143.Форми участі держав у мев.

МЕВ-особлива форма суп-виробничих зв’язків між окремими державами, між держ та МО та між МО-ми. Сучасні МЕВ є системою економічних зв’язків, які хар-ся: 1. виходом за межі національних господарств 2. взаємодією юр і фіз осіб, держав і міжнар організацій 3. визначеністю форм 4. різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення. Виділяють такі форми МЕВ: міжн вал від-ни; фін- кред; виробниче співроб-во; науково-технічне співроб; трудові від-ни; міжн торгівля товарами та послугами; міжн трансп від-ни.

Формами МЕВ є:1. між нар торгівля товар, посл, продукт інтелект вл-ті. 2. між нар рух капіталу у вигл прямих і портф-х інвестиц, кредитів, офіц допомоги розвитку 3. між нар трудова міграція.

Зона преференційної торгівлі - початкова стадія регіонального інтегращиного процесу. Країни такого угруповання лібералізують товельні відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими (але не всіма) товарами та послугами. На цій стадії ще не відпрацьовано єдиний механізм оподаткування при перетині то варом кордону, діють різні митні правила тощо. Квоти для імпопту товарів з країн-партнерів можуть бути розширені, але не ліквідуються цілком. Полегшуються умови для руху факторів ви робництва. (СНД)

У вільному торговельному просторі всі бар'єри на шляху торгівлі усунені. В ньому не допускаються ніякі дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар'єри. Простір інколи ство­рюється для певного класу товарів і послуг. Кожна країна - член вільного торговельного про­стору - вільна встановлювати будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з країнами, які не входять до цього об'єднання. Найвідомішим вільним торговельним простором є Європейсь­ка асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північно-Американська асоціація вільної торгівлі між США, Канадою та Мексикою — НАФ­ТА (1994 р.), яка еволюціонує в бік спільного ринку. Митний союз усуває бар'єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць, передбачає спільну торговельну політику стосовно до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять у митний союз, обкладається однаковим ми­том при продажу товарів будь-якій країні - учасниці митного со­юзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями. "Спільний ринок" ЄЕС - яскравий, але не єдиний приклад економічної ефективності митного союзу. На всіх континентах існують регіональні союзи у формі митних союзів: ЄАВТ, "МЕРКОСУР", Андський пакт, Митний союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно-Східної Азії. Спільний ринок не має торговельних бар'єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країна-ми-учасницями. Обмеження на імміграцію, еміграцію та перели­вання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозво­ляє більш ефективно використовувати працю, капітал і техно­логіюю Але підвищення продуктивності праці країн - учасниць спільного ринку в цілому є завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до нього. Через цю обставину виникають труднощі у створенні спільного ринку в різних частинах земної кулі. Прикладом успішної політики спільного ринку може слугувати ЄЕС. Ек союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторговельної і виробничої діяльності, але й інтеграції ек політики. Країни - учасниці ек союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники економічного союзу повинні викорис-товувати спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування ек союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх нац суверенітету. Серед найвідоміших регіональних об'єднань слід назвати ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР, ЄАВТ та СНД.

144.Хар-ка основних принципів МЕП.

Принцип- це керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльності.Джерелами є: Статут ООН; Деклар-я про принцими МП,70р.; Хартія ек прав і обов’язків держав,74р..Принц поділ-ся на основні та спец-ні. До осн п-пів МЕП віднос. п-пи МП, бо МЕП є галуззю МП

1.П-п мирного співіснування — один із провідних і важливих п-пів міжнародного права, його галузей, зокрема і МЕП. Він знайшов своє втілення у багатьох міжнародно-правових актах, які регулюють відносини між окремими країнами світу. Він міцно вкорінився в політичній і правовій термінології ООН, у ряді резолюцій її Генеральної Асамблеї, інших міжнародно-правових документах.

2.П утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози застосування сили або її застосування як проти територіальної недоторканості і політичної незалежності будб-якої держави

3.П-п суверенної рівності держав визнаний Статутом ООН і закріплений у міжнародних договорах і деклараціях. Термін "суверенітет" у перекладі з французької буквально означає "верховенство", "верховна влада". У більш широкому розумінні він означає незалежність держави, її право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави.

4. П рівноправ’я і самовизначення народу

5. П-п співробітництва держав є основою побудови і розвитку міжнародних відносин у різних сферах і галузях. Цьому п-пу присвячений спеціальний розділ Декларації 1970 р., де сказано, що держави зобов'язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей їхніх політичних, економічних і соціальних систем, у різних галузях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру, безпеки і сприяння міжнародній економічній стабільності та прогресу, загальному добробуту народів.

6.П-п невтручання має дещо похідний характер стосовно таких п-пів, як повага суверенітету і суверенної рівності держав. Статут ООН забороняє втручання у справи, які стосуються внутрішньої компетенції будь-якої держави, навіть ООН.

