стадія розподілу і споживання – це стан, де частина суспільного продукту виділяється для задоволення потреб суспільства в цілому на охорону, на соціальне забезпечення, освіту і т.д. Накопичення відповідних фондів і бюджетів здійснюється через застосування системи оподаткування

Об’єктами обліку на цій стадії є:

• розрахунки з бюджетом по їх формуванню

• правильність нарахування податків і своєчасність їх сплати

В процесі розподілу виділяється частина для виробничого і індивідуального споживання. Виробниче споживання – це придбання засобів виробництва для здійснення нового процесу виробництва. Індивідуальне споживання виражається в процесі нарахування заробітної плати робітникам. Об’єкти: правильність нарахування заробітної плати і своєчасність її виплати.

Отже, предметом обліку є господарські засоби і процеси, пов’язані з виробництвом і обігом суспільного продукту, а також його невиробничим споживанням, що в своїй сукупності складають його об’єкти.

7. Характеристика видів капіталу.

1.власний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування, цільові надходження, забезпечення зобов’язань:

-статутний капітал (рах.40)-утворюється за рахунок сукупності внесків власників або учасників у майно підпр-ва для забезпечення його діяльності, що передбачена статутними документами.

-пайовий капітал (41)-утворюється за рахунок пайових внесків членів спілок та ін. підпр-в, що передбачені установчими док-ми для здійснення госп.дія-ті.

-додатковий капітал(42)-утвор-ся за рахунок дооцінки необоротних активів, вартості безоплатно одержаних активів від ін.юр. та фіз..осіб

-резервний(43)-створюється для усунення можливих у майбутньому тимчасових фін.затруднень

-нерозподілений(441)-сума чистого прибутку, яка залишилась в обороті підпр-ва після сплати податків до бюджету та ін.обовязкових платежів і розподілу прибутку між власниками підприємства.

2.доходи майбутніх періодів

До залучених коштів:

1.Довгострокові зобов’язання :

-довгострокові кредити банків(50)-заборгованість підпр-ва банкам по отриманим від них кредитах, строк погашення яких не припадає на звітний період.

-довгострокові фін.зобовязання(51,52,54)-сума довгострокової заборгованості підпр-ва щодо зобов’язання із залученням ризикових коштів, на які нараховуються відсотки.

-ін.довгострокові зобов’язання(53,55)-заборгованість по довгострокових векселях, по фін.аренді, відстрочених податкових зобов’язаннях тощо.

2.поточні зобов’язання:

-короткострокові кредити банків(60,61), - кредиторська заборг-сть за товари, роботи, послуги(62,63), -поточні зобов’язання по розрахунках(64-67), -ін.поточні зобов’язання(68).

8. Метод бухгалтерського обліку.

Метод бух. обл.- сукупність способів і прийомів, за допомогою яких бухгалтерський облік вивчає предмет, тобто господарську діяльність. Метод бух. обліку складається з 8 елементів:

1.Документація (процес відображення господарських операцій в документах).

2.Інвентаризація (процес встановлення фактичної наявності, розміру господарських засобів та джерел їх утворення і порівняння одержаних даних з даними поточного БО). Інвентаризацію проводять для забезпечення реальності БО. Результати інвентаризації оформл. в трьох групах: - інвентаризаційні описи; - порівняльні відомості(вносяться дрібні результати); - акти інвентаризації (лишки оприбутковуються одразу, вносяться найбільш суттєві результати реалізації).

3.Оцінка – процес відображення в грошовому вимірнику всіх господарських операцій. Кількість * Ціну = Вартість(таксування).Оцінка пов’язана з вибором ціни, крім таксування. Вибір ціни пов’язується зі стандартами Б.О.

4.Калькуляція-процес економічного групування витрат та обчислення собівартості одиниці продукції, товарів, послуг.

5.Рахунки Б.О. - спосіб систематизації (узагальнення) змін (руху) у складі господарських засобів та джерел утворення за певний період.

6.Подвійний запис – порядок (спосіб) відображення госп. засобів на рахунках Б.О., при якому кожна господарська операція відображається як мінімум на 2-х рахунках Б.О.:на одному по дебету, на іншому - по кредиту в одній і тій же сумі.

7.Бухгалтерський баланс – спосіб відображення або узагальнення наявності (розміру) госп – х засобів та джерел їх утворення у грошовому вимірнику на певну дату.

8.Звітність – система показників, яка характеризує господарюючий суб’єкт і подається внутрішнім та зовнішнім споживачам.

9. Характеристика та зміст бухгалтерської звітності підприємства

Звітність - це система показників у формі таблиці, які відображають об'єм і результати діяльності підприємства. Її складання - завершальний етап облікової роботи.

Фінансова звітність, згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Мета фінансової звітності — це забезпечення інформацією, яка допомагає користувачам приймати вигідніщі економічні рішення.

Готуючи фінансову звітність, необхідно дотримуватись таких якісних характеристик:

1) зрозумілість - доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання в сфері ділового та економічного життя, бухгалтерського обліку. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про: підприємство; дату звітності і звітний період; валюту звітності та одиниці її виміру; облікову політику підприємства та її зміни; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідація) окремих видів діяльності; обмеження відносно володіння активами; участь в спільних підприємствах; виявлені помилки минулих років і пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів; а також містити іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами);

2) доречність - вплив на економічні рішення користувачів, оцінку минулих, теперішніх і майбутніх подій, прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що дозволяє належним чином впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій;

3) надійність -_:в представленій у звітності інформації не повинно бути суттєвих помилок і викривлень. Надійність звітності забезпечуює:

• правдиве подання операцій і подій;

• перевагу сутності над формою (необхідність відображення операцій і подій у відповідності до їх економічної сутності і реальності);

• нейтральність (необхідність неупередженого відображення інформації в звітності, тобто відображення інформації без цілі здійснення впливу на рішення для досягнення бажаного результату);

• обачливість (обережність в процесі формування суджень, розрахунків);

• повнота (інформація не повинна містити пропусків).

При складанні звітності необхідно пам'ятати про обов'язкові реквізити, які необхідно зазначити у кожній формі звітності. До них відносяться: дата, станом на яку приведені основні показники діяльності підприємства чи період, який охоплюється, і валюта, в якій відображені елементи звітності. Всі звіти обов'язково підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства.

1. Суть, структура та побудова балансу

Бухг. баланс-це метод відображення стану господарських засобів (майна) за їх складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату. За формою баланс – це таблиця,на лівій стороні якої відображають склад господарських засобів і яка називається активом, права сторона пасив відображає джерела формування господарських засобів. У балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування обєднуються у економічно однорідні групи – статті балансу. Статті мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті поділяють на активні(розміщені в активі) та пасивні(розміщені у пасиві) Статті активу характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти. Статті пасиву характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банків. Загальні підсумки активу і пасиву завжди рівні Це обовязкова умова його правильності. Кожна група господарських засобів, розміщених у активі, має відповідне джерело їх формування, відображене в пасиві.

Структура балансу: поділяється на актив та пасив, актив складається з 3 розділів, пасив з 5. Актив: 1 необоротні активи – всі активи, що є необоротними (довгострокові фінансові інвестиції, довг дебітор заборг); 2 оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу (виробничі запаси, незавершене виробництво, товари, грошові кошти); 3 витрати майбутніх періодів- витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітніх періодів, але належать до наступних звітних періодів Пасив:1 Власний капітал –частина в активах підприємства,що залишається після вирахування його забовязань (статутний капітал, пайовий, резервний, прибуток); 2 Забезпечення наступних витрат та платежів –нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі(відпустки, гарантії), цільові надходження ; 3 довгострокові зобовязання – всі зобовязання, які не є поточними ; 4 поточні зобовязання - зобовязання, які будуть погашені протягом операційного циклу; 5 доходи майбутніх періодів – доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів

11. Вплив господарських операцій на баланс

Господарські засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються, що приводить до зміни окремих статей балансу в активі й пасиві.У деяких випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших;

1 тип- спричиняє зміни тільки в активі балансу : одна стаття активу збільш, а друга зменш на одну й туж суму. Загальний підсумок балансу не змінюється. Схема: Акаса +400, Арахунки в банках – 400; Бпоч=Бкін До 1 типу відносять:видача готівки з каси підзвітним особам, надходження заборгованості дебіторів на рахунок або в касу, оприбуткування готової продукції, відпуск сировини у виробництво.

2 тип –Спричиняє зміни тільки в пасиві балансу: одна стаття пасиву збільш, а інша зменшується на однакову суму Схема: Пстатутний капітал + 400, Пприбуток – 400 Бпоч=Бкін До 2 типу відносять утримання податків та платежів із з/п працівників, що підлягає перерахуванню до бюджету, оплата заборгованості постачальникам за рахунок отриманих кредитів, формування резервного капіталу за рахунок прибутку,

3 тип – спричиняє зміни в активі й пасиві балансу на одну й ту ж суму в сторону збільшення. Це операції повязані з додатковим залучення господарських засобів (майна, запасів, коштів) в оборот підприємства. Схема: Атовари +90, Ппостачальники + 90, Бпоч<Бкін До 3 типу відносять: отримання і зарахування кредиту наданого банком, нарахування з/п працівникам з одночасним віднесенням її на витрати виробництва, розрахунки за авансами одержаними, векселями виданими

4 тип - спричиняє зміни в активі й пасиві балансу на одну й ту ж саму суму в сторону зменшення. Це операції повязані з вибуттям активів підприємства з господарського обороту. Схема: Арах в банку – 100, Пкредити банків – 100 Бпоч>Бкін До них відносять: виплата з/п, дивідендів працівникам, погашення кредиторської заборгованості за одержані товари і матеріали, перерахування до бюджету податків і платежів

Висновки: кожна операція зачіпає не менше двох статей;всі господарські операції зводяться до 4 типів; Підсумок активу й пасиву змін тоді,коли операція одночасно стосується засобів та джерел їх утворення; завжди зберігається рівність активу й пасиву

12. Порядок читання балансу

Читати баланс – це вміти всебічно розуміти й аналізувати його статті, в яких на певну дату відображається майновий стан підприємства, розміщення засобів і джерел, розмір власних коштів, стан рахунків та платоспроможність. Вміння читати баланс – це економічне й правове розуміння змісту кожної його статті, способу її оцінки та взаємозв’язку з іншими статтями Баланс можна представити схематично

А – активи підприємства, К – власний капітал, З – зобов’язання. Можна вивести наступні співвідношення А=П; А=К+З; К=А-З

1 співвідношення є необхідною умовою розгляду балансу як за формою, так і за змістом

2 співвідношення можна назвати структурним, оскільки засвідчує склад майна - основні, оборотні засоби, тобто величину засобів вкладених у господарську діяльність, а з іншого боку – хто і в якій формі брав участь у створенні майна підприємства (власний капітал, кредити банків)

3 співвідношення завжди характеризує вартість чистих активів, тобто майна, яке остаточно після вирахування зобовязань є власністю підприємства і може бути обєктом розподілуміж засновниками чи акціонерами при ліквідації підприємства

Баланс – це моментний показник зафіксованих на певну дату активів і пасивів підприємства. У звітній формі балансу є дві дати на початок і на кінець звітного періоду. Це дає можливість зіставляти показники балансу як у цілому, так і складові активу і пасиву в часі, визначити динаміку зміни активів, зміни частки окремих статейчи розділів балансу, тобто структурні зрушення.

