73.Охарактеризуйте внесок представників української економічної думки (м. Туган-Барановський, є. Слуцький, с. Подолинський) в розвиток економічної теорії (кінець XIX - початок XX ст.).

Туган_Барановський (1819-1919) – учений зі світовим ім’ям, що зробив великий внесок у розвиток багатьох теоретичних проблем економіки. Т.-Б. став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів Він критично проаналізував сучасні йому теорії ринку та криз і високо оцінив теоретичні засади “теорії реалізації” Сея , яка стверджувала, що пропозиція породжує попит. Він підкреслював правильність думки Рікардо і Сея про те, що межа виробництва визначається продуктивними силами людства. Він писав, що попит на товари створюється самим виробництвом і жодних зовнішніх меж для розширеного відтворення, крім браку продуктивних сил, не існує. Він розглядає проблему криз, аналізуючи економічні коливання, рух “економічної активності”, а також фактори , що зумовлює таку активність. Туган-Барановський звертає увагу на виявлення головні рушійної сили економічної активності і робить висновок, що це є рух інвестицій. Він першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів, відповідно до якого фази промислового циклу визначаються активністю інвестування. Саме збільшення інвестицій у галузях, що виготовляють засоби виробництва породжує мультипрлікаційний процес всіх елементів економічної активності.

Джерелом прибутку він назвав весь капітал.

У багатьох дослідж. “Учення про граничну корисність”, “Основна помилка абстрактної теорії капіталізму” та ін. вчений увагу приділив питанню розвитку капіталізму в Росії, що в останнє десятиріччя 19 ст. стало головним теоретичним питаням у країні. Було опубліковано його докторську дисетацію “Російські фабрики в минулому та сучасному. Історико-економічне дослідження”

Слід наголосити, що до питання про велике та дрібне виробни­цтво, їх співвідношення та роль у національному господарстві спостерігався неабиякий інтерес у науковій літературі 60-х років XIX ст. Більшість українських дослідників (Т. Ф. Степанов, C А. Подолинський, М. I. Зібер, М. X. Бунге, а пізніше В. Я. Желєзнов, М. I. Туган-Барановський, Д. I. Піхно) в укрупненні вироб­ництва вбачали не тільки одну з передумов формування підприєм­ницьких відносин, а й характерну рису ринкового господарства.

Цю позицію обстоював професор Київського університету М.І.Зібер. Він наголошував на прогресивності капіта­л виробництва, аналізував його основні інститути: приват­ну власність, конкуренцію, капіталістичну кооперацію тощо.

Аналогічної позиції щодо висвітлення характерних рис поре­форменого розвитку України дотримувався й видатний укр мислитель Подолинський. Учений виходив з того, що екон розвиток України відбувається в контексті розвитку країн Зах Європи, а отже, повторює етапи їхньої еволюції. У праці «Ремесла і фабрики на Україні» Подолинський аналізував три стадії розвитку капіт відносин у пром-ті: «pемесло, мануфактуру і великий фабричний здобуток». При цьому вчений підкреслював, що зазначені форми зв'язані між собою, «виростають одна з одної, але нерідко живуть і поруч в одну добу і надають допомогу одна одній, або борються між собою». Таким чином, C А. Подолинський дійшов висновку щодо прогресивності капіталізму порівняно з замкнутим феод господарством.