103. Передумови, суть та наслідки інформаційно-технологічної революції кінця хх – початку ххі ст.

З настанням постіндустріального суспільства, яке переростає в інформаційне, та появи нової, постіндустріальної, інфомаційно-технологічної економіки роль знань та інформації стають першочерговими, а основна установа, що їх продукує та надає – університет, виходить на передові рубежі суспільного життя у порівнянні з основними господарськими формами аграрно-індустріальної доби. Економічна криза 70-х рр. ХХ ст. та загроза вичерпання ресурсів активізували пошук нових, нетрадиційних шляхів розвитку. І наука гідно відповіла на виклики часу. За 10 – 15 років було здійснено багато важливих наукових відкриттів та винаходів – більше, ніж за всю попередню історію людства. Ці відкриття дали можливість зробити висновок про початок третьої наукової революції та хвилі технічного прогресу. Сучасну НТР, яка пройшла кілька етапів, а один із них на межі 70-80-х років можна повною мірою вважати як технологічну революцію, а підсилену і доповнену процесами інформатизації виробництва та суспільства – як технолого-інформаційну (інформаційно-технологічну) революцію. Серед основних її компонентів – революційний переворот у продуктивних силах суспільства. Основними рисами цього перевороту були структурна перебудова суспільного виробництва на базі наукомістких технологій, мікропроцесорної техніки, інформатики, радіотехніки, автоматичних систем управління, біотехнології. В ході сучасної технологічної революції наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.ст. людство переживає один із тих рідкісних в історії моментів, який характеризується трансформацією матеріальної культури завдяки роботі нової технологічної парадигми, що побудована навколо інформаційних технологій. Так, до інформаційних технологій в основному відносять збіжну сукупність технологій у мікроелектроніці, створенні обчислювальної техніки (машин та програмного забезпечення), телекомунікації/віщання та оптико-електронної промисловості. Поряд із цим М. Кастельс, на відміну від інших дослідників до галузі інформаційних технологій відносить також генну інженерію. Він вважає, що у 1990-х роках біологія, електроніка та інформатика почали зближуватися і взаємодіяти в галузі використання, відкриття нових матеріалів.  Навколо цього ядра інформаційних технологій за останні два десятиліття ХХ ст. виникає сузір’я великих технологічних проривів в галузі нових матеріалів, джерел енергії, в медицині, у виробничій техніці (наявній чи потенційній, як нанотехнології), у тому числі в транспортній технології. Сучасний процес технологічної трансформації розширюється по експоненті. Сьогодні ми живемо у світі, який вже давно називають цифровим, чи елетронно-цифровим .

104. Основні тенд. Розвитку сша на етапі інф-тех. Реолюції та її відображення в сучасній економічній думці.

В умовах кризових явищ і до початку 90-х років у США здійснюється перехід до неоконсервативної моделі економічного зростання. Неокейнсіанська концепція була доповнена цим варіантом розвитку. В 70-і рр. стала очевидною дисфункціональність механізмів державно-монополістичного регулювання, які склались ще в 30-х роках, в період “нового курсу” Ф.Д. Рузвельта. Підтвердженням цього є ряд економічних криз структурного порядку, що завдали удару по капіталістичній економіці. Кризи 1973 – 1975 та 1980 – 1982 рр. негативним чином вплинули і на корінні інтереси монополістичної буржуазії.

За таких обставин капіталістична економічна думка стала перед необхідністю зміни системи парадигми. Вибір неокласичної теорії в якості однієї із основ сучасного консерватизму багато в чому обумовлений необхідністю пристосування ринкових механізмів, їх модифікації у відповідності з потребами НТР.

Саме сучасна науково технічна чи технолого-інформаційна революція виявила досить складний і суперечливий вплив на процес капіталістичного відтворення, що знайшло своє відображення і в динаміці норми прибутку у повоєнний період. Суттєво змінилася структура суспільного капіталу на користь працезберігаючих технологій, капіталоємного виробництва, відбувалося “вимивання” галузей з традиційно низькою органічною будовою капіталу (вугільна, текстильна промисловість). Структурна перебудова капіталістичного відтворення, що здійснювалася в 60 – 70-і рр. під впливом НТР та складних умов економічного росту, була досить болісною і супроводжувалася певним зниженням темпів росту продуктивності праці, в цілому ефективності капіталістичної економіки.

Все це викликало необхідність суттєвої переорієнтації державної економічної політики, в цілому переоцінки ролі тогочасної капіталістичної держави в регулюванні капіталістичного виробництва. В 1970-і рр. чітко виявилася неефективність подальшого акценту на кейнсіанські та неокейнсіанські механізми державно-монополістичного регулювання господарських процесів. Хоча в арсеналі кейнсіанства є достатньо дієві засоби підвищення ефективності виробництва за допомогою активної податкової та амортизаційної політики, державних закупок товарів та послуг, в цілому його теоретичні засади виявилися прийнятними лише для часів “великої депресії” 1929 – 1933 рр. та наступного періоду, коли у вимушеній бездіяльності знаходилися величезні виробничі потужності. За тих обставин акцент було зроблено на регулюванні перш за все сукупного платоспроможного попиту, і не в останню чергу за допомогою інфляційної політики.

Новий курс здійснювала республіканська адміністрація президента Р. Рейгана (1981 – 1988 рр.). Так звана “рейганоміка” була одним із варіантів неоконсервативної політики, що впродовж 80-х – на початку 90-х років застосовувалася у багатьох розвинених капіталістичних країнах.Ця політика стала відповіддю на погіршення умов капіталістичного відтворення. На перший план вийшли завдання раціоналізації виробництва, поліпшення його структури, технологічної перебудови, інтернаціоналізації капіталу.

Щодо тогочасної ек. думки то від 80-х років XX ст. у розвинених капіталістичних країнах нєоконсереатизм охоплює три основні напрями нової неокласики:

1) монетаризм (М. Фрідмен) — центральна теорія неоконсерватизму. Монетаризм пов'я­заний з регулюванням економіки через сферу грошово-кредит­ного обігу.

2. теорія економіки пропозиції (А. Лаффер), згідно з якою надмірне підвищення податків позбавляє підприємців стимулів до інвестування та призводить, таким чином, до падіння виробництва й підриву фінансової бази оподаткування;

3. нова класична макроекономіка — теорія раціональних очі­кувань ( Р. Лукас, Т. Сарджепт), згідно з якою економічні агенти в будь-якому разі не виправдовують надії владних структур, бо заздалегідь враховують наміри влади й ней­тралізують своїми заходами (підвищенням чи зниженням цін)політику уряду.