За данними бух балансу отримати важливі фінансово-аналітичні характеристики підприємства, а саме: оцінку ліквідності підприємства, оцінку фінансової залежності від зовнішніх джерел та ефективності використання активів підприємства Крім цих характеристик баланс дає змогу розрахувати вартість власних оборотних активів, що необхідно для здійснення контролю їх використання, та показник ефективності використання активів, що дає оцінку результатам господарської діяльності підприємства

13. Значення та класифікація статей Активу балансу

Актив представляє засоби підприємства у вигляді конкретних елементів господарського обороту: готівки товарних цінностей, обладнання та прав вимоги до ін. підприємств. Міжнародними стандартами бух. Обліку передбачено, що право власності не є істотним при визнанні активу в балансі. Головним є те, що підприємство контролює вигоди, отримані від використання цього майна, та приймає ризики, пов’язані з активом.

Розділи :

І Необоротні активи:

• Основні засоби - відображаються в балансі за принципом нетто(за первісною вартістю, сумою зносу та залишковою вартістю)

• Незавершене будівництво. Об’єкти основних засобів

• Капітальні інвестиції

• Довгострокові фін. Інвестиції

• Довгострокова дебіторська заборгованість

• Нематеріальні активи

ІІ Обороні активи(запаси підприємства):

• Поточна дебіторська заборгованість-в балансі облічується за чистою реалізованою вартістю, яка визначається як різниця між сумою реалізації та резервом сумнівних боргів

• Паливо

В підсумок ІІ рахунку балансу враховується чиста реалізаційна вартість

• Ін. дебіторська заборгованість(з бюджетом)

• Грошові кошти(в касі, на поточному, депозитному, валютному рахунках)

• Поточні фінансові інвестиції

ІІІ Витрати майбутніх періодів – витрати, які здійснюються в даному звітному періоді, але відносяться до майбутнього звітного періоду(підписка періодичних видань, не титульне будівництво)

14. Значення та класифікація статей Пасиву балансу.

В пасиві відображаються власний капітал підприємства та його зобов’язання. Для кожного джерела власних засобів повинна відводитись окрема стаття: статутний капітал, пайовий капітал, довгострокові позики банку тощо.

Розділи :

І Власний капітал:

• Статутний капітал

• Пайовий капітал

• Додатковий капітал

• Резервний капітал

• Нерозподілений прибуток

Статті: неоплачений капітал, вилучений капітал та непокриті збитки з0мінюють суму власного капіталу і в балансі відображаються в дужках зі знаком мінус. При підрахуванні ці статті віднімаються.

ІІ Забезпечення майбутніх витрат та платежів. В розділі міститься інформація про наявність у підприємства забезпечення для покриття передбачених у майбутньому витрат і платежів.

ІІІ Довгострокові зобов’язання – відображають за борги підприємства, що будуть сплачені за 12 міс. З дати балансу.

ІV Поточні зобов’язання(зобов’язання з оплати праці, перед бюджетом, поточні кредити банку, з постачальниками та підрядниками) до 12міс.

V Доходи майбутніх періодів – доходи, що отримані в даному звітному місяці, але підлягають розподілу в наступному(орендна плата).

15. Типи операцій, що вносять зміни у статті Активу та Пасиву балансу.

Господарські операції призводять до змін господарських засобів та джерел їх утворення, а отже в бух. Балансі будуть змінюватись окремі статті активу та пасиву. Всі операції можна поділити на 4 типи, враховуючи їх вплив на баланс:

І.В касу підприємства з поточного рахунку надійшло 80 тис. грн.. на з/п. дана операція привела до збільшення 1 статті активу балансу(каса) та зменшення ін статті активу(рахунки в банку). Як приклад І типу змін: використання матеріалів для виробництва, видача коштів з каси підзвіт. ос., оприбуткування готової продукції від виробництва.

ІІ. Відносяться такі операції, що призводять до збільшення 1 статті пасиву і зменшення ін. статті пасиву, при цьому загальна сума балансу не змінюється. Як приклад ІІ типу змін: за рішенням засновників частина прибутків пішла на збільшення резервного капіталу, за рахунок резервного капіталу сплачено довгостроковий кредит, отримані податки із з/п.

ІІІ. тип змін до одночасної збільшення 1 статті активу та 1 статті пасиву, при цьому загальна сума балансу збільшується на таку ж суму: від постачальників надійшла сировина і матеріали, з поточного рахунку проведені розрахунки, зараховано з/п робітникам основного виробництва.

ІV призводить до збільшення 1 статті активу та зменшення 1 статті пасиву, при цьому загальна сума балансу зменшується на таку ж суму: з поточного рахунку перераховані грошові кошти постачальнику, з каси підприємства виплачено з/п робітникам, перераховано податки і платежі до бюджету.

16. Призначення рахункыв б.О. ,їх змісті побудова.

Бухгалтерський рахунок- це таблиця, яка призначена для введення поточних записів госп-х операцій.На протязі звітного періоду засобами під-ва та джерелами їх утв-ня відбуваються зміни(збільшення, зменшення) і ці зміни по мірі їх здійснення фіксують у рахунках.Розрізняють активні,пасивні і активно-пасивні рахунки.Назва рахунку залежить від того, що на ньму облікується. Рахунок має дві сторони. Так як в першій показують збільшення, а в 2-й зм-я облікових засобів або джерел їх утв-ня.Кожний рахунок контролює свій об”єкт, нап. Рахунок 10 контролює зміни основних засобів.Запис на рахуну може бути виконан тільки в тому випадку, якщо щось відбулось з засобами або джерелами, тобто відбулась господ-а операція, яка відображена у первинному документі.

Правила введення рахунків 1.На під-ві відкривається стільки рахунків,скільки існує об”єктів обліку.2Рахунки ведуть на протязі місяця, на поч місяця їх відкривають, тобто дають назву,встановлюють залишки(сальдо), на протязі місяця відображають зміни, в останній день місяця рахунки закривають, підрах-ть обороти і виводять сальдо на кінець звітного періоду. 3.Рахунки зв”язані з балансом, показують зміни, що відб-ся за статтями активо- і пасивобалансу, тому в кінці місяця по кінцевим сальдо скл-ть баланс і таким чином керівництво визначає і аналізує стан засобів і джерел утв-ня під-ва на 1-е число періоду слідуючого за звітністю.4 Записи в рахунки роблять тільки на підставі бух-х документів.5 Рахунки бувають активні, пасивні і активно-пасивні. Активні- це рах-и, які призначені для обліку господ-х засобів під-в, до них відносять рах-ки 1,2 3 8 9 класу “планів рах-ку”.Пасивні- це рах-ки призначені для обліку джеред господ-х засобів.Активно-паствні- рах-ки, в яких поєднані властивості ак-х і пас-х рах-ів, тобто на них відобр-я зміни як господ-х засобів так і джерел їх утв-я.Залишок може бути як в дебеті так і в кредеті.В цих рах-ах може статися так, що на кінець звітного періоду залишок буде в дебеті і в кредеті рах-ах, це наз. розгорнуте сальдо.Сальдо на акт рах завжди дебітове і відображається в активі балансу(Сд=Споч+Од-Ок). Сальдо на пас рах завжди кредитове і відображається на пасиві балансу.Активно-пасивні рахунки можуть виступати як активнір-ки, якщо відображають зміни з засобами під-ва.Сальдо може бути кредитовим, якщо облікуються зміни джерел утв-ня засобів.6.На підставі звітних рахунків в кінці місяця скл-дь оборотні відомості.

17.Синтетичні рахунки, їх призначення та побудова.Правила веденя сн-х рах-ів.

Синт-і рах.- це рах.ю. які узагальнують облік господ-ї діяльності, ведуться в грошовому вимірнику.До кожного синт-о рах. відкривають субрахунки.Субрахунком наз окрема підгрупа засобів або джерел в синтет-у рах.Синтетичні рахунки ведуть на протязі місяця, на поч місяця їх відкривають, тобто дають назву,встановлюють залишки(сальдо), на протязі місяця відображають зміни, в останній день місяця рахунки закривають, підрах-ть обороти і виводять сальдо на кінець звітного періоду,яке розраховується за формулами

Сд=Споч+Од-Ок,Ск=Споч.пер+Ок-Ок.. Облік, що здійснюється за допомогою синтет-х рах,наз синт-м обліком.Цей облік необхідний для одержання узагальненої інформації про діяльність господарства,аналізу цієї діяльності і планування.Кожну операцію на рах-ах синт-о обліку зап-ть заг-ою сумою.

18. Аналітичні рахунки, їх призначення та побудова.Правила веденя анал-х рах-ів.

Для оперативного керівника господарством і контролю за збереженням і раціональним використанням ресурсів потрібна детальна інформація про наявність і зміни кожного виду засобів,джерел,здійснення певних господарських процесів.Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків. Анал-й рах- це рах., на якому ведеться деталізований облік кожного видів засобів, особливість його полягає в тому, що він ведеться як у вартісному, так і в натуральному вигляді.Кожну операію

на аналітичних рахунках записують частковими сумами.Сума залишків і оборотів по всіх анал-х рах-ах повинна дорівнювати залишку і оборотам відповідного синтетичного рахунку.Аналітичний облік має важливе контрольне значення.Його показники використовують для складання калькуляцій на виготовлення продукції.Точність показників анал-о обліку періодично звіряють через проведення інвентаризації.Це підвищує вірогідність облікових записів.Для перевірки правильності рознесення операцій по синт-у та анал-у рах-ах застосовують формулу Споч.д+Од+Скін.к=Споч.к+Ок+Скін.д

19. Метод подвійного запису. Взаємозв’язок рахунків з балансом.

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійного засобу.

Подвійний запис – метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах в активі, у пасиві чи активі й пасиві одночасно. Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом. Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозв’язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки б не було операцій, загальна сума записів за дебетом рахунків завжди буде дорівнювати загальній сумі записів за кредитом рахунків.

Такий взаємозв’язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості й складні бухгалтерські проводки. Простою називають таку бухгалтерську проводку. За якої один рахунок дебетується, а другий кредитується на одну й ту ж суму, тобто коли кореспондують між собою тільки два рахунки. Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки – один кредитується. А декілька дебетується на загальну суму. У складних бухгалтерських проводках не порушується принцип подвійного запису, оскільки зберігається взаємопов’язане відображення господарської операції за дебетом і кредитом різних рахунків на одну й ту ж суму. Кожну складну бухгалтерську проводку можна розкласти на декілька простих. Однак застосування в практиці бухгалтерського обліку складних проводок переважає, тому що зменшує кількість записів, робить їх більш наочними.

20. Оборотні відомості, їх значення, побудова та використання.

Для одержання узагальнених даних про стан об’єктів обліку на звітну дату, а також перевірки повноти і правильності реєстрації господарських операцій на рахунках в кінці місяця складаються оборотні відомості як за синтетичними, так і за аналітичними рахунками.

