120. В теорії менеджменту розрізняють поняття:

121. Загальна функція менеджменту – це: частина управлінського циклу, яка характеризується регулярним видом діяльності органів управління і визначає спеціалізацію управлінської праці незалежно від сфери діяльності субєкта господарювання

122. Конкретна або часткова функція – це: конкретизація загальної функції управління відповідно до специфіки управління певним обєктом чи елементом

виробничо – господарської діяльності

123. Коло менеджменту включає наступні функції: визначення цілей, планування, рішення, організування, оперативне регулювання, мотивування, контролювання

124. Послідовність функцій в "колі менеджменту": визначення цілей – планування -рішення – організування – оперативне регулювання- мотивування – контролювання

125. Кінцевий стан або бажаний результат, якого намагається досягти організація – це: цілі організації

126. Цілі менеджменту –— це: опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивування працівників і контролювання результатів діяльності колектив організації загалом та кожного працівника зокрема

127. За спрямованістю цілі поділяють на: глобальні й локальні

128. За періодом досягнення цілі поділяють на: довготермінові, середньотермінові, короткотермінові

129. За змістом цілі бувають: економічні, соціальні, технічні, морально-етичні, екологічні, організаційні

130. Вимоги до цілей менеджменту: реальність, зрозумілість, кількісна та якісна визначеність, вимірюваність, розмежованість

131. Цілі управління: виникають у складі обєкта управління

132. У складі цілей організації особливе місце посідає: місія організації

133. Місія організації – це: чітко сформульована мета діяльності організації, яка визначає рольову поведінку організації та її членів у навколишньому середовищі

134. Політика організації – це: комплекс загальних принципів, якими керується менеджмент організації при прийнятті рішень для досягнення цілей організації

135. Планування як функція менеджменту – це: опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивування працівників і контролювання результатів діяльності колективу організації в цілому та кожного працівника зокрема

136. Економічне планування полягає в: розробці планів господарської діяльності, виражених певним переліком економічних показників

137. У процесі економічного планування застосовують наступні методи: балансовий, техніко-економічних розрахунків, екстраполяції, нормативний, економіко-математичного моделювання та ін.

138. Організаційне планування полягає в: розробці планів організаційної роботи працівників управління

139. До методів організаційного планування в менеджменті належать: метод послідовного опису операцій, метод мережного планування та управління, метод робочого календаря, графіки виконання

140. Функція "планування" базується на наступних принципах: повнота охоплення показників, логічність, оптимальність, економічність, безперервність

141. У світовій практиці плани реалізації підприємницьких проектів отримали назву: бізнес-планів

142. Бізнес-план – це: документ, який містить систему взаємоповязаних у часі та у просторі узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницького проекту угоди

143. Управлінське рішення – це: вольовий акт втручання субєкта управління в діяльність обєкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації

144. До управлінських рішень висуваються наступні вимоги: наукова обґрунтованість, цілеспрямованість, кількісна та якісна визначеність, правомірність, оптимальність, своєчасність,

комплексність, гнучкість, повнота оформлення

145. Цілеспрямованість управлінського рішення передбачає: наявність у кожному управлінському рішенні мети, чітко повязаної зі стратегічними планами розвитку обєкта управління

146. Оптимальність управлінського рішення передбачає: у кожному конкретному випадку вибір такого варіанта рішення, який відповідав би економічному критерію ефективності господарської діяльності: максимум прибутків при мінімумі витрат

147. Наукова обґрунтованість управлінських рішень передбачає: розробку рішень з врахуванням обєктивних закономірностей розвитку обєкта управління, які знаходять своє

відображення у технічних, економічних, організаційних та інших аспектах його функціонування

148. Комплексність управлінських рішень передбачає: наявність сукупності елементів, що охоплюють техніку, технологію, організацію господарських процесів і праці, матеріальні, грошові та інші ресурси, а також результати господарювання

149. За формою управлінські рішення можуть бути: економічні, соціальні, організаційні, технічні, наукові тощо

150. Управлінські рішення, в залежності від способу розробки, поділяються на: індивідуальні, колегіальні, колективні

151. Організація як функція менеджменту – це: вид управлінської діяльності, що відображає процес створення структури управління організацією.

152. Організаційна структура складається з: ланки, щаблі, зв’язки елементів організаційної структури, органи, ієрархія управління.

153. Основними типами організаційної структури є: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, лінійно-штабна, секційна, матрична включаючи проект-менеджмент

154. Суть лінійного управління полягає в тому, що: на чолі кожного виробничого колективу стоїть керівник (орган управління), який здійснює всі функції управління.

155. Ознаки лінійного управління: підпорядкованість кожного виконавця тільки одному керівнику

156. Сутність функціонального типу організації полягає в тому, що: управління здійснюється кваліфікованими фахівцями, які добре знають конкретні сфери виробництва,господарювання та управління і готують кваліфіковані рішення.

157. Ознаки функціонального управління: наявність у лінійного керівника штату фахівців з окремих функцій менеджменту

158. Сутність лінійно-функціонального управління полягає в тому, що: при лінійному керівникові створюються групи фахівців, обєднаних у відділи служби за функціональною ознакою, а на чолі кожного функціонального підрозділу стоїть функціональний керівник, який має право у межах своїх повноважень

приймати управлінські рішення

159. У лінійно-штабній організації: при лінійних керівниках створюються штаби служби, які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій і не володіють правами прийняття управлінських рішень, а лише розробляють їх проекти, які подають на розгляд лінійних керівників

160. Суть матричної організації (включаючи проект-менеджмент) полягає в тому, що: на традиційну .поділену за функціями організацію ( вертикальне структурування), накладається орієнтована на проект чи на продукт організація (горизонтальне

структуруваиня).

