін виступив із промовою на конференції аграріїв-марксистів. Ця промова Сталіна була сигна-лом до розправи із багатьма економістами, які мали власну принципову позицію, чим було завдано відчутного удару по економічній науці. Нау-ка почала існувати в умовах ідеологічної автаркії та повного відокрем-лення від здобутків світової економічної думки. У країні були проведені господарські реформи, які завершили процес обмеження ринкових від-носин і сприяли формуванню економічної системи, основаної на коман-дно-адміністративних методах управління економікою.

На початку 1930-х років зросла кількість промислових наркоматів і главків, які були центрами оперативного керівництва підприємствами. Посилювалася єдиноначальність, що призвело до затвердження командного стилю в управлінні промисловістю і директивних методів керівництва. Усе це зумовило виникнення адміністративно-командної системи управління економікою, формування якої розпочалося у процесі індустріалізації.

Було поставлено завдання перетворення Росії з країни, що вво-зить устаткування, на країну, що його вивозить. Під таким гаслом пройшов XIV з’їзд партії. Було визнано, що розв’язати проблему інду-стріалізації можна лише за ретельного її планування, і що найсприят-ливіші умови для вирішення проблеми можуть бути створені розроб-ленням п’ятирічних планів розвитку народного господарства. У дискусіїщодо підготовки плану індустріалізації ключовим було питання про джерела засобів для його здійснення.

Одним із головних джерел нагромадження засобів для індустріа-лізації став перерозподіл доходів населення на користь держави. Пе-рекачування засобів йшло різними каналами: 1) податки з населення; 2) внутрішні державні позики, що розміщувалися і серед міського, і серед сільського населення; 3) грошова емісія; 4) податкова реформа 1930 р., що сприяла перерозподілу коштів із легкої промисловості у важку. Оскільки бюджетних коштів бракувало, були залучені додат-кові джерела. Такими джерелами були: 1) продаж на зарубіжних рин-ках (часто за безцінь) унікальних художніх цінностей, що зберігалися в музеях країни; 2) створені в усіх великих містах магазини Торгсину (формально для торгівлі з іноземцями, а фактично для викачування у громадян залишків золота і коштовностей); 3) подальший зерновий експорт, що забезпечував валюту. З метою економії коштів держава стримувала зростання заробітної платні робітників і службовців.

Характеризуючи відмінні риси індустріалізації, слід зазначити, що у першій п’ятирічці змінювалася галузева структура промислового виробництва – форсованими темпами розвивалися галузі важкої індус-трії, створювалися нові центри її розвитку. У другій і третій п’ятиріч-ках продовжувалася політика “соціалістичної” індустріалізації. На-родне господарство усі ці роки відрізняла значна диспропорційність галузевого розвитку. Від середніх темпів народногосподарського роз-витку істотно відставали галузі групи “Б”, будівництво електростанцій та залізниць. На цьому тлі швидким зростанням темпів розвитку вирі-знялося лише військове виробництво. Взагалі, незбалансоване зрос-тання за роки радянської влади було свого роду законом розвитку економіки.