Оборотні відомості за синтетичними рахунками. Будуються у вигляді багатогранної таблиці, в першу колонку якої записуються шифри та назви бухгалтерських рахунків, що відкриті на підприємстві. В наступних графах відображається початкове сальдо, обороти Дт, Кт, кінцеве сальдо. Складається вона шляхом перенесення всіх зазначених показників безпосередньо з бухгалтерського рахунку. В такій відомості отримана з пари рівностей сума свідчить про повноту і правильність рознесення операцій на бухгалтерських рахунках:

1. Рівність підсумків початкового сальдо за Дт і Кт, яка обумовлена рівністю активу і пасиву балансу, який є основою для запису початкового сальдо на бухгалтерських рахунках.

2. Рівність суми оборотів за Дт і Кт, що зумовлена застосуванням подвійного запису на рахунках

3. Рівність підсумків кінцевих сальдо за Дт і Кт рахунків, що зумовлено наявністю попередніх пер рівностей.

За допомогою такої відомості виявляються помилки, що зумовлені порушенням методу подвійного запису. Для перевірки повноти рознесення операцій на рахунках сума оборотів порівнюється з сумою реєстраційного журналу хронологічний записів. Отже, оборотна відомість за синтетичними рахунками є способом узагальнення даних поточного обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і складання балансу; отриманням узагальненої інформації про стан і зміни господарських записів та джерел їх утворення.

Шахматна оборотна відомість. В простій оборотній відомості по синтетичним рахункам визначається інформація про стан та зміни в складі засобів і джерел, але недостатньо розкриває економічний зміст за рахунками. В шахматній відомості рахунки відображаються двічі: горизонтально за Кт рахунку і вертикально за Дт. Суми оборотів по кожним рахункам записуються на перетині відповідних рахунків. Основною перевагою цієї відомості є наявність в ній кореспондуючих рахунків, що дає змогу аналізувати обороти за бухгалтерськими рахунками і використовувати цю інформацію для контролю і правильного прийняття управлінських рішень. Недоліками шахматної оборотної відомості є:

1. При значній кількості операцій відомість стає громіздкою, що затруднює її аналітичність і наочність.

2. При ручних формах обліку можливе допускання арифметичних помилок та помилки при перенесенні кореспонденції рахунків.

Оборотні відомості за аналітичними рахунками. За формами побудови розрізняються в залежності від того, які об’єкти обліку на них облічуються. В них не отримують 3 пари рівностей, як це вимагає оборотна відомість за синтетичними рахунками. Оборотна відомість за аналітичними рахунками складається за підсумковими даними аналітичних рахунків та порівнюються з даними синтетичного рахунку, до якого вони відкриті. Повинні бути такі рівності:

1. ∑ початкових залишків за аналітичними рахунками повинна = С-до початкового синтетичного рахунку, до якого відкриті аналітичні.

2. ∑ Дт обороту за аналітичним рахунком повинна = Дт обороту за синтетичним рахунком.

3. ∑ Кт обороту за аналітичним рахунком повинна = 1 Кт обороту за синтетичним рахунком.

4. ∑ С-до кінцевих залишків за аналітичним рахунком повинна = 1 С-до кінцевого синтетичного рахунку.

Оборотні відомості повинні мати різну форму в залежності від того, до якого рахунку відкриваються дані аналітичні рахунки.

21. Класифікація рахунків за призначенням.

Рахунки за структурою і призначенням поділяють на 5 груп:

1. Основні рахунки:

   1. Інвентарні або матеріальні рахунки – призначені для обліку товарно-матеріальних цінностей 10, 20, 22, 26

   2. Грошові призначені для обліку наявності руху грошових коштів підприємства в національній та іноземній валюті в касі, на рахунках у банках, а також грошових документів 30, 31, 33

   3. Розрахункові призначені для обліку і контролю розрахункових відносин даного підприємства з іншими підприємствами й особами 36, 37, 63, 64, 65, 66, 67, 68

   4. Рахунки капіталів призначені для обліку і контролю стану та руху власного капіталу та забезпечення зобов’язань 4клас

2. Регулюючі:

   1. Контрактивні – рахунки, які протиставлені активним рахункам, призначені для обліку сум, на які зменшується залишок основного рахунку, який стоїть в активі балансу, а самі є пасивними рахунками 13→10,11,12; 38→36,37; 285→281,282

   2. Контрпасивні – призначені для обліку сум, на які зменшується залишок основного рахунку, який стоїть в пасиві балансу, а самі є активними рахунками 45, 46, 143

   3. Додаткові (доповнюючі) завжди збільшують суму залишку основного рахунку, що регулюється

3. Операційні:

   1. Калькуляційні призначені для обліку витрат, пов’язаних з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг з метою обрахування їх собівартості 23, 15

   2. Номінальні 92, 93

   3. Збірно-розподільчі призначені для попереднього збирання витрат, пов’язаних зі здійсненням загально виробничих функцій, з метою наступного їх розподілу за відповідними об’єктами 39, 69

   4. Бюджетно-розподільчі використовують для розмежування витрат і доходів між суміжними звітними періодами з метою рівномірного включення витрат у затрати виробництва або відображення в обліку одержаних доходів 91

   5. Порівняльні 79

4. Фінансово-результатні призначені для обліку і контролю чистих фінансових результатів діяльності підприємства – прибутку чи збитку: 441, 442

5. Позабалансові призначені для обліку наявності та руху цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його використанні, розпорядженні або на зберіганні: клас 0

22. Хар-ка плану рахунків підпрємства.

План рах-ків – це перелік рах-ків, який відображає систематизоване групування необхідної інф-ції про госп.діяль-ть під-ва та визначає таку орган-цію БО, яка дає можливість отримати необхідну інф-цію для управління і контролю діяль-ті під-ва. Кожному синтетич.рах-ку і його субрах-кам у плані рах-ків надано відповідний код- цифрове позначення, яке визначає належність його до відповідної групи(класу). У діючому плані балансові рах-ки і субрах-ки згруповані в 10 класів. 1 клас „Необоротні активи” : раах-ки, призначені для обліку наявності, надходження і вибуття осн.засобів, нематер.активів, інш.необоротних активів(рах 10-19) 2 клас „Запаси” : рах-ки, на яких здійснюють облік наявності надходження і вибуття товарно-матер-них цінностей, незавершене вир-во(рах 20-28). 3 клас”Кошти, розрахунки та інші активи”: рах-ки, на яких обліковують грош.кошти, поточні фін.інвестиції, розрах-ки з дебіторами, витрати майбутніх періодів( рах 30-39). 4 клас „ Власний капітал та забезпечення зобов’язань”: рах-ки, на яких ведуть облік власного кап-лу і забезпечень майбутніх ватрат і платежів ( рах 40-49). 5 клас „Довгострокові зобов’язання”: рах-ки, на яких ведуть облік довгострок.зобов’язань під-ва(50-55). 6 клас „Поточні зобов’язання”: рах-ки, на яких ведуть облік поточних розрах-ків під-ва з постачальниками і підрядниками, з бюджетом, зі страхування, з оплати праці, з учасниками(60-69). 7 клас „Доходи і рез-ти діяль-ті”: рах-ки, на яких ведуть облік доходів та визначають фін. Рез-т діяль-ті під-ва (70-79). 8 клас” витрати за елементами”: рах-ки, на яких ведуть облік економічних ел-тів витрат(80-85). 9и клас „Витрати діяль-ті”: рах-ки, на яких ведуть облік витрат під-ва за окремими видами діяль-ті (90-99) 0 клас-„Перелік забалансових рах-ків”(01-08)

23. Побудова активних, пасивних і активно-пасивних рахунків.

Активні рахунки – це рахунки, які призначені для обліку руху господарських засобів підприємства. До них відносять рахунки 1,2,3,8,9 класу „ПЛАНУ РАХУНКІВ”. Їх сальдо записують в активі бухгалтерського балансу. Початкове і кінцеве сальдо на активних рахунках записують у дебеті. У бухгалтерському обліку збільшення господарських засобів за складом і розміщенням на активних рахунках записують у дебеті, а зменшення – у кредиті. Щоб визначити кінцеве сальдо на активному рахунку, необхідно до початкового сальдо додати дебетовий оборот і відняти кредитовий оборот.

Пасивні рахунки – це рахунки, призначені для обліку джерел утворення господарських засобів. Їх сальдо є у пасиві бухгалтерського балансу. Початкове і кінцеве сальдо на пасивних рахунках записують у кредиті. На пасивних рахунках збільшення джерел формування господарських засобів відображають у кредиті, а їх зменшення у дебеті. Щоб визначити кінцеве сальдо на пасивному рахунку, необхідно до початкового сальдо додати кредитовий оборот і відняти дебетовий оборот.

Активно – пасивні рахунки – це рахунки, в яких поєднуються властивості активних і пасивних рахунків, тобто на них відображуються зміни як господарських засобів, так і джерел їх утворення. Залишок цих рахунків може бути як в дебеті, так і в кредиті. В активно – пасивних рахунках може статися так, що на кінець звітного періоду сальдо буде і в дебеті, і в кредиті рахунку. Це називається „розгорнуте сальдо”. На активно – пасивних рахунках збільшення(зменшення) об’єкта обліку можна відображати або в дебеті, або в кредиті рахунку. Щоб визначити кінцеве сальдо на активно – пасивному рахунку, треба знати зміст господарських операцій, які спричинили зміни на цьому рахунку, тобто розглядати цей рахунок окремо як два рахунки: один активний і один пасивний.

24. Види діяльності підприємства.

Згідно з чинним законодавством України всі підприємства повинні забезпечити ведення бухгалтерського обліку. Будь-який господарюючий суб’єкт здійснює облік постійно, облік відповідає єдиним принципам і вимогам, використовує один і той же вимірник (грошовий), має єдину техніку і технологію ведення. Проте йому притаманна певна специфіка залежно від виду здійснюваної діяльності.

Існує два види діяльності підприємства: звичайна і надзвичайна. Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. До надзвичайної діяльності відносять такі операції або події, які відрізняються від звичайної діяльності і не відбуваються часто або регулярно (стихійне лихо, пожежа тощо).

Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну та іншу (фінансову й інвестиційну). Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю. До основної діяльності відносять операції. пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів. послуг), які є визначальною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. Інша операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших оборотних активів, операційну оренду активів, отримання доходів або понесених втрат від операційної курсової різниці, створення резервів сумнівних боргів тощо.

Інвестиційною діяльністю вважається придбання і реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

25. Класифікація рахунків за ек. Змістом і призначенням.

Класифікація допомагає зрозуміти зміст і будову рахунків, зміст сальдо по Дт і Кт. Рахунки класифікуються за 2ознаками:

1. за ек. змістом

2. за призначенням і структурою

Перша дозволяє з’ясувати, що саме облічується на даному рахунку, які конкретно об’єкти обліку. Друга показує для одержання якої інформації призначені ті чи ін. рах. та їх структуру, тобто зміст їх запису по ДТ і Кт, ек зміст початкового чи кінцевого сальдо.

Класифікація рахунків за ек змістом

1. Рахунки обліку госп. Засобів і операцій

2. Рахунки обліку джерел утворення госп. засобів.

