
- •6. Структура та функції філософського знання.
- •8. Своєрідність давньоіндійської філософії. Буддизм
- •9. Філософія стародавнього Китаю. Конфуціанство і даосизм.
- •10.Періоди та основні риси давньогрецької філософії.
- •11. Класичний період розвитку античної філософії.
- •12. Філософія елліністичного періоду
- •13.Основні ідеї та принципи середньовічної філософії.
- •14.Основні етапи розвитку середньовічної філософії.
- •16. Північне відродження та ідеологія реформації
- •17. Розвиток натурфілософських вчень в епоху відродження
- •18. Поняття європейської класичної філософії. Особливості філософії нового часу.
- •19. Емпіризм і раціоналізм у філософії Нового Часу
- •20. Філософія епохи просвітництва
- •22. Філософське вчення Канта.
- •23, Философские системы и.Г. Фихте и ф. Шеллинга
- •24(1) Філософська система Гегеля
- •24(2). Антропологический материализм - Людвиг Фейербах
- •25. Философия марксизма
- •26. Особливості української філософської думки
- •27. Основні періоди розвитку філософії в Україні
- •28. Вчення г. Сковороди про світ, людину, пізнання
- •29. Класична українська філософія: п. Юркевич, о. Новицький, о. Потебня
- •30. Філософія національної ідеї: т. Шевченко, л. Українка, і. Франко
- •31.Виникнення сучасної філософії та її особливості.
- •32. Позитивізм та його різновиди.
- •33.Психоаналітична філософія: фрейдизм і неофрейдизм.
- •34.Персоналітична філософія: м Бердяева, Лю Шестов.
- •35. Основні риси Екзистенціальної філософії
- •36.«Філософія життя»
- •37. Проблема буття в Історії філософії
- •38.Структура буття та місце в ній людини
- •39. Простір і час як найзагальніші характеристики буття
- •40.Поняття духовного світу людини. Природно – біологічні передумови свідомості.
- •41. Принципи та категорії діалектики. Закони розвитку
- •42. Основні форми та способи пізнання
- •43.Види і рівні знання
- •44.Проблема істини в філософії: основні концепції істини
- •59. Проблема спрямованості та єдності історичного процесу. Лінійні та циклічні концепції історії.
- •60. Суспільний прогрес та глобальні проблеми людства.
40.Поняття духовного світу людини. Природно – біологічні передумови свідомості.
Духовний світ особистості означає володіння важливими особистісними якостями: прагненням до висоті ідеалів і помислів, визначальних спрямованість всієї діяльності. У процесі внутрішнє життя людина осмислює зроблене і обмірковує нові дії реалізації своєї мети. Успішні чи неуспішні дії знову дають поживу для роздумів, їхнього оцінки.
Чим більше розвинений людина, що стоїть його культура, то багатша його духовне життя. Діапазон духовної культури, накопиченої людством, кожному людині практично необмежену можливість вибору духовні цінності, найбільш відповідальних його настановам, смакам, схильностям і умов життя.
Головним у духовній культурі особистості є активне, творче та відповідальне ставлення до життя - до природи, іншим, перед самим собою. Ознака духовної культури особистості - готовність особистості до самовіддачі та самовдосконалення.
41. Принципи та категорії діалектики. Закони розвитку
диалектика – такое понимание мира и такой способ мышления, при котором разные явления рассматриваются в многообразии их связей.
К основным принципам диалектики относят:
1) принцип развития общей связи
2) развития
3) историзма
4) системности и целостности.
1) Всеобщая связь означает целостность окружающего мира, его внутреннее единство, взаимосвязанность, взаимозависимость всех его компонентов - предметов, явлений, процессов.
2) Принцип развития является прямым следствием признания движения основным свойством (атрибутом) материи. Вместе с тем принцип развития выделяет в многочисленных видах движения его ведущую форму - развитие.
3) Историзм подразумевает два аспекта окружающего мира:
· вечность, не уничтожимость истории, мира;
· его существование и развитие во времени, которое длится всегда.
4) Системность означает, что многочисленные связи в окружающем мире существуют не хаотично, а упорядоченно. Данные связи образуют целостную систему, в которой они располагаются в иерархическом порядке. Благодаря этому окружающий мир имеет внутреннюю целесообразность.
Категории диалектики.
Категория диалектики – наиболее общие понятия, которыми оперирует философия для раскрытия сути диалектических проблем.
К основным категориям диалектики относятся:
1) Сущность - нечто сокровенное, глубинное, пребывающее в вещах, их внутренних связях и управляющее ими, основание всех форм их внешнего проявления. Сущность всегда конкретна, не бывает сущности вообще.
2) Явление - непосредственно воспринимаемые свойства объекта, то или иное видение которых зависит от строения и действия органов чувств субъекта познания. Явление - это проявление сущности.
3) Единичность - категория, выражающая относительную обособленность, дискретность, отграниченность друг от друга в пространстве и времени объектов, с присущими им специфическими особенностями, составляющими их неповторимую качественную и количественную определённость.
4) Случайность - такой тип связи, который обусловлен несущественными, внешними дл данного явления причинами. Бывает внешней и внутренней.
5) Необходимость - закономерный тип связи явлений, определяемый их устойчивой внутренней основой и совокупностью существенных условий их возникновения и развития.