20. Охарактеризуйте основні форми господарств Давньої Греції та їх відображення в економічній думці

Ксенофонт у своїх працях «Економікос» («Домобудівництво») та «Кіропедія виступав як ревний прихильник та захисник натурального (ойкісного) гос­подарства, базованого на праці рабів. Особливо звеличував він с/г, вважаючи, що добробут країни залежить лише від землеробства як головної господарської форми. Ксенофонт засуджує ремісництво та торгівлю, боці ремесла не мають по­ваги у містах, адже руйнують тіло працюючого, примушуючи його сидіти та дихати кімнатним повітрям. Визнавав він і важливість та корис­ність для держави праці ремісників, але за умови, що до ремесла залучено рабів та метеків.

Платон обстоював передовсім натурально-господарські відносини рабовласницького суспільства, що знайшло відображення в двох проектах ідеальної держави, викладених у його творах «Держава» та «Закони». У першому творі Платон виходив з того, що нерівність випливає із самої природи людини, через що є нездоланною. Проте кожна лю­дина має одержувати свою частку відповідно до власних здібнос­тей, що і є справедливим. Основним принципом побудови держави та її природною основою є поділ праці. Оскільки люди помітно різняться за своїми здібностями, одні з них на­роджені для управління, інші — для військової справи, а решта — для землеробства й ремесла, усе вільне населення в ідеальній дер­жаві він поділяв на три стани за їхньою роллю в суспільстві: філо­софів, воїнів та третій стан (землероби, ремісники, торговці). Раби не належать до жодного стану: вони є тільки знаряддям праці. Унаслідок поділу праці з'являються ринок, торгівля і гроші. В процесі обміну відбувається зрівнювання всіх то­варів і вони стають порівнянними. Водночас Платон уважав, що товари порівнюються за допомогою грошей. Він був супротивником продажу товарів у кредит, гостро засуджував лихварство.

Економічна думка Стародавньої Греції досягла своєї вершини ' у творах Арістотеля. У своїх працях «Політика» і «Нікомахова етика» він виклав проект «найліпшої держави». На думку Арістотеля, поділ суспільства на вільних і рабів та їхньої праці на розумову й фізичну обумовлено тільки «законами природи». Провідною галуззю економіки є землеробство, визнає існування державної та приватної власності. Арістотель розрізняв два види багатс­тва: багатство як сукупність споживних вартостей (природне, іс­тинне багатство), яке він відносив до економіки, і багатство як нагромадження грошей, тобто хрематистику. Під економікою він розумів природну господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продуктів (споживних вар­тостей). Вона включала землеробство, ремесло, а також дрібну торгівлю у межах, необхідних для задоволення потреб. Хрематистикою - мистецтво наживати багатство, роби­ти гроші й уважав цю діяльність неприродною. До неї він відно­сив велику торгівлю і лихварство. Таким чином, благо має подвійне:споживчу вартість й мінову. Природними функціями грошей вважаються функції засобу обігу й міри вартості, а використання грошей як засобу нагромадження, збагачення належить уже до хрематистики.