Класифікація рахунків обліку госп засобів і процесів поділяється на 2підгрупи:

1. необоротні активи

2. оборотні активи

Для обліку необоротних активів призначені рахунки обліку необоротних активів(10,11,12,13,15)

Для обліку оборотних активів використовують рахунки(рах.обліку запасів20,22,11,25-28,обліку грошових коштів і ін.активів та рахунків30,31,33,36,рах.обліку витрат діяльності23,91,92,93)

Класифікація рах.обліку джерел формування госп.засобів(рах.обліку власних джерел40-43,рах.обліку залучених джерел51,52,55,рах.обліку поточних операцій60,62,63,66,65,64)

Класифікація рахунків за призначенням і структурою

1.Основні-призначені для контролю за наявністю госп.засобів і джерел їх утворення(матеріальні10,22,26,28,11,20,грошові30,31,розрахункові36,63-68,37,капіталу40-49)

2. Регулюючі(контрактивні,контрпасивні45,46,443,додаткові ТЗВ)

3.Операційні(калькуляційні15,23,номінальні92,93,збірно-розподільчі91,бюджетно-розподільчі39,69,порівняльні79)

4. Фінансово-результатні(441,442)

5. За балансом

26. Документування госп. Операцій

Документація –спосіб оформлення госп.операцій в відповід.документах,призначені для первинного спостереження засобами масової інформації. Документація надає БО юридичну силу.Документ-письмове свідчення про здійснення госп.діяльності.

Документи бувають первинні і зведені.

Первинні документи склад-ся в момент проведення кожної операції або її завершення.Поняття це регулюється ЗУ»Про БО та фінансову звітність в Україні»

Документація забезпечує контроль за збереженням майна госп-ва,за раціонал.його викорис-ням.

Зведені- склад.на основі кількох первинних док-тів для отримання узагальнених висновків.

Відповідно до ЗУ, кожен первинний док-нт має мати такі реквізити:

• Назва

• Дата і місце складання

• Найменування підп-ства, від імені якого складено док-нт

• Зміст і обсяг госп.операції

• Посади осіб відповідальних за цю операцію та правильність її оформлення

• Підписи документальних осіб

• Ідентифікаційний код підп-ства

Вимоги до складання док-тів

1. своєчасність

2. достовірність

3. правильність оформлення

4. заповнення всіх реквізитів

Док-ти складаються на бланках типових форм, затверджені Мін.Фін.Укр.

Уніфікація-розробка єдиної форми док-та для оформлення однотипних госп.операцій.

Стандартизація- встановлений для бланків однотипних док-тів однакового наднаціонального розміру та форми з певним розміщенням відповідних реквізитів.

Терміни зберігання док-тів затверджено наказом Головного Архівного Управління при Каб.Мін.Укр.

Існує 3способи виправлення помилок:

1. коректурний-коли помилка викликана в облікових записах

2. додатковий запис

Д 201 К631 100(треба допровести)

Д 201 К631 30

3. «червоне сторно» спочатку все перераховується, але вже червоною ручкою.

27. Облікова реєстрація господарських операцій

Обліковий реєстр – це носій інформації. Це документи спец.формату та будови, призначені для реєстрації,групування,узагальнення госп.операцій(подія, яка фактично відбулася в результаті діяльності) оформлених або складених відповідно до даних первинних док-тів.

Записи госп.операцій у реєстрах наз.обліковою реєстрацією.

Облікові реєстри оформляється відповідно до положень про документальне забезпечення записів у БО №288 затверджений наказом від 24.05.1995.

Запис у облікових реєстрах проводять:

1. на підставі правильно оформлених док-тів

2. чорнилом темного кольору

3. в міру надходження док-тів

28. Значення, види і характеристика інвентаризації

Інвентаризація - метод підтвердження достовірності даних БО в процесі їх порівняння з фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей або сум за розрахунками. В її результаті можуть бути визначені недостачі. За повнотою охоплення засобів, коштів і розра­хунків підприємства інвентаризація буває: • повна, охоплює усе майно і розрахунки під­приємства (річна інвентаризація);• часткова, інвентаризація окремих видів господарських засобів і розрахунків (інвентаризація каси, інвентаризація матеріальних за­пасів тощо).За часом проведення: • разова, що здійснюється одноразово;• періодична, яку проводять періодично, протя­гом року;• перманентна, яку проводить постійна комісія.

Для проведення інвентаризації згідно з наказом керівника на підприємстві створюють інвентаризаційну комісію. До складу неод­мінно входить головний бухгалтер або представник бухгалтерії. Склад комісії затверджують наказом. У процесі інвентаризації визначають фактичну на­явність об'єктів інвентаризації, дані про які записують у спеціальному документі — інвентаризаційному описі, котрий підписують усі члени комісії. Розроблено типові форми інвентаризаційних описів — ІНВ-1-ИНВ-21. Фак­тичну наявність об'єктів обліку під час проведення інвентаризації визначають безпосереднім обмірюван­ням, зважуванням, перерахунком, звірюванням доку­ментів тощо. При проведенні інвентаризації неодмін­но повинна бути присутня матеріально відповідальна особа. Вона дає розписку, що всі прибуткові й видат­кові документи стосовно обліку матеріальних цінно­стей здано до бухгалтерії. На час проведення інвентаризації діяльність підроз­ділу припиняється. Здійснення операцій можливе тільки в особливих випадках і лише за дозволом ке­рівника підприємства.

Результати інвентаризації зіставляють з облікови­ми даними у звірювальних відомостях. Унаслідок такого зіставлення і встановлюють відповідність або невідповідність облікових і фактичних даних, тобто чи збігаються фактичні та бух. записи, чи є надлишок або нестача. лишки підлягають обов’язковому оприбуткуванню. нестачу цінностей списують за рішенням керівника підприємства на загально виробничі витрати.

29. Перевірка документів, їх зберігання

Після усі первинні документи передаються бо бухгалтерії де вони перевіряються, оброблюються і погашаються. Перевірку п. д-тів здійснюють за суттю, формою та арифметичним підрахунком. Оброблення первинних бухгалтерських документів полягає у їх кодуванні, таксуванні та групуванні.

Суть кодування полягає у тому, що всі показники первинного документа позначають чинною на підпри­ємстві системою кодів. Таксування — це визначення грошової оцінки опе­рації, яка виражена в первинному документі в нату­ральних або трудових вимірниках. Групування – це об’єднання у групи д-ти за однорідними ознаками за певний звітний період. Робиться для скорочення облікових записів. Погашення д-тів буває оперативним(підлягають д-ти, що їх додають до прибуткових та видаткових касових ордерів) та обліковим. Всі д-ти після закінчення звітного періоду під розписку передаються в архів. За організацію збереження відповідає головний бухгалтер, видача д-тів тільки для користування іншими підрозділами п-ства за його згодою. Термін зберігання визначають типові й галузеві інструкції та лист М-ства фінансів У. «Про термін зберігання б-ських д-тів».цей термін околу 3р. після закінчення терміну зберігання їх знищують. Є такі методи виправлення помилок, як коректурний, додаткових записів, «червоного сторно». коректурний метод- неправиль­ний запис закреслюють тонкою рискою так, щоб було видно закреслене, поряд пишуть правильну суму, яку засвідчує підписом особа, що зробила виправлення, та проставляють дату здійснення виправлення. Спосіб додаткових записів застосовують у тих випадках, коли бухгалтерське проведення складене правильно, але в меншій сумі, ніж фактично виконана господарська операція. Суть способу "червоного сторно" - неправильний бухгалтерський запис сторнують (анулюють) складанням такого самого бухгалтерсько­го проведення і в тій самій сумі, тільки червоним чор­нилом. Після сторнування роблять правильний запис, виправлення завіряють підписами. Використовують, коли допущена помилка в кореспонденції ра­хунків; коли записана операція не відбулася; коли відображена в реєстрі сума господарської операції більша, ніж фактичний розмір її виконання.

30. Спрощена форма ведення бухгалтерського обліку

Спрощена форма бухгалтерського обліку використовується на підприємствах із простим промисловим проце­сом виробництва, які мають невелику кількість госпо­дарських операцій і тих, які займаються в невиробничій сфері. Має два варіанти: 1) проста форма без використання реєстрів май­на підприємства; 2) спрощена форма бухгалтерського обліку з використанням реєстрів майна підприємства. Просту форму бухгалтерського обліку викорис­товують на малих підприємствах, які не виробляють продукцію з великими матеріальними витратами і в котрих кількість господарських операцій за місяць не перевищує 100. Спрощену форму бухгалтерського обліку застосовують на малих підприємствах, які володі­ють майном і здійснюють за місяць більше, ніж 100, але менше, ніж 300 гос­подарських операцій. Ця форма ґрунтується на веденні дев'яти відомостей.

Дані відомостей дають інформацію про залишки та дебетові й кредитові обороти за відповідними рахунками у звітному періоді, їх використовують для заповнення обігової відомості за синтетичними рахунками, Головної книги, бухгалтерського балансу і бухгалтерської звітності.

31. Меморіально-ордерна і мехінізована форма бухгалтерського обліку

Форма бухгалтерського обліку – це певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстраці та узагальнення інформації в них з дотриманням в них єдиних засад бухгалтерьського обліку.

Сучасними формами бухгалтерського обліку, що застосовуються на підприємствах і в організаціях в Україні, є Журнал-Головна, ме¬моріально-ордерна та журнально-ордерна форми обліку.

Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку характери¬зується застосуванням книг для ведення синтетичного обліку і кар¬ток — для аналітичного. Суть меморіально-ордерної форми полягає в тому, що на підставі оформлених, перевірених документів (первин¬них або згрупованих за певною ознакою) складають меморіальні ордери, в яких вказують короткий зміст і підставу здійснення господарської операції, кореспондуючі рахунки за даною операцією та суму. Меморіальні ордери складають на окремих бланках або на самому документі, якщо на ньому в реквізитах відтворено форму ордера. Ме¬моріальні ордери реєструють у хронологічному регістрі меморіальних ордерів (реєстраційному журналі). У цьому журналі відображаються дані за кожним меморіальним ордером із зазначенням його загаль¬ної суми. Загальний підсумок цього журналу відбиває обсяг госпо¬дарської діяльності підприємства і використовується для контролю повноти відображення операцій на синтетичних рахунках. Він має дорівнювати дебетовому й окремо кредитовому обороту за всіма син¬тетичними рахунками і Головною книгою. Реєстраційний журнал служить також для контролю збережен¬ня меморіальних ордерів та поданих до них документів. Реєстрацій¬ний журнал можна відкривати на рік: з 1 січня по 31 грудня з суцільною або помісячною нумерацією меморіальних ордерів. Якщо за меморіальними ордерами закріпилися постійні номери для відоб¬раження операцій на певній ділянці облікової роботи (наприклад, прибуток, видаток каси, заробітна плата з нарахуваннями, банк, ви¬трати тощо), то доцільною є місячна нумерація меморіальних ордерів.

