- •13.Не знайшов
- •14. Особливості джерел земельного права
- •15. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права. 16. Значення указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, відомчих актів як джерел земельного права.
- •17. Розширення предмету земельного права в умовах земельної реформи в Україні.
- •18. Не знайшов
- •Суб'єкти права власності на землю
- •Право колективної власності на землю
- •27Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.
- •28. Проблеми вдосконалення інституту права власності на землю в Україні.
- •4.3. Право спільної сумісної власності на земельну ділянку
- •3.4. Розподіл та перерозподіл земель
- •39. Виділення земельних часток (паїв) в натурі
- •40. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
- •41. Проблеми правового регулювання проведення земельних аукціонів
- •43. Проблеми правового регулювання припинення прав на землю в Україн
- •44. Відчуження земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
- •45.Проблеми правового регулювання переходу прав на земельну ділянку за умови придбання будівлі чи споруди.
- •46. Проблеми трансформації права постійного землекористування в Україні.
- •47. Проблеми правового регулювання укладання договору оренди землі.
- •48. Порядок встановлення земельних сервітутів.
- •50. Право загального землекористування - перспективи правового регулювання
- •Глава 3
- •Глава 32
- •3. Правові наслідки виявлення порушень законодавства у разі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
- •Моніторинг земельних ресурсів та його значення.
- •58. Проблеми, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •59. Планування використання земель.
- •60. Завдання та зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
- •61. Консервація земель
- •62. Проблеми становлення земельного процесу.
- •69. Проблеми позитивної та ретроспективної відповідальності у земельному праві.
- •71. Право на земельну частку пай: підстави набуття, проблеми реалізації.
- •72. Проблеми встановлення правових форм використання земель сільськогосподарського призначення.
- •73. Правовий режим земель фермерського господарства.
- •74. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •75. Особливості правової охорони земель сільськогосподарського призначення.
- •76. Проблеми співвідношення категорій землі населених пунктів та землі житлової і громадської забудови.
- •77. Поняття, цільове призначення та склад земель житлової та громадської забудови.
- •78. Проблеми законодавчого забезпечення, що визначає правовий режим земель житлової та громадської забудови.
- •79. Генеральний план населеного пункту.
- •80. Встановлення та зміна меж населених пунктів.
- •87. Розпорядження землями сільськогосподарського призначення
- •88. Юридична природа соціальної функції права власності на землю.
- •89. Проблеми забезпечення реалізації принципу балансу приватних та публічних інтересів у відносинах власності на землю.
- •90. Конституційні гарантії права власності на землю Українського народу.
90. Конституційні гарантії права власності на землю Українського народу.
Гарантування права власності на землю є одним із найактуальніших напрямів соціального розвитку України як аграрної держави, житниці Європи. У статті 13 Конституції України [1] встановлено, що земля в межах території України є об'єктом права власності Українського народу. Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується державою, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
В юридичній науці сформульоване загальне поняття конституційних гарантій права власності на землю, що розглядаються як «закріплені в нормах Основного Закону держави універсальні загальновизнані імперативи та способи здійснення зазначеними в Конституції України суб’єктами права власності на землю, а також норми-принципи, що визначають юрисдикційні та поза юрисдикційні форми й засоби захисту земельних та інших прав Українського народу, громадян, юридичних осіб, держави як власників землі, охорони землі як основного національного багатства з метою забезпечення правопорядку у сфері земельних відносин» [2, с.504].
О.А.Вівчаренко у монографії «Гарантії права власності на землю в Україні» визначає правове регулювання гарантій права власності на землю в Україні як «комплексний, міжгалузевий субінститут, який включає норми Конституції України, норми земельного законодавства, цивільного, адміністративного, кримінального, цивільного процесуального законодавства, положення Конвенції з прав людини та основних свобод, Протоколу №1 до цієї Конвенції» [3, c.161].
При цьому автор пропонує визнати Український народ таким, що наділений правосуб’єктністю у земельних правовідносинах [3, c.21-22]. Проте питання щодо можливості визнання Українського народу суб’єктом права сьогодні є дискусійним через недостатню визначеність відповідних норм конституційного та земельного законодавства. На нашу думку, тільки у єдності всіх елементів приватної, комунальної і державної форм власності на землю Український народ можна вважати суб’єктом земельних правовідносин. Єдність усіх форм власності є запорукою гарантування правосуб’єктності народу, оскільки він є власником земель в межах усієї території України. З цього приводу вірно вказує В.В.Носік, що Український народ є самостійним і водночас особливим суб’єктом права власності на землю, що має виключно публічний характер [2, с.199].
Справедливо зазначає Н.І.Титова, що держава гарантує право власності на землі, але при цьому в Конституції України не закріплено конкретних видів цих гарантій [4, с.77].