4) Порівняйте історичні типи господарських систем за критеріями: назва типу, рівень розвитку, мета виробництва господарських одиниць , суспільний поділ праці, історична форма власності.

Господарська система суспільства – підсистема суспільства, що покликана забезпечити розв’язання одного з ключових завдань – створення матеріальних благ і послуг для забезпечення постійно зростаючих потреб окремих людей і суспільства загалом. Розрізняють 4 типи господарських систем: господарська система натурального виробництва, товарного, товарно-грошового та грошово-кредитного.

Натуральне виробництво-це система в якій діяльність здійснюють самостійно функціонуючі домогосподарства задля забезпечення власних потреб його членів, що не пов’язана постійними господарськими зв’язками з іншими. Товарне господарство –це господарство, в якому потреби людей забезпечуються через створення матеріальних благ і послуг у різних та самостійних господарських одиницях з наступним їх обміном. У вивченні господарської системи товарного виробництва важливу роль відіграє суспільний поділ праці та ворми обміну продуктами праці. Перший суспільний поділ праці пов’язаний зі спеціалізацією господарств у землеробстві та тваринництві, другий – з утвердженням як самостійної сфери господарської діяльності ремесла, а тетій – торгівлі. Товарно грошове(капіталістичне) господарство – господарська система, зв’язки якої опосередковані рухом різноманітних форм грошей,історично вона утвердилась появою національних держав, завоюванням людьми особистої свободи та домінування приватної васності на засоби виробництва.

На сучасному етапі свого розвитку товарно-грошова господарська система набуває нових якостей, зумовлених утвердженням грошово-кредитних відносин, що надають небаченого динамізму економічним процесам. Зростає роль свідомої координації людьми економічних процесів, пошуку оптимального поєднання її з конкуренцією. Це досягається через свідому розбудову інституційного середовища господарської системи, передусім грошово-кредитних інститутів. Посилюється координувальна роль держави, необхідність ширшого використання засобів свідомої організації господарської взаємодії.

Отже, на різних етапах історичного розвитку господарська система кожного суспільства характеризується різними рівнями своєї цілісності. Спочатку господарські об’єднуються за допомогою зовнішніх засобів, коли виникає господарська система натурального виробництва. Згодом, у результаті розвитку суспільного поділу праці та обміну, формується господарська система товарного виробництва, в якій об’єднання господарських одиниць забезпечує взаємний інтерес. У своєму розвиткові система товарного господарства проходить етапи простого товарного, товарно-грошового (капіталістичного) та грошово-кредитного господарства.

5) Розкрийте суть та значення системно-синергетичного підходу у дослідженні суспільства. Охарактеризуйте положення цивілізаційної парадигми

Системно-синергетична парадигма принципово змінює ха­рактер і значимість істор досліджень суспільних проце­сів. Окрім традиційного опису істор фактів та подій вона передбачає аналіз внутрішніх зв'язків між ними; в їх центрі перебуває розвиток людини. При цьому аналіз виконується з позиції цілісності суспільства, єдності істор витоків розвитку людства і цивілізаційних особливостей кожного суспільства. Відображення у наукових поняттях і категоріях істор процесу розвитку, обґрунтування залежностей, що характери­зують тенденцію розвитку, надає істор дослідженням нової якості, перетворює їх на історико-генетичний аналіз.

Системно-синергетична парадигма дослідження екон сфери суспільства передбачає надання переваги синтезу перед аналізом, розгляд будь-яких процесів з позиції цілісності. Предмет історико-екон науки включає в себе істор форми господарств і способи їх взаємодії та віддзеркалення їх в економічній думці. Отже, історія екон думки тісно пов'язана з реальними змінами в екон системі і відбиває етапи її розвитку — від виникнення і до сучасної системи знань економічної теорії.

Цивілізаціина парадигма передбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею істор розвитку людства виступає конкретне суспільство, що нале­жить до певної цивілізації і характер власними етапа­ми розвитку. Самобутність кожної цивілізації та особливості сусп-ва, що входить до неї, взаємодія між цивілізаціями та сусп-вами є фундаментальною характеристикою їхнього істор розвитку. Форми такої взаємодії постійн зміню­валися від війн до співіснуваня, формуваня інтеграційних утворень.

Біля витоків цього підходу стояли Лейбніц, Готе, Менделєєв, Дарвін.

Цивілізац. аналіз суспільства в центр усіх сусп процесів ставить людину, її взаємодію з іншими людьми та су­сп-вом загалом. Основні риси з точки зору цивілізац. парадигми: 1)Самобутність-від-носно відокремлене самостійне існування. 2)Внутріш структурність 3)Самоорганізованість

4)Наявність внутріш джерел саморозвитку 5)Особливі духовно-культур. цінності, що відображ. цілісність сус-ва.

Історично утвердилися два типи цивілізацій, які характери­зують східну і західну гілки розвитку людства. До першої нале­жать такі світові цивілізації, як китайська, індійська, близько­східна (мусульманська), до другої— східноєвроп., за­хідноєвроп., латиноамериканська. Істор розвиток кожного суспільства обумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Цивілізаційні фактори представлені спе­цифікою дух-культурних цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та іншими ознаками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері су­спільства.