У Головній книзі для кожного рахунка виділяють окрему сторінку. У Головну книгу записують дату і номер меморіального ордера, а також суму оборотів за дебетом і кредитом рахунка в розрізі кореспондую¬чих рахунків. Форма Головної книги свідчить, що кожний запис на дебеті ра¬хунка Головної книги одночасно показує кореспондуючий рахунок за кредитом, і навпаки, запис на кредиті рахунка — кореспондуючий рахунок за дебетом. Тому кожен запис у Головну книгу роблять двічі: один раз на дебеті, другий — на кредиті відповідних рахунків. Після закінчення місяця за кожним рахунком підраховують обороти за дебетом і кредитом, визначають залишки і складають оборотну відомість. Така побудова Головної книги дає змогу складати оборот¬ну відомість як простої, так і шахової форми.

Меморіально-ордерна форма характеризується простотою побу¬дови облікових регістрів. Поєднання синтетичного обліку в книгах з аналітичним обліком на картках дає змогу використати їх перева¬ги, зокрема на малих підприємствах з невеликим обсягом облікової роботи. Використання меморіальних ордерів сприяє упорядкуванню систематичного обліку, а перевірка дебетових і кредитових оборотів за рахунками Головної книги з оборотом реєстраційного журналу дає можливість встановити повноту і правильність записів та усуну¬ти помилки.

Механізована форма. В умовах використання обчислювальних машин створено принципово нові механізовані й автоматизовані форми бухгалтерського обліку, при яких обліково-обчислювальні роботи виконуються автоматично на обчислювальних машинах.

Новий підхід до організації бухгалтерського обліку при комплексній його механізації в умовах використання електронно-обчислювальних машин виявив нові форми бухгалтер¬ського обліку - автоматизовані.

В основу комплексної механізації (автоматизації) бухгал¬терського обліку закладено принцип безперервності обробки облікової інформації. Синтетичними й аналітичними обліковими регістрами при механізованих і автоматизованих формах бухгалтерського обліку е машинограми.

На сучасному етапі дедалі більше використовують сучасну обчислювальну техніку — ЕОМ. Створення і впровадження в практику обліку ЕОМ привело до розробки нової форми бухгалтерського обліку — таблично-ав¬томатизованої. При цій формі здійснюється повна автоматизація збору, передачі, систематизації й обробки інфор¬мації; крім паперових носіїв бухгалтерської інформації використовуються машинні носії (магнітні стрічки, магнітні диски).

В Україні використовується значна кількість прог¬рамних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найбільш популярними з яких є: "Парус", "Fin Expert", "БЕСТ", "Lady Fin"; "Фінанси без проблем", "ІС - Бухгалтерія - Проф. для Windows" та ін.

Система автоматизації бухгалтерського обліку спільного підприємства "Парус" призначена для підготовки та обліку фінансово-господарських документів, накопичення інформації про здійснення господарських операцій на бухгалтерських рахунках, одержання внутрішньої і зовнішньої звітності підприємства.

32. Журнально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку.

Форма бухгалтерського обліку – це певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстраці та узагальнення інформації в них з дотриманням в них єдиних засад бухгалтерьського обліку.

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку ґрунтуєть¬ся на широкому застосуванні системи накопичувальних і групуваль¬них облікових регістрів — журналів-ордерів і допоміжних відомо¬стей до них. Основними обліковими регістрами журнально-ордерної форми є журнали-ордери. Це комбіновані регістри синтетичного, а в багатьох випадках і аналітичного обліку. В них поєднано хроноло¬гічний і систематичний облік, що відповідає самій назві регістрів: вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійсню¬ються в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні підсум¬ки журналів ордерів за кореспондуючими рахунками замінюють собою меморіальні ордери).

Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою: всі госпо¬дарські операції відображають за кредитом даного синтетичного рахунка і дебетом кореспондуючих з ним рахунків. Кредитову ознаку взято за основу будови журналів-ордерів тому, що вона більшою мірою, ніж дебетова, відповідає характеру здійснюваних операцій. Така бу¬дова регістрів з використанням шахового принципу дає можливість значно скоротити дублювання записів і розкрити суть операції, ви¬явити помилкові записи. При цьому операції відображаються на кредиті й дебеті кореспондуючих рахунків лише однієї суми, тобто за один робочий прийом.

До журналів-ордерів відкривають окремі відомості за дебетощ рахунків, відомості аналітичного обліку до рахунків даного журн лу-ордера. Так, з метою посилення контролю за рухом і збережен¬ням грошових коштів поряд із журналом-ордером за кредитове ознакою ведуть допоміжні відомості за дебетом цих рахунків. За рахунками, які охоплюють велику кількість обліковуваних об'єктів (основні засоби, виробничі запаси, розрахунки з оплати праці тощо) аналітичний облік ведуть так само, як і за інших форм обліку — на картках або в книгах.

Записи в журнали-ордери здійснюють безпосередньо на підставі перевірених документів у порядку їх надходження й опрацювання. Якщо кількість однорідних документів за операціями значна, то їхні дані попередньо групують у допоміжних відомостях, місячні підсум¬ки яких переносять потім у відповідні журнали-ордери. Наприкінці місяця за кожним журналом-ордером підбивають підсумки зробле¬них записів. Загальний підсумок за кредитом рахунка в журналі-ордері порівнюють з підсумками кореспондуючих за дебетом ра¬хунків. Це забезпечує перевірку правильності облікових записів без складання оборотних відомостей. Оборотні відомості складають тільки за тими рахунками, за якими ведуть картки (книги) аналітичного обліку. Після закінчення місяця журнали-ордери і відкриті до них відо¬мості підписуються працівниками бухгалтерії, котрі складали їх, і головним бухгалтером. Місячні обороти журналів-ордерів перено¬сять у Головну книгу, про що роблять відповідні відмітки. Головна книга є системним регістром синтетичного обліку, де узагальнюють¬ся дані поточного обліку, проводиться взаємна перевірка записів. У Головній книзі для кожного синтетичного рахунка відводять окре¬му сторінку.

Наприкінці місяця за кожним синтетичним рахунком Голов¬ної книги виводять залишок (сальдо), який записують в окрему гра¬фу. За даними Головної книги складають бухгалтерський баланс, а за даними окремих журналів-ордерів і їх відомостей — інші форми фінансової та податкової звітності. Після складання балансу жур¬нали-ордери складають в окрему місячну папку і здають до поточно¬го архіву бухгалтерії.

Журнально-ордерна форма бухгалтер¬ського обліку включає 7 журналів; 3 дебетові відомості; 13 відомо¬стей аналітичного обліку, Головну книгу, різні реєстри, довідки та листки-розшифровки. Розглянемо найбільш принципові положен¬ня щодо складання окремих регістрів журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку.

33. Нормативно-правове регулювання обліку грошових коштів у касі підприємства. Економічний зміст та завдання обліку грошових коштів.

Згідно з П(С)БО 4 під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Рахунок № ЗО "Каса" призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства. Має субрахунки: № ЗО1 "Каса в національній валюті" № 302 "Каса в іноземній валюті".

На дебеті рахунка № ЗО "Каса" відображається надход¬ження грошових коштів до каси підприємства, на кредиті - виплата грошових коштів із каси підприємства.

Усі підприємства, незалежно від форми власності (державні, орендні, колективні, кооперативні, спільні, колективні), зобо¬в'язані зберігати свої грошові кошти в установах банку.

Каса - самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою. Матеріальну відповідальність за збереження коштів і ведення касових операцій покладено на касира, з яким укладають договір про матеріальну відповідальність у формі зобов'язання касира (або іншої уповноваженої особи).

Грошові кошти до каси надходять з рахунків у банках (№ 31), внаслідок реалізації товарно-матеріальних цінностей, від підзвітних осіб тощо.

Колективні сільськогосподарські підприємства, кол¬госпи, сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки самостійно визначають розміри готівки, що може постійно знаходитися в їх касах з відповідним повідомленням у першому кварталі кожного року установ банків, які їх обслуговують, і в межах цих коштів здійснюють необхідні поточні витрати (крім виплат, передбачених п. 5 Порядку № 334). Готівка понад визначені розміри має здаватися ними до банків і вільно отримуватися з банку на цілі, вказані у чеку.

Відсутність інформації про рух реальних грошових потоків практично не дозволяє здійснювати ефективне управління капіталом підприємств.

Порядок ведення записів госпоарськх оцій у бухгалтерськму облі н відрізється від порядку, за яким відображається фінансово-господарська діяльність на підприємстві: інформування про наявні готівкові кошти; розрахунки; собівартість; фінансовий результат.

Для початку нової справи потрібні грошові кошти, для ведення бухгалтерського обліку, необхідно, перш за все, впорядкувати записи щодо їх руху. Деякі керівники не досить повно розуміють значення готівки на підприємстві та її зв'язок з прибутковістю (рентабельністю), але ж саме менеджер підприємства відповідає за ефективність організації процесу управління грошовими коштами, хоча основна частина робіт має бути виконана спільно з банком, роль якого в цьому процесі досить вагома.

Основними завданнями обліку грошових коштів є: здійснення контролю за дотриманням касової і розрахункової дисципліни, в тому числі за зберіганням, своєчасним надходженням і витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до їх цільового призначення; своєчасне і правильне оформлення документів і відображення на

рахунках бухгалтерського обліку операцій по руху грошових коштів; проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку.

34. Порядок документального оформлання касових операції. Касова книга.

При веденні обліку касових операцій підприємства користується діючим Порядком ведення касових операцій у народному господарстві України. Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на керівника. Посадову матеріальну особу, яка завідує касою, видачею та прийманням грошей та ціних паперів, називають кассиром. З кассиром обов’язково укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

Документальне оформлення. Перш, ніж приступити до обліку грошових коштів, слід мати первинні документи впорядковані належним чином та які повинні свідчити про рух цих коштів.

Оприбуткування готівки в касу здійснюється на підставі прибуткового касового ордеру (ПКО), підписаного головним бухгалтером або уповноваженими на це особами. При цьому особі, яка здала грошові кошти, після отримання їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером та касиром. ПКО в залежності від цілей використання коштів, які надходять до каси, повинен мати юридичне обґрунтування. В прибутковому касовому ордері зазначають, від кого прийнято грошові кошти, на якій підставі, сума (цифрами і прописом), підпис головного бухгалтера і касира.

Витрачання готівки з каси оформлюється видатковим касовим ордером (ВКО). Він підписується керівником і головним бухгалтером підприємства чи особами, ними уповноваженими.

Прибуткові та видатковіжасові ордери чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів (форма № КО-3).

Оплата праці, виплата допомог по тимчасовій непрацездатності, стипендій, премій тощо проводиться касиром за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями, без складання видаткового касового ордера на кожного отримувача.

Заробітна плата виплачується за платіжною відомістю. По закінченню трьох днів на загальну суму виданої заробітної плати виписується видатковий касовий ордер. У випадках видачі коштів у відомості робиться надпис: "За довіреністю", а сама довіреність прикладається до платіжної відомості. Заробітна плата, не видана у встановлений термін,

депонується і здається до банку. На депоновані суми складається видатковий касовий ордер.

Всі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі.

Касова книга - обліковий регістр, призначений для обліку касових операцій касиром підприємства.

В касовій книзі у хронологічній послідовності відображається витрачання і надходження готівки. Призначення цієї книги - слідкувати за поточним рахунком у банку, щоб власник мав щоденну інформацію про рух готівки, яка є джерелом існування підприємства.