7.П-п сумлінного виконання міжнародних зобов'язань ще іноді розглядають як п-п поваги міжнародних зобов'язань. І це цілком зрозуміло, адже якщо не буде поваги до існуючих міжнародних зобов'язань, то мало надії на їх належне виконання. Цей принцип знайшов чітке закріплення у Заключному Акті загальноєвропейської наради.

8.П-п взаємної вигоди — один із загальновизнаних п-пів міжнародного права, яким найчастіше керуються у міжнародних економічних відносинах. в Хартії 1974 р. ці п-пи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного. Недодержання цього п-пу у МЕВ спричиняє дискримінацію, нерівноправність і нееквівалентність обміну, врешті-решт, призводить до політичної і ек залежності, особливо ще недостатньо розвинутих країн.

9. П розгляду міжнародних спорів мирним шляхом

145.Хар-ка правових засад забезпеч виконанМЕДог.

Як свідчить практика міжнар ек спів­робітництва, абсолютна більшість міжнар ек договорів, а отже і зобов'язань, що закріплюються в них, виконується належним чином.Це відповідає між нар правопорядку.

Так, у главі шостій Статуту ООН передбачені мирні засоби розв'язання всіх спорів між державами, зокрема і спорів міжнародного економічного характеру. Держави, між якими виникли спірні питання, з метою забезпечення міжнародного миру і безпеки повинні передусім намагатися вирішувати їх шляхом дипломатичних переговорів. У Хартії 1974 р. зафіксовано, що жодна держава не може застосовувати відносно іншої держави будь – яких примусових заходів з метою отримання вигоди. Важливі положення з цього питання містяться в Заключному акті Наради з безпеки та співр-ва в Європі (серпень 1975 р.). В ньому, зокрема, сказано, що держави - учасниці будуть:розв'язувати спори між ними мирними засобами ; добросовісно використовувати так засоби як переговори, обстеження, посередництва, примирення арбітраж; утримуватись від будь-яких дій, котрі можуть погіршити становище.

Питання правового захисту інтересів сторін урегульовано і в окремих конвенціях. Конвенція ООН про договори між нар купівлі-продажу товарів (1980 р.) містить норми, в яких закріплені засоби правового захисту у разі порушень договору продавцем і покупцем

На забезпечення виконання зобов'язань міжнар ек договорів спрямована діяльність Міжнар Арбітражу, Між нар Суду. Арбітражний розгляд міжнар спорів передбачений рядом міжнар-правових документів, серед яких можна назвати Конвенцію про мирне розв’язання міжнар зіткнень 1907, З агальний акт про мирне розв’язання міжнар спорів 1928, Статут ООН, статуту регіональних МО, Зразкові правила арбітражного процесу 1958, арбітражні договори та інші угоди між окремими країними.

Водночас слід зазначити, що й національне законодавство багатьох країн також спрямоване на забезпечення належного виконання міжнародних та зовнішньоекономічних договорів. Якщо взяти, наприклад, Закон України "Про ЗЕД", то його шостий розділ містить норми , які передбачають відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності.

Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Кримінальна відповід-сть у зовнішньоек діяльності застосовується у випадках, передбачених кримінальним законодавством України.

146.Хар-ка спеціальних принципів МЕП.

Під принципом взагалі заведено розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Група спеціальних принципів МЕП відтворює специфіку правового регулювання у міжнар-економ сфері. Ці принципи знайшли своє закріплення в:Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов'язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради.

1. П-п розвитку міжнар ек і науково-технічних відносин між державами. Він закріплений у Статуті ООН, у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, Конференції з торгівлі й розвитку та ін. З цих міжнародно-правових документів випливає, що одним із важливих завдань держав-членів ООН є розвиток міжнародних економічних і, особливо, торгових відносин, усунення штучних перепон у цій справі. 2.П-п юр рівності і недопустимості ек дискримінації держав. Цей п-п є загальновідомою правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов'язкового закріплення у договірних зобов'язаннях. Відповідно до нього кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у міжнародних економічних відносинах, як і вона іншим державам. 3.П-п свободи вибору форми організації зовнішньоек зв'язків надає можливість вільного вибору певних форм співробітництва у зовнішньоекономічних відносинах. Цей п-п закріплений у ст. 4 Хартії 1974 р. 4.П-п невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх ек діяльністю "Кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами і економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання і експлуатацію"(Хартія 1974р.) +Декларація 1974. 5.Відповідно до п-пу найбільшого сприяння (коли він включається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зобов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). 6.П-п національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб'єктом МЕВ, Юр. і фіз. особам іншої держави надаються такі ж права і вони мають такі ж обов'язки, що і юр та фіз особи першої держави, тобто іноземні суб'єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб'єктів.