29. Класична українська філософія: п. Юркевич, о. Новицький, о. Потебня

Значний вплив на розвиток філософської думки в Україні та наближення її до західноєвропейського рівня мав П. Д. Юркевич. Юркевич відкидав як філософію матеріалізму, так і філософію ідеалізму, зокрема критично-негативно ставився до Гегеля. Недолік цих систем убачав у ігноруванні індивідуального, неповторимого, конкретного тощо. Подолання крайнощів матеріалізму та ідеалізму мислитель вбачав у розробці концепції "філософії серця". Серце - основа неповторності й унікальності людської особистості, тоді як розум виявляє (фіксує) загальне. В серці творяться такі події і явища історії, які неможливо раціонально вивести.

Значно вплинула на розвиток філософії в Україні діяльність О. О. Потебні. У філософсько-лінгвістичних працях "Мысль и язык", "Из лекций по теории словесности" та інших він із матеріалістичних позицій вирішує проблеми пізнання, пов'язуючи їх з мовою. Основою пізнання він вважав чуттєвий досвід. Проте останній, сам по собі, не здатний дати знання загального та необхідного, досягнення якого забезпечує раціональне мислення. Розвиток мислення без мови неможливий. Завдяки мові, на думку Потебні, людина починає творчо діяти, а її духовний розвиток він пов'язує з розвитком мови.

Для поширення та популяризації ідей німецької класичної філософії на українському грунті доклав значних зусиль О.Новицький. Він здійснили критичний аналіз філософії І.Канта, Г.Фіхте, Шеллінга, Г.Гегеля, Л.Фейербаха, перекладаючи їх праці на російську мову. Новицький відкидав раціоналізм гегелівської філософії. Нійцінніше, вважав він, ''живе в переконаннях серця, а не в поняттях розуму''.

30. Філософія національної ідеї: т. Шевченко, л. Українка, і. Франко

Філософія Т.Шевченка виростає насамперед з конкретно-узагальненого ставлення до любові, надії і віри. Саме з любові до України виникає шевченківська філософія пробудження людської гідності, смутку-жалю знівеченого життя, сили протесту і бунтарства. Для філософії Т.Шевченка характерне нове, мистецько-поетичне розуміння співвідношення стихійного і закономірного. Так, поезія Т.Шевченка багато в чому зобов'язана фольклорній стихії, в якій синтезувались в єдине ціле безпосередні враження життя і символіка народної пісні, буйна уява народної міфології і надбання світової культури, скарби знань, що відкрились художникові-професіоналові. Шевченкова філософія багата емоційною наснагою образів, широтою і діяльністю асоціативного мислення. В ній крізь людський біль, крізь індивідуальне раз у раз проступає вселюдське: біблійна далеч історії тут мудро перегукується із сьогоденням, досвід минувшини — з сучасним життям і прагненням народів світу. 

У царині філософії І. Франко тяжів до позитивізму Г. Спенсера, йому було властиве етико-антропологічне розуміння філософських проблем. Свою світоглядну позицію він визначав як раціоналізм, за основу існування і розвитку речей брав факти позитивних наук, описані, досліджені розумом. За соціально-політичною спрямованістю І. Франко -- соціаліст драгоманівського ґатунку. Його соціалізм ґрунтувався не на класових цінностях (як у Маркса), а на загальнолюдських, був позбавлений держави, оскільки їх функції передбачають наявність у ній привілейованого прошарку управлінців, які неодмінно узурпують владу в суспільстві, поставлять себе над рештою народу, і замість декларованої рівності знову запанує нерівність.

Утім, проаналізуймо два аспекти філософії Лесі Українки, а це – морально-етичний аспект, притаманний українській філософії, та наслідування ідей класичних філософів, зокрема Ніцше. Морально-етичний аспект полягав у філософії боротьби добра і зла. Цей момент, а також момент ніжності й кохання яскраво представлений у творчості згаданої нами Лесі Українки.

Морально-етичний аспект в драмі-феєрії „Лісова пісня” полягає в таких ідеях:

- людина і природа

- зрадництво і відступництво як найтяжчий гріх

- розуміння прекрасного в людині як вічного, того, „що не вмирає”

Поруч із відлунням марксистської ідеології в творчості Лесі Українки виразно виступає інша, протилежна ідеологія – вчення Фрідріха Ніцше. Ніцшеанство поетеси найповніше виявилося в її драматичній поемі „Одержима”. Можливо, що сучасний західний психоаналітик у драмі „Блакитна троянда” знайде комплекс Йокасти (як бачимо, прослідковуються ідеї Фройда). Але, на нашу думку, в центрі „Блакитної троянди” стоїть ніцшеанська проблема влади, – в данім випадку – влади матері над сином. 

Отже, Леся Українка – це національна поетеса, котра не є філософом інтуїтивним на кшталт колеги Шевченка. Її філософська думка, що проходить крізь літературні твори, базується на класичній національній „Філософії серця”, морально-етичному аспекті та на зразках класичної світової, насамперед німецької філософії, себто ідеї Маркса, Ніцше та Фройда