Записи в касовій книзі здійснюються касиром одразу ж після отримання або видачі грошей по кожному ордеру або по документах, які його замінюють.

Для підприємств (організацій), які використовують різні іноземні валюти, є необхідним ведення окремих Касових книг по кожному виду валюти.

35. Облік касових операцій.

Порядок ведення касових операцій у нац.валюті затверджено постановою правління НБУ від 02.02.95р.зі змінами та доповненнями.грошові кошти є найбільш ліквідними активами. вони присутні на початкових і кінцевих етапах облікового циклує,який включає придбання товарів виробництвр продуктц,використання робіт,надання послуг а також їх продаж та отримання виручки.під грош.коштами розуміють готівку,кошти в банках і депозити до запитання.під готівкою розуміють вал.Укр.,іноземну валюту.для здійснення розрахунків готівкою кожне п-во повинне мати касу.каса-спец.обладнене та ізольоване приміщення яке призначене для приймання видачі та тимчасового зберіг.готівки.також це вся сукупність готівки та грош.документів що є у п-ва.гроші поділяються на готівкові,безготівкові і інші нац.кошти.безготівкові-які зберігаються в установах банку.інші грошові кошти-грошові документи і інші грошові кошти в дорозі.грошові документи,документ в який вкладено певну суму грошей,але який не принесе ніякої вігоди.завдання обліку грошовіх засобів-1)забезпечити збереження грошей в касі та рахунках.2)контроль за раціон. і цільовим використанням.3)своєчасне і точне відображення наявності і руху грошей.а)первинні документи.б)облік реєстрації.в)в с-мі звітності.певне п-во має певний обсяг готівкових грошей.ця готівка зберігається в касі.мінімальний обсяг встановлюється самим п-вом.всі готівкові кошти понад встановлений ліміт повинні здаватися на рахунки в банках.операції з надходженням і видачі грошей в касі регулюються порядком ведення кас операцій в нац.валюті.при одержанні грошей з рахунку у банку виписується грошовмй чек що є банківським документом на рух безготівкових грошей.основним документом для видачі грошей з каси є видатковий касовий ордер №ко2.всі прибутки і видатки кас .ордери підлягають реєстрації в журналі реєстрації прибутків і видатків кас.документів форми №ко3.журнал заводять окремо 2 штуки.кожна операція видачі та отримання грошей в касі на підставі виданих документів відображу.касиром в касовій книзі форми №ко4.касова книга звіт касира ведеться 1-5 днів.в кінці дня (3-5)днів відривна частина касової книги здається до бухгалтерії,де і ведеться облік касових операцій.в бухгалтерії облік веде головний бухгалтер,заступник.

36. Порядок відкриття та закриття рахунків на підприємстві.

Для відкриття поточних та інших рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

а)заяву про відкриття рахунка встановленого зразка;

б)копію свідоцтва про державну реєстрацію;

в)копію рішення про створення, реорганізацію підприємства.

г)копію належним чином зареєстрованого Статуту (Поло ження), засвідчену нотаріально або реєструючим органом;

д)картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприєш тва надано право розпоряджатися рахунком і право підпис-у розрахункових документів. До картки включається також відтиск печатки підприємства.

Право першого підпису належить керівникові підпрж м ства, якому відкривається рахунок, а також службовим особам, уповноваженим керівником.

Право другого підпису належить головному бухгалтером! й уповноваженим ним особам.

Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтерові та іншим особам, що мають право другого підпису. Право першого підпису по рахунках колгоспів Належить голові колгоспу, який може передовірити розпорядження рахунком своєму заступникові. Колективні сільськогосподарські підприємства, това¬риства споживчої кооперації, профспілкової організації, релі¬гійні організації (громади, управління і центри, монастирі, братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади) для відкриття рахунка подають, окрім вищезазна¬чених документів, копію протоколу або виписку з прото¬колу загальних .зборів про створення, засвідчені нотаріально.

Орендні підприємства, крім вищезазначених документів, подають копію договору оренди, засвідчену нотаріально. Статут, для відкриття рахунків в установах банків не подається повним товариством, селянськими (фермерськими) господарствами, підприємствами (без створення юридичної особи), установами й організаціями, що перебувають на державному бюджеті.

Для відкриття тимчасових Поточних рахунків госпо¬дарським товариствам, у т.ч. банкам для зарахування коштів, що вносяться для формування Статутного капіталу, подається заява про відкриття рахунка. У разі переоформлення рахунка у зв'язку з реоргані¬зацією (злиттям, приєднанням, поділом, перетворенням, виді-Іенням) подаються такі ж документи, що й при створенні підприємства.

Поточні та інші рахунки закриваються в установах (анку на підставі:

а) заяви власника рахунка;

б) рішення органу, на який законом покладено функції з іквідації або реорганізації підприємства;

в) відповідного рішення суду або арбітражного суду про іквідацію підприємства або визнання його банкрутом;

г) на інших підставах, передбачених чинним законодавством країни або договором між установою банку і власником рахунка.

37.Форми безготівкових розрахунків Безготівкові розрахунки являють собою таку форму організації розрахунків між учасниками суспільного виробництва, яка здійснюється без використання готівки шляхом перерахування коштів з одного розрахункового рахунку на інший.

Однією з найбільш поширених форм організації безготівкових розрахунків є розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення— це письмове розпорядження власника рахунка банку про перерахування з його рахунка на рахунок зазначеної в дорученні особи вказаної суми.

РУХ ДОКУМЕНТІВ ПРИ РОЗРАХУНКУ ПЛАТІЖНИМИ ВИМОГАМИ – ДОРУЧЕННЯМИ:

1.Укладання контракту.2.Надання послуг, відвантаження товарів, виконання робіт.3.Передача платіжного доручення банку для списання з рахунку платника суми платежу.4. Виписка з розрахункового рахунка про списання коштів.

Документообіг при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями включає такі операції:

1.Укладення угоди між постачальником і покупцем з установленням форми розрахунку у вигляді розрахунку за допомогою платіжної вимоги-доручення.2.Відвантаження товару покупцю (замовнику). 3.Відправлення постачальником на адресу покупця документів на відвантаження товарів із заповненим постачальником вимогою-дорученням.4.Дооформления покупцем (платником) вимоги-доручення і передача його у свій банк на оплату.5.Виписка з розрахункового рахунку, яка надається банком платнику про здійснення платежу на адресу постачальника.6.Передача банку постачальника документів про право зарахування платежу на розрахунковий рахунок постачальника. 7.Виписка з розрахункового рахунка про зарахування платежу на рахунок постачальника.

Важливою й досить поширеною формою організації розраху­нків є розрахунки за допомогою чеків. Чек — це документ суворої.. Порядок здійснення платежу за допомогою чеків включає такі операції:1.Замовлення в банку чекової книжки.2.Видача покупцю чекової книжки з депонуванням зазначеної в книжці суми.3.Постачання товару (виконання робіт, надання послуг) постачальником.4.Передача чека покупцем постачальнику в оплату товару або послуг.5.Пеоелача банку чека для його оплати банком платника.6.Передача документів банку покупця.7.Зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.8.Виписка з рахунку депонованих сум. 9.Виписка про зарахування відповідної суми на рахунок постачальника.

Рух документів при організації безготівкових розрахунків за допомогою акредитива досить складний.

■У процесі здійснення платежу виконуються такі операції:1.Укладання угоди про поставку товарів з розрахунком у вигляді акредитива.2.Завдання банку на розробку акредитива із зазначенням суми платежу, термінів і умов його розкриття.3.Повідомлення банку платника про розробку акредитива. 4.Повідомлення банку постачальника про відкриття акредитива і про його умови. 5.Ознайомлення постачальника з умовами акредитива. 6.Відвантаження товару, надання послуг, виконання робіт. 7.Передача банку всього комплексу підписаних покупцем документів, передбачених акредитивною угодою. 8.Повідомлення банку-емітента про використання акредитива. 9.Виписка з розрахункового рахунка про зарахування коштів на рахунок постачальника. 10. Виписка покупцю про використання акредитива. Акредитиви можуть мати різну форму.

38.Облік операцій на поточному рахунку Грошові кошти на рахунках повинні забезпечувати виконання поточних операцій, підтримання необхідних резервів і мати кошти в ліквідній формі, щоб не втратити прибуток заробити додаткові прибутки. Грошові кошти на поточному рахунку практично не приносять доходу, з їх збільшенням зменшуються втрати доходів від інвестицій, але одночасно підвищується і ліквідність. Саме тому втрати доходів від більш вигідних вкладень розглядаються як плата за підвищення ліквідності. Згідно з законодавством нашої країни всі підприємства, обєднання, організації, незалежно від організаційно-правових форм і сфери своєї діяльності, зобовязані зберігати вільні грошові кошти в банках на поточних рахунках різного характеру. Поточні рахунки- це рахунки, які відкриваються в банках підприємствами усіх видів та форм власності, а також їх відокремленими підрозділами для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до законодавства України. В процесі діяльності підприємства постійно відбуваються зміни залишків грошових коштів на рахунку в банку. На поточний рахунок підприємства постійно надходить виручка за продану продукцію, позики банку, дебіторська заборгованість, аванси, готівка з каси-це дебит поточного рахунку. З поточного рахунку відбуваються всі види безготівкових платежів, видаються суми на виплату ЗП, на оплату по відрядженню і господарські витрати тощо. Операції на рахунку в банку виконуються за розрахунково-грошовими документами, затвердженими банком: платіжне доручення, розрахунковий чек, акредитив, платіжна вимога-доручення – при безготівкових розрахунках, і обов’язки на внесок готівкою, грошовий чек – при розрахунках готівкою.

Облік грошових коштів на рахунку в банку ведеться на синтетичному рахунку 31 «Рахунки в банку», записи по якому здійснюються на підставі виписки банку з доданими до неї розрахунково-грошовими документами, за якими було отримано чи сплачено гроші. В БО по дебиту відображається надходження грошових коштів на рахунок підприємства, а по кредиту – виплата грошових коштів з рахунку в банку. Обліковий регістр ведеться в журналі-ордері №2 і в відомості №2. По дебету р.31 кореспондує з рахунками 16, 37,36,50,6069,70-73, по кредиту р.31 кореспондує з наступними рах. 30,36,37,50,51,62,64-66. В обліку розрахунки чеками відображаються так само, як і при акредитивній формі розрахунків. Для відкриття чекової книжки на суму перерахованих коштів складають бух. Проводку: Д-т 313 «інші рахунки в банках в нац.валюті» К-т 311 «Поточний рахунок в нац.валюті» - перераховано кошти з поточного рахунку на окремий рахунок для відкриття чекової книжки. Ця сума списується при погашенні банком предявлених йому чеків.

