Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний Університет «Львівська політехніка»
Професія-іміджмейкер
Реферат підготувала
студентка ІІ курсу
Групи ЖР-21
Пекелей У.В.
Перевірила
Сметаніна О.О.
Львів
2013
Зміст
Вступ 2
1. Дещо з історії 3
2.Загальні відомості про професію 5
3.Іміджмейкер в різних видах діяльності 6
4.Професійні навички 7
Висновок 8
Використана література 9
Вступ
Наше сьогодення відрізняється тим, що головні його ознаки - бурхливість, експресія, знак оклику. Тому немає нічого дивного в тому, що й ринок праці, пристосовуючись до ситуації в країні, поступово "перепрофілюється". Зараз, як ніколи, потрібні якісні професіонали, які б органічно влилися в бурхливе, напружене, емоційно нестабільне соціальне та політичне життя держави. Є потреба в інтелектуалах, професійних піар-менах, іміджмейкерах, прес-посередниках. Адже політики, економісти, міські чиновники відчувають гостру нестачу часу та спілкуються з широкою громадськістю через прес-аташе, речників, спіч-райтерів. Люди цих професій мають не тільки енциклопедичні знання, а й володіють навичками журналістики, іміджмейкерства, ділового спілкування, знайомі з психологією особистості, їх не соромно делегувати навіть на дуже відповідальні міжнародні зустрічі.
Завдання іміджмейкера полягає в продумуванні і розробці образу особистості, проекту чи бренду. Якщо мова йде про будь-персони або групи персон, робота іміджмейкера в основному спрямована на підбір зовнішнього образу, максимально відповідного до ідейної концепції, а також на планування різнорідних заходів аналогічної цілеспрямованості. У ситуації з розробкою іміджевої політики для якогось бренду, даний фахівець крім іншого бере на себе завдання з дослідження та аналізу споживчої аудиторії, конкурентного середовища, існуючого та прогнозованого становища на ринку товарів і послуг, вироблених компанією-брендом.
1. Дещо з історії
Слово "імідж" походить від латинського слова "imitari", що в дослівному перекладі означає імітувати, когось або щось повторювати, копіювати, бути схожим. Але сучасні теоретики піару трактують цей термін як створення образу людини, фірми, бренду, розробка другого "я" публічної персони, написання "біографії", корпорації для подальшого представлення громадськості. Якщо хтось вважає, що професія іміджмейкера - це примха сучасності, він помиляється.
Іміджмейкерство як діяльність, виникла у США наприкінці XIX століття. Це було зумовлено потребами великого бізнесу, який у той період опинився під нищівною критикою громадськості за ігнорування потреб суспільства і найманих працівників. У країні збільшувалась кількість конфліктів між працедавцями та робітниками, а страйки часто переростали у збройні сутички з поліцією, що викликало занепокоєння уряду. Отож капіталістам нічого не залишалось, як засвідчити свою високу етику та повагу до громадських інтересів і свою відповідальність перед суспільством. А для цього "акули" бізнесу повинні були перетворитися в очах людей з безжальних монстрів-експлуататорів на лояльних усміхнених дідусів у в`язаних светрах і окулярах. Саме цим, формуванням позитивного образу власника-роботодавця, й зайнялась ціла армія іміджмейкерів, які "ліпили" нових хазяїв. Ці спеціалісти, здебільш журналісти за основним фахом, не тільки розробляли стиль одягу для своїх шефів, а й складали промови, розміщували в газетах полум`яні відкриті листи до найманих робітників з обіцянками цивілізованого підходу до них. Вони були розраховані на приїжджих зі Старого світу, які прибули до Америки в пошуках свободи та достатку після Першої світової війни.
Іміджмейкер в США - це дуже поважна людина з високим соціальним статусом. Перший президент Америки Джонсон, людина з народу, завдяки іміджмейкеру та прес-аташе, журналісту Амосу Кендалу, виграв президентські перегони. З часом Кендал, який був для президента і другом, і речником, і радником, і навіть психотерапевтом, отримав поважну посаду аудитора Міністерства фінансів, де теж плідно працював. Іміджмейкер з обов`язками речника - це особа, яка уповноважена виступати від імені свого керівництва, пропагувати серед аудиторії його політику та роз`яснювати конкретні акції. Про вагомість цієї посади в американській адміністрації свідчить той факт, що президент особисто оголошує про свій вибір на це місце. Робота речника Білого дому вважається як однією з найпрестижніших, так і однією з найважчих в американському керівництві, бо треба вміти контролювати й оцінювати кожне сказане їм слово: необачні заяви можуть призвести до потрясінь на фондових біржах, і навіть до міжнародних ускладнень. Речник президента бере на себе багато важливих рішень. У грудні 1997 року увага американських мас-медіа була прикута до стану здоров`я президента Біла Клінтона, який під час гри в гольф пошкодив коліно. Кожний щоденний брифінг у Білому домі починався із зведення про самопочуття та працездатність глави держави. Травма президента збіглася в часі з висуванням кінофільмів на найпрестижнішу премію "Оскар". На питання, якому фільмові віддав би перевагу Клінтон, його речник Мак Каррі дотепно відповів, що через травму улюбленим фільмом президента мала б стати стрічка "Англійський пацієнт". Отже, імідж голови держави було врятовано. Американську літературу з іміджмейкерства, враховують в процесі роботи зі студентами викладачі піару всього світу, і Україна - не виняток.