18. Порівняйте особливості суспільств Східної та Західної цивілізацій та їх підсистем в осьовий час

Основні риси господарства суспільств Східної цивілізації в осьовий час:

1.господарство сусп. Східної цивілізації базувалося на переважанні державної власності на засоби виробництва;

2. індивідуальна власність мала місце, але лише як похідна від власності державної та в тісному взаємозв’язку із останньою;

3.оскільки власником основних засобів виробництва(землі та води) була держава(або її уособлення - цар-деспот), то всі поземельні відносини будувалися на основі виплат та зосередження у царській скарбниці ренти-податку;

4)суспільні відносини формувалися на основі станово-кастової системи та системи «суцільного рабства»;

5)власне рабська праця не мала великого виробничого значення, адже основними безпосередніми виробниками виступали члени сільських громад.

Ще однією важливою рисою господарства сусп. Східної цивілізації було існування на низовому рівні автономних і переважно самоврядних колективів. Це були сільські громади,ремісничі об’єднання, а також секти, касти та інші об’єднання індивідів зазвичай релігійно-виробничого характеру.

Західна(Європейська) цивілізація пов’язується зі становленням та розвитком Давньої Греції та Риму. Основні риси господарства суспільств Західної цивілізації в осьовий час:

1)У законах 12 таблиць запроваджувався поділ римлян на вільних і рабів, патриціїв і плебеїв у Римі, але у Давній Греції реформа Соломона поділила на 4 класи сусп.:до перших трьох класів належали всі замелевласники незалежно від розмірів землі, до останнього ті, котрі землі не мали.

2)індивідуальна власність мала місце, але лише як похідна від власності державної та в тісному взаємозв’язку із останньою у Римі, але в Давній Греції існувало спадкове право власності;

3)розглядаючи податки, як своєрідну данину, римляни вважали, що їх мають сплачувати підкорені народи, але не мають сплачувати вільні громадяни. Але видатки були досить великі, адже за рахунок них велися війни, тому видатки до державної провінції забезпечувати провінціями. В Давній Греції податки в державну казну сплачували всі, хто мали землю.

4) власне рабська праця в Давній Греції використовувалася досить рідко, на відміну від Риму, але рабську працю досить активно використовували у ремісництві, що призвело до розквіту ремісництва та створення великих ремісничих майстерень, що виробляли продукцію масового споживання.

19. Дайте характеристику основних проблем розвитку господарства Афін та спробам їх розв’язання в реформах Солона

З госп погляду в історії Давньої Греції можна виділити два етапи – патріархальний, що характеризувався пануванням натурального госп, та торгівельно-ремісничий. Суспільне життя античної Греції зосереджувалося у полі­сах — містах-державах. Економічні зв'язки за умов панування на­турального господарства були досить вузькими, господарське життя переважно зосереджувалося в окремих родинах, у їх до­машньому («ойкісному») госпо­дарстві. . На чолі такої патріар­хальної родини домовласник як управитель та землевлас­ник. Саме право на землеволодіння визначало участь у держав­ному управлінні, а клієнти, які знаходилися під захистом та за­ступництвом патріархальної родини, таких прав не мали. У містах-полісах існували метеки (іноземці), які прав на землю не мали і вимушені були займатися ремеслом та торгівлею, заняття­ми негідними громадянина. Така патріархальна родина була самодостатньою, адже забезпечувала власні потреби за рахунок власного ж господар­ства. Лише предмети розкошу, здобува­лися шляхом обміну на власну продукцію. Саме таке господарство і називали ойкісним. Але в інших містах-полісах натуральне господарство вже з VII ст. починає витіснятися за рахунок розвитку ремесла та тор­гівлі. Найбільшим центром стають Афіни. В Афінах, як і в біль­шості грецьких міст-полісів, існувала демократична форма прав­ління, а влада вже з VIII ст. до Р.Х. належала аристократії. Осно­ва цієї влади визначалася низкою причин, серед яких найважли­віше місце належало великому землеволодінню, яке дозволяло господарям підкоряти собі як орендарів, так і масу дрібних землевласників-співгромадян, більшість з яких була боржниками ве­ликих власників.Право власності охоронялося законодавчо. Позики надавалися під заставу землі, а на ді­лянках боржників встановлювалися так звані боргові (іпотечні) стовпи, на яких записувалися імена боржників, кількість боргу та строк виплати. Проценти були дуже високими, борги росли швидко. Спробу уповільнити ці процеси і водночас підтримати торгівлю та реміс­ництво було за допомогою реформ Солона. реформи Солона вирішували питання привілейованого стану землевласників, закріпивши за ними права повного гро­мадянства. Реформи Солона знищили також боргову кабалу, боргове раб­ство було заборонене, а рабами могли бути лише іноземці, рабст­во одноплемінників було заборонене. Були також анульовані всі борги під заставу земель. Таким чином реформи захистили інтереси землевлас­ників і певною мірою -— старого ойкісного господарства. Статус ремісників істотно підвищується, відкриваються можли­вості залучення до занять ремеслом не лише рабів або метеків, а й громадян Афін. У сфері політичній реформи Солона встановлювали юридичну рівність між громадянами перед законами, всі громадяни були рів­ними незалежно від їх майнового стану. Реформував вій і спад­кове право, надавши можливість тим, хто не мав дітей, передава­ти своє майно у спадок на власний розсуд. Монетна реформа: перехід до нової монетної системи, яка більш поширена, зрівняв ціни на афінському ринку із загально грецькими та полегшив товарообіг Афін з іншими грецькими полісами.

Отже, реформи Солона, заклали основи нового суспільно-економічного та політичного устрою в Афінах і зміцнили економіку полісу, від­крили шлях до посилення економічної та політичної могутності.