Оюлік іноземної валюти, яка зберігається в банку, ведеться на синтетичному рахунку 31 «Рах. в банку» у розрізі таких субрахунків: 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» і 314 «Інші рах. в банку в іноземнів валюті». На цих рах. відображаються операції по безготівкових розрахунках: купівля, продаж іноз. Валюти, виручка від експорту товарів, оплата імпорту та інш. Всі операції з надходження і витрачання валюти переоцінюється за встановленим НБУ курсом гривні і відображаються в журналі-ордері №2 І ВІДОМОСТІ №2. Особливості обліку валюти виникають через необхідність одночасно вести записи в нац. Грошовій одиниці і у валюті розрахунків і платежів окремо за кожною іноземною валютою. Сума нац. Валюти визначається шляхом перерахунку відповідної суми іноз. вал. За курсом НБУ, який діє на дату проведення операції.

39. Основні засоби-це матеріально-технічна база будь-якого виробництва, будь-якої підприємницької діяльності. До них належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року. свою вартість такі активи переносять поступово на витрати підприємства у вигляді амортизації.

Методологічні засади формування в БО інформації про основні засоби визначення в П(С)БО7 «основні засоби». Група основних засобів – це сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів. Для цілей БО їх класифікують: земельні ділянки(101), капітальні витрати на поліпшення земель(102), будинки та споруди(103), машини та обладнання(104), транспортні засоби(105), інструменти, прилади та інвентар(106), тварини(107), багаторічні насадження(108), інші основні засоби(109). В П(С)БО визначені наступні види оцінки основних засобів. Первісна оцінка ОЗ як історична оцінка собівартості ОЗ у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів. ОЗ зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Переоцінена вартість-це вартість ОЗ після проведення її переоцінки. Вартість, яка амортизується представляє собою первісну або переоцінену вартість об’єкта ОЗ за вирахуванням ліквідної вартості. Ліквідна вартість виз-ся як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації ОЗ в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію цього об’єкту. Справедлива вартість об’єкта ОЗ = сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, зацікавленими сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умов тривалого збереження способу господарського використання відповідних об’єктів, тобто використання для ведення одного і того ж або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. При неможливості отримання інформації про ринкову вартість будь-яких об’єктів, вони переоцінюються за відновленою вартістю з врахування фактичного зносу. Залишкова (балансова) вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу(амортизації). Сума очікуваного відшкодування – сума, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу під час його майбутнього використання, включаючи його ліквідну вартість.

40. Облік надходження оз:

Порядок відображення надходження основних засобів в бухгалтерському обліку та формування їх первісної вартості залежить від того, яким чином і на яких умовах вони придбанні.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

До первісної вартості не включаються:

- витрати на сплату відсотків за користування кредитом при придбанні (створенні) основних засобів, повністю або частково за рахунок позикового капіталу;

- адміністративні та інші витрати, які не відносяться безпосередньо до придбання основного засобу або доведення його до стану, придатного до експлуатації.

Надходження основних засобів, внесених засновниками до статутного капіталу, оформляються наступними бухгалтерськими проводками.

1. Відображено внесок до статутного капіталу Дт 46 Кт40

2. Одержано основні засоби як внесок до статутного капіталуДт10 Кт46

При надходженні основних засобів, придбаних за плату у постачальників, бухгалтерські проводки будуть виглядати наступним чином.

1. Відображено вартість основних засобів за договором постачання Дт152 Кт63

2. Відображено суму ПДВ Дт641 Кт63

Об'єкт основних засобів може бути придбаний в результаті обміну на інший неподібний об'єкт основних засобів або інший актив. При цьому складаються наступні бухгалтерські проводки.

Одержано основні засоби в обмін на готову продукцію Дт 152 Кт701

1. Зараховано до складу основних засобів Дт 10 Кт152

2. Собівартість відвантаженої готової продукції Дт 90 Кт 26

Крім того основний засіб може бути обміняний на подібний об'єкт, який використовується при виробництві такої ж самої продукції та має таку ж саму справедливу вартість.

Безоплатне отримання об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку розглядається як збільшення додаткового капіталу, причому на суму, що дорівнює справедливій вартості безоплатно отриманого об'єкта основних засобів, без урахування інших обов'язкових витрат і платежів. При безоплатному одержанні об'єктів основних засобів виникає дохід а сумі амортизації таких об'єктів одночасно з її нарахуванням. У міру виникнення доходу сума додаткового капіталу зменшується.

1. Відображено вартість безоплатно одержані необоротні основних засобів Дт152 Кт424

2. Зараховано до складу основних засобів Дт10 Кт І 52

3. Відображено дохід у сумі нарахованої амортизації Дт 424 Кт 745

41. Облік вибуття оз:

Основний засіб списується з балансу підприємства у наступних випадках:-продаж за плату в порядку реалізації майна;-передача за договором дарування стороннім юридичним та фізичним особам;-списання внаслідок морального або фізичного зносу;-ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуаціях, викликаних екстремальними умовами;-в зв'язку з реконструкцією та новим будівництвом;-передачі у вигляді внеску до статутного капіталу інших підприємств;-з інших причин.

Якщо з будь-яких причин основний засіб не відповідає ознакам активу, то приймається рішення про його списання. Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття об'єктів основних засобів їх 2 залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої") вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.

Прибуток або збиток від вибуття основних засобів відображають у Звіті про фінансові результати відповідно у складі інших доходів або витрат звичайної діяльності. Проте, якщо причиною списання основних засобів була надзвичайна подія (аварія, пожежа тощо), відповідну суму прибутку або збитку відображають як фінансовий результат від адзвичайних подій.

Реалізація, ліквідація, безоплатна передача та передача основних засобів як внесок до статутного капіталу іншого підприємства оформляється наступними бухгалтерськими проводками.

Реалізація основних засобів

1. Відображено дохід від реалізації основних засобів Дт31 Кт742

2. Відображено суму податкових зобов'язань з ПДВ Дт 742 Кт64

3. Списано знос реалізованих основних засобів Дт131 Кт10

Ліквідація основних засобів

1. Списано знос ліквідованих основних засобів Дт131 Кт10

2. Відображено залишкову вартість ліквідованих основних засобів Дт976 Кт10

42.Характеристика методів оцінки вибулих запасів.

В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси часто змінюються під впливом чинників попиту і пропозиції. Підприємство одержує цінності впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Постає питання оцінки витрачених запасів та їх залишку на кінець звітного періоду.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно п. 16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним з таких методів:

1.Ідентифікована собівартість-передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часувизначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці запасу певного виду,собівартість витраченого запасу і вартість запасів, що залишилися.

2.Середньозважена собівартість-проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних протягом звітного місяця.

3.ФІФО-базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у вир-во, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

4.ЛІФО-базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство.

5.Нормативні затрати-полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановленні підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

6.Ціни продаж-заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товарів.

Не виключається одночасне застосування відразу декількох методів оцінки лише з одним обмеженням: для всіх одиниць бухгалтерського обліку застосовується тільки один з наведених методів запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання

43.Визначення, оцінка та класифікація запасів підприємства.

Запаси- це активи, які:

1)утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

2)перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

3)утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а такожуправління підприємством.

Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини тощо.

Запаси поділяються на виробничі і товарні.

Виробничі запаси — придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково.

Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони є готовою продукцією. Згідно із Стандартом 9 до запасів належать:

-сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

-незавершене виробництво;

-готова продукція;

-товари

-МШП (які використовуються протягом не більше одногороку або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік);

-молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського І лісового господарств, якщо вони оцінюються згідно з даним Стандартом.

Значна увага в П(С)БО 9 приділена питанням оцінки запасів. Згідно з Положенням оцінку запасів (матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, товарів тощо) за їх окремими видами слід розглядати на наступних етапах їх руху;

-при надходженні запасів;

-при вибутті запасів;

-на дату складання звітності.

Оцінка запасів при їх надходженні

Основою достовірності визначення вартості запасів є вартість їх придбання або їх собівартість. Первісна вартість запасів визначається з залежності від способу їх надходження на підприємство. Запаси можуть надходити на підприємство в результаті:

-придбання за грошові кошти та їх еквіваленти;

-виготовлення;

-внеску (передачі) засновниками (учасниками) підприємства в якості внеску до статутного капіталу;

-безкоштовної передачі;

-обміну на інші запаси.

Оцінка вибуття запасів

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно п. 16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним з таких методів; ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (Ф1ФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Оцінка запасів на дату балансу.

Згідно П(С)БО 9 з метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

На практиці первісна вартість не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дві ситуації:

1)первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;

2)первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

44.Організація обліку запасів.

Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид вироблюваної продукції.

Таким чином, необхідними умовами правильної орга¬нізації обліку запасів є:

-правильна організація складського господарства;

-наявність інструкції з обліку запасів;

-правильне групування (класифікація) запасів;

-розробка номенклатури запасів;

-розробка норм запасу і норм витрат запасів. Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані

напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції (товарів), інші матеріальні ресурси відображаються в обліку звітності за їх фактичною собівартістю, давальницька сировина відображається по балансу за цінами, зазначеними у договорі. Поточний облік матеріалів здійснюють частіше не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами (наприклад, за минулий місяць).

Обліковими цінами можуть бути оптові ціни промис¬ловості, договірні тощо.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визна¬чається, виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату процентів за придбання в кредит, наданий постачаль¬ником цих ресурсів, націнку (надбавку), комісійну винагороду, сплачену постачальником і зовнішньоекономічним організаціям.

45.Документування операцій з обліку запасів.

У відповідності до виробничої програми і норм витрат підприємства визначають потребу у виробничих запасах. Вони можуть бути придбані, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані в результаті обміну тощо. Перелік первинних документів, якими найчастіше оформлюється надходження виробничих запасів:

Журнал обліку надходження вантажів-застосовується для реєстрації транспортних документів, пов'язаних з отриманням вантажів з залізниць, водних шляхів та оприбуткуванням їх на склад підприємства.

Довіреність-для оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою при отриманні запасів при номенклатурі одержуваних товарно-матеріальні цінностей .

Акт списання бланків довіреностей – призначений для списання використаних бланків довіреностей.

Журнал реєстрації довіреностей- для реєстрації виданих під розписку довіреній особі довіреностей.

Прибутковий ордер-для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальників або з переробки.

Товарно-транспортна накладна- для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Акт про приймання матеріалів - при прийманні запасів, що надійшли без документів.

Реєстр приймання-здачі документів- оформлюється приймания-передача первинних документів.

Відомість обліку залишків матеріалів на складі.

При відпуску матеріалів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:

1)запаси обліковуються за вагою, обсягом, масою у суворій відповідності з нормативами витрат на визначений обсяг виробництва;

2)відпуск, як правило, здійснюється в межах попередньо встановлених лімітів. Лімітування здійснюється відділом матеріально-технічного постачання чи плановим відділом;

3)з головним бухгалтером узгоджуються списки осіб, яким надано право вимагати зі складів запаси, а також беруться зразки їх підписів. Ці дані повинні бути повідомлені працівникам складів (комор). Первинні документи, якими оформлюють відпуск виробничих запасів:

Лімітно-забірна картка -для оформлення відпуску матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні продукції.

Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів.

Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Акт про витрату давальницьких матеріалів.

46. Синтетичний та аналітичний облік запасів.

Виробничі запаси – активи, які використовуються під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розмірі їх найменувань або однорідних груп, які поділяються за видами, сортами, марками, типами, розмірами.

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, а й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника.

