1. Управління - це: процес цілеспрямованого впливу на колективи людей для організації і координації їх діяльності.

2. Сфери управління – це: управління в неживій природі, в біологічних організмах, в суспільстві.

3. У суспільстві виділяють три типи управління: політичне, економічне, соціальне

4. Економічне управління – це: система заходів, спрямованих на скорочення дефіцитів шляхом збільшення кількості робочих місць, виготовлення й розподілу товарів та послуг.

5. Система – це: комплекс взаємоповязаних частин, обєднаних для досягнення певної мети

6. Об'єкт управління – це: елемент група елементів системи управління виробничо-господарською організацією, яка змінює свою поведінку під впливом субєкта управління

7. Суб'єкт управління – це: особа або група людей, які ставлять цілі перед обєктом управління, деталізують їх у формі завдань, доводять до виконавців і контролюють їх виконання.
-особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми

8. В теорії систем розрізняють наступні види систем: абстрактні, конкретні, відкриті, закриті, великі, складні, ієрархічні, ймовірні, детерміновані

9. Виникнення управління, як спеціалізованого виду діяльності певної групи людей у сфері виробництва, пов'язане з:

10. Менеджмент як вид діяльності з керівництва організаціями охоплює: організацію управління, спрямованого на досягнення прибутку підприємницького доходу, організацію спільної праці людей, процеси прийняття рішень.

11. Менеджмент – це: система організації колективної праці, ефективного використання ресурсів, концентрації зусиль на безперервному підвищенні якості праці персоналу організації чи підприємства

12. Метою менеджменту є: постійне подолання ризику чи ризикових ситуацій як сьогодні, так і в майбутньому

13. Менеджмент залежно від видів і послідовності дій поділяють на наступні стадії: управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, інженерно-економічне забезпечення виробничо-господарських процесів, контроль

14. Менеджмент як вид діяльності виник: наприкінці XIX – на початку XX століття

15. Фази розвитку менеджменту як діяльності і як науки:

16. Формування світової практики менеджменту відбувалось під впливом:

17. Практика сучасного управління в країнах Західної Європи формувалась під впливом: американського менеджменту, з врахуванням реалій економічної ситуації в країнах Західної Європи

18. Феноменом японського менеджменту є:

19. Предметом праці в управлінні виступають: люди та породжувана ними інформація

20. За посадовими ознаками усіх працівників управління поділяють на: керівників, фахівців, інших працівників управління

21. Керівник – це особа, яка: очолює організацію загалом, її структурно відокремлений виробничий або функціональний підрозділ і наділена повноваженнями щодо прийняття рішень для розпорядження виділеними матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами

22. Зовнішнє середовище організації поділяють на: середовище прямої й непрямої дії

23. До складу факторів зовнішнього середовища організації непрямої дії відносять: технологію, стан економіки, соціокультурні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням

24. Фактори зовнішнього середовища організації прямої дії наступні: постачальники, державні органи, споживачі, конкуренти

25. Об'єктом менеджменту як науки є: будь-яка складна соціотехноекономічна система, яка діє у сфері суспільного виробництва, незалежно від форми власності

26. Предметом вивчення науки менеджменту є: найбільш важливі під теоретичним і практичним кутами зору закономірності, властивості, сторони, відносини та процеси, повязані з організацією спільної діяльності людей і управління нею для досягнення поставлених цілей

27. Основоположником наукового менеджменту є: Ф. Тейлор

28. Термін "наукове управління" вперше застосував:

29. Прихильники "школи наукового управління": намагалися створити універсальні принципи управління

30. Ф Тейлор вважав, що причинами низької продуктивності праці є: відсутність чітко визначених правил поведінки субєктів управління, обовязків, компетенції працівників, регламентації їхньої праці

31. Найбільш визначними представниками класичної школи менеджменту були: А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Д. Муні, К. Реіиі

32. Адміністративна школа ґрунтується на принципах:

33. Прихильники "класичної школи":

34. Представниками "школи руху за гуманні стосунки" є: К. Арджиріс, Р. Лайкерт, Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг

35. Прихильники "школи руху за гуманні стосунки":

36. Прихильники "школи руху за гуманні стосунки" рекомендували використовувати: вважали, що раціоналізація індустріального виробництва в значній мірі залежить від удосконалення соціальної організації виробництва, яка не обмежується чисто матеріальними елементами, а поширюється на етичні норми і психологію працівників

37. Найбільш визначними представниками школи "поведінкових" наук є:

38. Прихильники школи "поведінкових наук": будували концепції побудови управління організаціями, підвищення ефективності використання людських ресурсів на основі мотивації людей до праці

