
- •6. Структура та функції філософського знання.
- •8. Своєрідність давньоіндійської філософії. Буддизм
- •9. Філософія стародавнього Китаю. Конфуціанство і даосизм.
- •10.Періоди та основні риси давньогрецької філософії.
- •11. Класичний період розвитку античної філософії.
- •12. Філософія елліністичного періоду
- •13.Основні ідеї та принципи середньовічної філософії.
- •14.Основні етапи розвитку середньовічної філософії.
- •16. Північне відродження та ідеологія реформації
- •17. Розвиток натурфілософських вчень в епоху відродження
- •18. Поняття європейської класичної філософії. Особливості філософії нового часу.
- •19. Емпіризм і раціоналізм у філософії Нового Часу
- •20. Філософія епохи просвітництва
- •22. Філософське вчення Канта.
- •23, Философские системы и.Г. Фихте и ф. Шеллинга
- •24(1) Філософська система Гегеля
- •24(2). Антропологический материализм - Людвиг Фейербах
- •25. Философия марксизма
- •26. Особливості української філософської думки
- •27. Основні періоди розвитку філософії в Україні
- •28. Вчення г. Сковороди про світ, людину, пізнання
- •29. Класична українська філософія: п. Юркевич, о. Новицький, о. Потебня
- •30. Філософія національної ідеї: т. Шевченко, л. Українка, і. Франко
- •31.Виникнення сучасної філософії та її особливості.
- •32. Позитивізм та його різновиди.
- •33.Психоаналітична філософія: фрейдизм і неофрейдизм.
- •34.Персоналітична філософія: м Бердяева, Лю Шестов.
- •35. Основні риси Екзистенціальної філософії
- •36.«Філософія життя»
- •37. Проблема буття в Історії філософії
- •38.Структура буття та місце в ній людини
- •39. Простір і час як найзагальніші характеристики буття
- •40.Поняття духовного світу людини. Природно – біологічні передумови свідомості.
- •41. Принципи та категорії діалектики. Закони розвитку
- •42. Основні форми та способи пізнання
- •43.Види і рівні знання
- •44.Проблема істини в філософії: основні концепції істини
- •59. Проблема спрямованості та єдності історичного процесу. Лінійні та циклічні концепції історії.
- •60. Суспільний прогрес та глобальні проблеми людства.
25. Философия марксизма
Марксистская философия была создана совместно двумя немецкими учеными Карлом Марксом и Фридрихом Энгельсом во второй половине XIX в. и является составной частью более широкого учения – марксизма, который наряду с философией включает в себя экономику (политэкономию) и социально-политическую проблематику (научный коммунизм).
Актуальной задачей для сегодняшнего марксизма является освобождение от догм и приспособление к современной эпохе, учет результатов научно-технической революции и реальности постиндустриального общества.
Возникновению марксизма и марксистской философии способствовали:
предшествующая материалистическая философия
бурный рост открытий в науке и технике
крушение идеалов Великой французской революции (свобода, равенство, братство, идеи французского Просвещения), их невозможность воплощения в реальной жизни;
нарастание социально-классовых противоречий
Марксистская философия материалистична по своему характеру и состоит из двух больших разделов – диалектического материализма и исторического материализма (нередко исторический материализм рассматривается как часть диалектического).
Философским новаторством К. Маркса и Ф. Энгельса стало материалистическое понимание истории (исторической материализм). Суть исторического материализма в следующем:
на каждом этапе общественного развития люди для обеспечения своей жизнедеятельности вступают в особые, объективные, не зависящие от их воли производственные отношения (продажа собственного труда, материальное производство, распределение);
производственные отношения, уровень производительных сил образуют экономическую систему, которая является базисом для институтов государства и общества, общественных отношений;
указанные государственные и общественные институты, общественные отношения выступают в качестве надстройки по отношению к экономическому базису;
В основу диалектического материализма Маркса и Энгельса была положена диалектика Гегеля, но на совершенно иных, материалистических (а не идеалистических) принципах.
Можно выделить следующие основные положения диалектического материализма:
основной вопрос философии решается в пользу бытия (бытие определяет сознание);
сознание понимается не как самостоятельная сущность, а как свойство материи отражать саму себя;
материя находится в постоянном движении и развитии;
Бога нет, Он является идеальным образом, плодом человеческой фантазии для объяснения явлений, непонятных человечеству, и дает человечеству (особенно его невежественной части) утешение и надежду; Бог не оказывает никакого влияния на окружающую действительность;
материя вечна и бесконечна, периодически принимает новые формы своего существования;
26. Особливості української філософської думки
Українська філософія починається, на відміну від античної, не з натурфілософії, а з антропології. Давньогрецька міфологія перейшла в натурфілософію, давньоруська — в християнську релігію, яка містила в собі й генетично, і концептуально етику, історію, антропологію, філософію, логіку. Світоглядною формою тут була релігія, основним змістом — людина, а в людині — мораль, контекстом же їхнього сукупного буття постала історія людства.
Ця особливість української філософії визначалася прийняттям християнства з Візантії, звідти ж ішла література — переважно релігійна. Прилучення наших предків до християнства було й прилученням їх до відповідної писемності — це два боки одного процесу.Нова релігія входила в душі поступово, не зразу витіснила язичництво, а певною мірою воно в переробленому вигляді залишилося назавжди. Середньовічна українська думка зосереджує свою увагу на людині й має переважно антропологічний зміст. Її загальна структура має такий вигляд: змістом життя людини є боротьба добра і зла, тобто мораль; моральна сутність людини розгортається в історії, сенс якої у вдосконаленні людини і людства в цілому; а історія охоплена і просякнута релігією як світоглядною формою духовності. Оскільки людині приділяється не менше уваги, ніж Богові, даний світогляд в його українському варіанті можна вважати доцентровим. А стародавню антропологію, або антропологічну орієнтацію світогляду, з погляду на її складність, не розчленованість моралі, релігії, історії, вчення про людину можна назвати синкретичною.