161. Процесна організація – це: модель організацій, які створюють нові продукти.

162. Мотивація як функція менеджменту – це: процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності шляхом використання наявних або створених нових мотивів потреби та інстинкти, захоплення та емоції, установки та ідеали

163. Мотив визначається як: спонукальна причина дій та вчинків людини.

164. Стимул визначається як: причина, що спонукає до дій.

165. Теорії психологічної мотивації поділяються на такі групи: теорії змісту й теорії процесів мотивації

166. Теорії змісту намагаються пояснити: який чинник або чинники зумовлюють мотивацію.

167. Теорії процесів намагаються пояснити: як відбувається мотивація.

168. Теорії змісту мотивації включають: теорію Маслоу, теорію Мак-Клейланда, теорію Герцберга

169. Теорії процесів мотивації включають: Теорія очікувань Врума, Теорія справедливості,Теорія спільного управління, Теорія результативної валентності Аткінсона,Комплексна теорія Портера- Лоулера, Теорія матеріального стимулювання праці.

170. Туган-Барановський виділяє наступні групи потреб людей: життєві потреби фізіологічні та потреби в безпеці, потреби у взаєминах з іншими, потреби зростання поваги і самореалізації

171. Піраміду потреб побудував: А. Маслоу

172. Всіх людей на дві категорії "X" і "У" поділяв: МакГрегор

173. А. Маслоу побудував свою психологічну теорію мотивації на ос¬нові наступних

людських потреб: фізіологічні, безпеки та захищеності, соціальні, потреби в повазі та самовираженню.

174. Д. Мак-Клеланд вважав, що для людей характерні наступні потреби: у владі, в досягненнях і в причетності

175. Мотиваційна теорія Д Мак-Грегора побудована на: твердженню що структур апотреб вищого рівня зводиться до трьох чинників: прагненню до успіху, прагненню до влади, до визнання.

176. Теорія очікувань Врума ґрунтується на: потреба є необхідною умовою мотивації людини для досягнення цілі, але й обраний тип поводження. В теорії чекання підкреслюється необхідність у переваженні підвищення якості праці і впевненості в тому, що це буде відзначено керівником, що дозволяє йому реально задовольнити свою потребу.

177. Теорія справедливості базується на: тому, що мотивом для людей є прагнення до соціальної справедливості у винагородах, які вони отримують за виконання роботи.

178. Основу мотиваційного поля складають: зовнішня стосовно фірми і внутріфірмова "напруженість", тобто створювана цим полем сила впливу на учасників організації, що в свою чергу, викликає відповідний рівень ефективності діяльності організації.

179. Стиль управління – це: сукупність типових і відносно стабільних прийомів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного виконання управлінських функцій і тим самим завдань, які стоять перед господарською системою

180. Стиль керівництва – це: сукупність типових і відносно стабільних прийомів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного виконання управлінських функцій і тим самим завдань, які стоять перед господарською системою

181. Контроль як функція менеджменту – це: процес визначення якості і корегування роботи, яка виконується підлеглими з тим, щоб забезпечити виконання планів, спрямованих на досягнення цілей підприємства

182. Виділяють наступні види контролю:

• за етапами здійснення виробничо- господарської діяльності - попередній, поточний підсумковий

• за рівнем централізації управління - централізований, децентралізований.

• за змістом або сферами застосування - операційний, фінансовий, структурний.

183. Процес контролю складається з наступних етапів: затвердження стандартів, оцінення виконання, порівняння показників виконання із стандартами, визначення потреби у корективах

184. Принципи контролю: постійність і оперативність; поєднання перевірки зверху й контролю знизу; об'єктивність; гласність; плановість; масовість; дієвість; економічність;науковість.

185. В процесі здійснення функції менеджменту "контроль" контро¬люється: група людей або організація.

186. Методом називається: захід прийом. або сукупність заходів прийомів у будь-якій сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення будь-якого завдання, виконання певної операції

187. Методи управління (менеджменту) – це: засоби цілеспрямованого впливу па трудовий колектив або па окремих його членів для досягнення цілей організації

188. До методів управління висувається наступна важлива вимога: забезпечення гармонії, органічного поєднання індивідуальних, колективних та суспільних інтересів.

189. Методи управління поділяються на: економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні

190. У складі економічних методів виділяють наступні підгрупи: підгрупи організаційно- виробниче планування, метод комплексних цільових програм, комерційний розрахунок, система економічних регуляторів господарської діяльності.

191. До складу методів прямого економічного впливу на працівників відносяться: накази, розпорядження, вказівки, інструкції, положення, тарифи.

192. До організаційно-розпорядчих методів управління належать: накази, постанови, розпорядження, циркуляри, вказівки, резолюції

193. До складу підгрупи організаційно-стабілізуючих методів менеджменту відносяться: регламентування, нормування, методичне інструктування

194. До складу підгрупи розпорядчих методів менеджменту відносяться: усні чи письмові розпорядження у формі директив, постанов, наказів, вказівок, розпоряджень, резолюцій

195. Посадові інструкції працівників належать до: організаційно-розпорядчих методів управління;