39. Концепціями та підходами в сучасній науці менеджменту є: процесний, системний, ситуаційний

40. Згідно з поглядами прихильників процесного підходу, управління – це: процес, який складається з серії суми взаємоповязаних дій, які називаються функціями, кожна з яких, у свою чергу, складається з однорідних дій, операцій, процедур

41. Системний підхід – це: загальний спосіб мислення і підходу стосовно організації і управління, в основі якого лежить поняття системи як певної цілісності, що складається із взаємоповязаних частин

42. Ситуаційний підхід – це: вміння правильно оцінювати управлінсько-виробничі ситуації та знаходити виходи з них

43. Однією з особливостей сучасної науки менеджменту є:

44. Дослідження сучасної науки менеджменту об'єднуються в наступні напрями: американський, західноєвропейський, азіатський японський

45. Одним з найбільш видатних теоретиків у сучасній американській науці менеджменту є: П. Друкер

46. В американській науці менеджменту переважає:

47. Біля витоків української управлінської науки стоїть:

48. Організація – це: група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети

49. Всю сукупність організацій як соціальних утворень поділяють на два види: формальні й неформальні

50. Формальна організація визначається: певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки

51. Неформальна організація відображає: поведінка членів організації базується на власних переконаннях, а не на зафіксованих нормах

52. Функціонування виробничо-господарської організації можливе лише за наявності наступних складових: організаційно-правова форма, організаційно-виробнича структура, організаційна форма управління, система управління з власною організаційною структурою

53. Визначальні риси організації: структура управління, методи управління, функції управління, наявність персоналу, прийняття управлінських рішень, послідовність операцій

процесу управління

54. Система управління організацією – це: спосіб поєднання і взаємодії сукупності двох підсистем – керуючої і виконавчої субєкта і обєкта управління

55. Структура – це: логічний взаємозвязок функціональних зон і рівнів менеджменту, поєднаних в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації

56. Виробнича структура організації – це: сукупність елементів, які технологічно повязані між собою в процесі виробництва

57. Організаційна структура – це: сукупність структурних підрозділів і виконавців на певному рівні управління

58. Елементами організаційної структури управління є: ланки, рівні, звязки елементів організаційної структури, органи, ієрархія управління

59. Ланка управління – це: первинне організаційне утворення керуючої системи – структурний підрозділ чи окремий виконавець на певному рівні управління

60. Рівень (щабель) управління – це: горизонтальне просторове розташування сукупності ланок органів управління

61. Зв'язки елементів організаційної структури управління – це: звязки між первинними організаційними утвореннями керуючої системи, структурними підрозділами й окремими виконавцями на певному рівні управління

62. При формуванні організаційних структур управління використовують наступні методологічні підходи: функціональний і цільовий

63. Функціональний підхід до формування організаційних структур – це: побудова структури управління відповідно до обсягів, складності і характеру виконання функцій управління

64. Цільовий підхід до формування організаційних структур – це: конструювання структури, виходячи з цілей та завдань соціотехноекономічної системи

65. Внутрішнє середовище організації – це: сукупність ситуаційних чинників всередині організації

66. До внутрішніх змінних організації відносяться: організаційно-правова форма, структура, цілі, завдання, технологія, люди

67. Структура організації – це: логічний взаємозвязок функціональних зон і рівнів менеджменту, поєднаних в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації

68. Технологія – це: поєднання кваліфікаційних навичок персоналу, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для проведення бажаних перетворень в матеріалах, інформації чи в людях

69. Зовнішнє середовище організації – це: сукупність ситуаційних чинників у навколишньому середовищі

70. Під час великого поділу суспільної праці відбулося:

71. В період другого великого поділу суспільної праці відбулося:

72. В капіталістичних країнах переважала: приватна форма власності на засоби виробництва при збереженні державної власності в деяких галузях

73. Для соціалістичної (адміністративно-командної) економічної системи характерна: суспільна державна власність практично на всі засоби виробництва і підприємства в цілому та командне прийняття управлінських рішень

74. Формальні організації поділяють на: комерційні та некомерційні

75. Неформальні організації – це: ті, що діють у межах формальних або функціонують відокремлено від них, не маючи чітко визначеної спільної мети діяльності

76. Галузь – це: сукупність підприємств і організацій, що характеризуються спільністю ознак виробничо-господарської діяльності.

77. Організаційно-правова форма підприємства визначається: формою власності на його капітал

78. За розмірами організації поділяються на: великі, середні, малі

79. Класифікація організаційно-правових форм господарювання здійснюється згідно з: