6) Порівняйте положення формаційної та цивілізаційної парадигм у дослідженні суспільства

Формаційна парадигма дала змогу вперше дістати цілісне уявлення про історичний розвиток суспільства, розкрити закономірності функціонування його складників, причини й тенденції змін, що очікують людство.

Формаційна парадигма базується на принципах класичної загальнонаукової парадигми Декарта-Ньютона; реалізується гносеологічний підхід, а людина є суб’єктом пізнання об’єктивних процесів;суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами, революційна зміна виробничих відносин і політико-юридичної надбудови; держава є надбудовою над економічним базисом, має класову природу та виступає знаряддям панівного класу; суспільство складається з базису і надбудови. Базис – сукупність домінантних виробничих відносин, які вирішальним чином впливають на структуру політико-юридичної та ідеологічної надбудови; розв’язання антагоністичної суперечності між новими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами, між базисом і надбудовою через соціальну революцію; проходження кожним суспільством історичних етапів: первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної, комуністичної суспільно-економічних формацій.

Цивілізаційна парадигма в свою чергу базується на принципах системно-синергетичного аналізу; в ній реалізується онтологічний підхід, де людина є суб’єктом пізнання та предметно-перетворювальної діяльності; суперечність між відносно самостійними індивідами та суспільством. Біля витоків цього підходу стояли Лейбніц, Готе, Менделєєв, Дарвін.

Цивілізаціина парадигма передбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею істор розвитку людства виступає конкретне суспільство, що нале­жить до певної цивілізації і характер власними етапа­ми розвитку. Самобутність кожної цивілізації та особливості сусп-ва, що входить до неї, взаємодія між цивілізаціями та сусп-вами є фундаментальною характеристикою їхнього істор розвитку. Форми такої взаємодії постійн зміню­валися від війн до співіснуваня, формуваня інтеграційних утворень.

Зміна форм суспільної залежності людей, наростання свободи як сенс історії; держава є організаційним центром суспільства, що в легітимний спосіб забезпечує досягнення спільних цілей усіх членів суспільства; суспільство є органічною цілісністю, яку утворюють політична, духовно-культурна, соціальна та економічна підсистеми; процес диференціації усіх сфер суспільного життя задля більш ефективного досягнення суспільним цілей із наступною інтеграцією їх у нову цілісність; індивідуальний шлях розвитку кожного суспільства, що належить до певної цивілізації, яка проходить етапи свого становлення, розквіту та занепаду.

7) Охарактеризуйте суспільний поділ праці як фактор розвитку господарської системи: суть, етапи, функціональна диференціація суспільства

Поділ праці пов’язаний з диференціацією процесу праці, коли в ньому відбувається відносне відокремлені видів діяльності людей з наступною спеціалізацією на виконенні певних трудових операцій. А. Сміт у праці «Дослідження про природу та причини багатства народів» обґрунтував провідну роль поділу праці в розвитку господарської сфери суспільства, показав, що завдяки поділу праці підвищується майстерність працівників, розвиваються знаряддя праці, відкривається можливість концентрувати зусилля на одній операції, зберігається час на перехід до інших операцій тощо.

Важливо підкреслити, що поділ праці передбачає зміни в усіх елементах процесу праці – діяльності людей, предметах і знарядх праці. Основним напрямом розвитку знарядь праці стало їх пристосування до виконання спеціалізованих дій людей. На цьому шляху розиток ручних знарядь праці, пройшовши етап глибокої спеціалізації, поступово привів спочатку до появи ручних інструментів, потмі до робочої машини, а згодом до створення техніки. Техніка – невід’ємний складник діяльності людини з виробництва певних благ, а її розвитое завжди відображає зміну ролі та місця людини у виробничому процесі.

У своєму розвитку техніка пройшла шлях від простого поєднання ручних знаряд праці (інструментів) до автоматизованих комплексів машин. Розвиток техніки зумовлює зміни усіх її складників – робочої машини, машини-двигуа, передвального та контрольно-керівного пристроїв.

За процесом розвитку техніки, що застосовується при виробництві благ і послуг, можна простежити, виявивши зміни місця та ролі людей у цьому процесі. Так, поява робочої машини зумовила звільнення людини від виконавських дій, машини-двигуна – від затрат фізичної енергії на приведеня знарядь праці в дію, конрольно-керівного пристрою – від нетворчих функцій.

Інтеграцію виробничих операцій, що виконується на основі поділу праці із застосуванням техніки, забезпечують кооперація праці та технологія виробництва. Кооперація праці характеризує господарський процес ( процес виробництва) з боку взаємодії людей зі створення готового продукту. Технологія виробництва характеризує господарський процес з боку готового продукту, раціональність поєднання виробничих операцій, що зявилися внаслідок поділу праці.

Факти появи нової техніки та технології виробництва стають важливими показниками розвитку окремих господарських одиниць і господарської системи в цілому. У своєму історичному розвиткові вони пройшли шлях від простої кооперації ремісників, що працюють під одни дахом над однорідними винаходами до автоматизованих виробництв, що спираютьяс на «безлюдні» технології.