На підставі залишків на перше число місяця, які виводяться по кожному номенклатурному номеру в картках складського обліку, складаються сальдові відомості, які використовуються для порівняння даних аналітичного та синтетичного обліку виробничих; запасів.

Життєвий цикл матеріальних цінностей на підприємстві складається з наступних етапів:

Надходження -► видача у виробництво -► повернення з виробництва.

У відповідності до циклу в обліку матеріальних цінностей виділяють; наступні групи облікових операцій: облік надходжень; облік відпуску матеріалів у виробництво і повернення з нього.

Для узагальнення інформації про наявність та рух належних підприємству виробничих запасів в діючому плані рахунків передбачено рахунок 20 "Виробничі запаси".

По дебету рахунку 20 "Виробничі запаси" кореспондує з рахунками 23 "Виробництво" - оприбуткування виробничих запасів, виготовлених власними силами; 372 "Розрахунки з підзвітними особами" - оприбуткування запасів, придбаних підзвітною особою за грошові кошти; 46"'Неоплачений капітал" - оприбуткування запасів, внесених до статутного капіталу;

631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - оприбуткування запасів, що надійшли від постачальника; 719 "Інші доходи від операційної діяльності" - безоплатне одержання виробничих запасів тощо. Записи по кредиту рахунку 20 "Виробничі запаси" здійснюються в кореспонденції з дебетом рахунків 15 "Капітальні інвестиції" - витрачено запаси для капітального будівництва; 23 "Виробництво" - витрачено запаси для виробництва продукції; 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" - списано запаси для загальновиробничих та адміністративних потреб, на збут продукції тощо.

47.Економічний зміст витрат підприємства, порядок їх визначення, п(с)бо-16 „Витрати”.

Управління витратами та собівартістю - важливий елемент управління господарством. Основні напрямки цієї роботи: обгрунтування рішень про зняття з виробництва застарілих виробів, визначення ціни продукції, визначення рентабельності продукції та виробництва, побудова внутрішньогосподарських відносин тощо. З даних бухгалтерського обліку має бути видно: скільки, яких ресурсів було затрачено на виробництво, їх натуральні та вартісні параметри, кількісні та вартісні характеристики нового продукту праці. Ці характеристики мають сприяти оцінці відповідності витрат попередньо визначеним нормам (квоті, плану…).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності вимагає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати."

Відповідно до П(С)БО 16 під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників).

У бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Нормами П(С)БО 16 суворо регламентуються умови визнання витрат підприємства.

Так, витрати визнаються за наступних умов:

1. Зменшення активів або збільшення зобов'язань, яке призводять до зменшення власного капіталу підприємства. Наприклад, списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати робітникам підприємства,

2. Визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів.

3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства. Наприклад, уцінка товарів, створення резерву сумнівних боргів.

4. Можлива достовірна оцінка суми витрат. Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів, документально підтверджена.

48.Склад витрат, їх класифікація.

Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.

По відношенню до виробничого процесу витрати поділяються на: основні витрати, накладні витрати; до обсягів виробництва: умовно-постійні витрати, умовно-змінні витрати; за єдністю складу: одноелементні витрати, комплексні витрати; за способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва: прямі витрати, непрямі витрати; за доцільністю: продуктивні витрати, непродуктивні витрати; за календарним періодом: поточні витрати, одноразові витрати; за видами витрат: витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції

До основних відносять витрати, безпосередньо пов'язані з виробничим процесом виготовлення продукції. Накладні витрати виникають у зв’язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управління ним. Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва. Розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається незмінним. До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва. Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Приклад статті комплексних витрат - загальновиробничі витрати. Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими. До складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат. Непрямі витрати - це витрати на вир-во, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

За доцільністю витр-ня виділяють продуктивні витрати, до яких від-ся виправдані, чи доцільні для даного вир-ва витрати. Відповідно до непродуктивних відносять витрати, які утвор. з причин, що свідчать про недоліки в технології та організації виробництва.

До поточних віднос. вит-ти, пов'язані з вир-вом і реалізацією продукції даного періоду. Це основна частина витрат на вир-во. Одноразовими є витрати, пов’язані з підготовкою виробництва, резервуванням витрат на оплату відпусток тощо. Залежно від видів ді-сті всі витрати можна розділити на 2групи: ті, що вин-ть в процесі звичайної діяльності, та ті, що ви-ть в пр-і надзвичайної діяльності. В свою чергу перші можна розподілити на витрати від операційної діяльності, інвестиційної, фінансової діяльності.

49. Облік витрат за економічними елементами. Особливості використання рахунків класу 8 «Витрати за елементами».

Під час розробки плану рахунків використовувались загальновживані принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, основні положення Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку.

Суб’єкти малого підприємництва, а також некомерційні організації відкривають рахунки класу 8 «Витрати за елементами».

Рахунки класу 8 можуть запроваджувати також інші підприємства з метою забезпечення необхідної інформації для складання звітності.

Рахунки цього класу використовуються з рішення самого підприємства як транзитні з метою накопичення інформації про витрати підприємства за елементами. Така інформація є необхідною для складання звітності, розробки кошторису витрат.

50. Облік витрат з використанням рахунків класу 9.

Рахунки цього класу використовують всі підприємства, за винятком підприємств малого бізнесу, а також організацій, які не займаються комерційною діяльністю. На рахунках витрат діяльності відображають інформацію про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати щодо усунення наслідків надзвичайних подій. Ці рахунки забезпечують інформацію для визначення фінансових результатів і складання звітності.

Кожне підприємство розробляє для себе робочий план рахунків, включаючи до нього лише ті, що мають практичне застосування на даному підприємстві. Робочий план рахунків затверджується керівником підприємства. Але порядок використання кожного рахунка є незмінним, встановленим інструкцією зі застосування плану рахунків.

Стабільність плану рахунків є важливою передумовою підвищення якості облікової роботи.

51. Облік витрат з використанням рахунків класу 8 та 9.

Під час розробки плану рахунків використовувались загальновживані принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, основні положення Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку.

Суб’єкти малого підприємництва, а також некомерційні організації відкривають рахунки класу 8 «Витрати за елементами».

Рахунки класу 8 можуть запроваджувати також інші підприємства з метою забезпечення необхідної інформації для складання звітності.

Рахунки цього класу використовуються з рішення самого підприємства як транзитні з метою накопичення інформації про витрати підприємства за елементами. Така інформація є необхідною для складання звітності, розробки кошторису витрат.

52. Облік готової продукції

Готова продукція-це продукція, що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

На складі готова продукція обліковується в кількісному виразі за її видами на картках або в книгах складського обліку. В картці або книзі визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю. Облік готової продукції на складі ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В картках або книгах складського обліку робляться записи про надходження та відпуск готової продукції і щоденно виводяться її залишки.

Для синтетичного обліку готової продукції призначено активний рахунок № 26 „Готова продукція”. На дебеті цього рахунка відображається надходження готової продукції власного виробництва на склад за фактичною виробничою собівартістю, на кредиті-відпуск готової продукції за фактичною виробничою собівартістю. Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість готової продукції на кінець звітного періоду.

Якщо готова продукція повністю спрямована на використання на самому підприємстві, то на рахунку № 26 „Готова продукція” вона може не оприбутковуватись, а враховуватися на субрахунку №201 „Сировина і матеріали” або інших залежно від призначення цієї продукції.

53. Облік незавершеного виробництва

До незавершеного виробництва відноситься продукція, що не пройшла всіх стадій виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання.

Для незавершеного виробництва передбачені різні варіанти оцінки: за нормативною виробничою собівартістю, за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів та напівфабрикатів. Право вибору варіанту залишається за підприємством.

Облік незавершеного виробництва і незавершених робіт здійснюється відповідно до встановленого порядку на рахунках БО, передбачених для узагальнення інформації про витрати основного і допоміжного виробництв та обслуговуючих господарств.

На рахунках обліку незавершеного виробництва і готової продукції відображається вартість не всього незавершеного виробництва або готової продукції, а тільки тих матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів, які використані у їх виробництві.

54. Економічний зміст доходу підприємства, його визначення та класифікація. Оцінка доходу.

Окрему групу рахунків становлять доходи (фінансові результати) діяльності. На рахунках фінансових результатів обліковують кошти, джерелом утворення яких є результати господарської діяльності, тобто зіставляють доходи і витрати, прибутки та збитки за певний період, як правило, господарський рік. Сума збитку, що його зазнала підприємство, показує безповоротно втрачену вартість засобів. Одержаний прибуток є джерелом додаткових коштів для даного підприємства.

Прибуток та його використання та збиток відображаються в балансі окремими статтями розгорнуто. Затверджені суми використаного за звітний рік прибутку обліковуються на окремому рахунку і списуються під час складання річного звіту. У цілому за рік можуть відображатись лише непокритий збиток або нерозподілений прибуток звітного року.

55. Облік фінансових результатів.

Фінансовий результат діяльності підприємства характеризується показником прибутку або збитку. Від розміру отриманого прибутку залежить формування власного капіталу, виконання зобовязань, фінансування інвестицій тощо. Завдання БО фінансових результатів полягає у визначенні кількісних і якісних параметрів фінансового результату(ФР). Загальне визначення прибутку зводиться до збільшення капіталу в результаті ведення господарської діяльності. Однак у БО перевагу надають терміну «чистий прибуток», що визначається як різниця між чистим доходом і валовими витратами. Для обліку ФР використовуються рахунки: 79,44 Р.79 «ФР » є номінальним і на кінець звітного періоду закривається, р.44 «нерозподілений прибуток» є пасивним і його сальдо відображається в балансі. На рах. 79 обліковуються на окремих субрахунках результати основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичної діяльності, надзвичайний дохід..Основні вимоги до визначення складу та оцінки доходу викладені в П(С)БО15 та П(С)БО 3. Сума прибутку відображається на рахунку за кредитом. Щодо податку на прибуток, то це обов’язковий платіж до бюджету, який обчислюється у відсотках. Для обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій ведуть рахунок 98 «податок на прибуток». За дебетом цього рахунку відображається нарахована сума податку на прибуток, а за кредитом – включення її до фінансових результатів на рахунку 79. Визначення ФР за рахунком79 переноситься на рахунок 44, при цьому дебетують рах 79 і кредетують 44. За кредитом 44 рахунку відображають отримання та збільшення прибутку від усіх видів діяльності, а за дебетом – збитки та викуористання прибутку. У міру отримання прибутку підприємство використовує його відповідно до засновницьких документів і законодавства. На прикінці року при складанні річної фінансової звітності використаний протягом року прибуток списується на зменшення нерозподіленого прибутку за дебитом субрахунка 441 «Прибуток нерозподілений» і кредитом 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді». Коли за результатами поточного року зазнано збитків їх списують за рахуноок нерозподіленого прибутку, резервного, додаткового капіталу чи інших джерел. При цьому кредитують субрахунок 442 «Нерозподілені збитки» і дебетують рахунки 441,42,43. обліком ФР та їх розподілом і списанням завершується БО господарських процесів. Прибуток є головним фінансовим показником господарської діяльності підприємства, його ефективності, платоспроможності. Обсяг та структуру прибутку, його формування і використання можна визначити завдяки методам БО.