10) Порівняйте критерії та етапи періодизації історичного розвитку господарської системи, розроблені с.Десницьким, ф.Лістом, б.Гільдебрантом, д.Беллом, е.Тоффлером

Під періодизацією зазвичай розуміють узагальнену характеристику процесу історичного поступу господарської системи – відображення якісних змін в ній та встановлення причинно-наслідкогово зв’язку між цими змінами. Для історико-економічної періодизації важливий не час, коли відбувалися певні події і факти, а якісні зміни, що відбувалися в господарській системі, появу яких вони засвідчили.

Слід зазначити, що історико-еокномічна наука накопичила різні варіанти періодизації розвитку господарської сфери суспільства. Так, близькими за змістом є періодизації, заплановані С.Десницьким, Ф.Лістом, де як критерій обрано рівень розвитку суспільного поділу праці. С.Десницький виділяв такі види діяльності людей, що історично ускладнювалися: мисливство (зокрема і збиральництво), скотарство, рільництво і комерцію. При цьому вчений значну увагу приділяв особливостям власності, що мала місце в кожному із зазначених видів господарської діяльності.

Ф.Ліст обґрунтував існування п’яти стадій історичного розвитку господарської діяльності людей: дикунської, скотарської, рільницької, рільницько-мануфактурної і рільницько-мануфактурно-комерційної.

Б.Гільдебранд запропонував свій варіант періодизації, в основі якого лежить рівень диференціації господарської системи та особливості зв’язку(обміну) між різними її складниками. Він виходим з того, що структура господарської системи постійно ускладнюється, формуються нові рівні господарювання та посилюється цілісність господарської системи. Б.Гільдебранд визначив три стадії сходження господарської системи до вищого рівня цілісності: натуральне господарство, грошове господарство, кредитне господарство.

Д. Белл та Е.Тоффлер запропонували власні варіанти періодизації історичного розвитку суспільств та їх господарських систем, що спиралися на різні критерії розвитку людства в 20ст. Серед таких критеріїв називались: розвиток технологічного способу виробництва, провідний ресурс (чинник) виробництва, рівень споживання, характер зв’язку між виробниками та споживачами. Особлива роль відводилася масовому поширенню та використанню сучасних технологій виробництва, які давали змогу різко збільшити обсяги створення благ і послуг.

Тк, спираючись на критерій технологічного стану господарства, Д.Белл обґрунтував стадії до індустріального, індустріального та постіндустріального розвитку суспільства.

Е.Тоффлер називав такі стадії: аграрна, індустріальна та суперіндустріальна.

Варто зауважити, що кожен із запропонованих варіантів періодизації містить раціональне зерно і дає змогу відобразити особивості окремих періодів історико-економічного розвитку суспільства, хоча, звичайно, мають і недоліки, бо відсутні критерії, що озоплювали б усі періоди історичного розвитку.