Спосіб №4
Кріплення здійснюється за допомогою напівобмоточного, контрольного з петлею ("бантиком") і фіксуючого карабіна.
Переваги:
досить швидко в'яжеться;
при знятті, легко розв'язується висмикнувши петлю.
Недоліки:
використовується лише при кріпленні за умови що опора дерево;
потребує досить багато мотузки.
Спосіб №5
Кріплення "карабінною удавкою" з додатковою петлею ("самоскид"), яку піддівають під основну мотузку.
Переваги:
досить швидко в'яжеться;
дає можливість послабити переправу при сильній натяжці, висмикнувши петлю ("самоскид").
Недоліки:
використовується лише при кріпленні коли опора дерево;
саморозслабляється, якщо переправа недостатньо сильно натягнута;
використовується за умови, що кора дерев не має глибоких заглиблень.
Спосіб №6
Спосіб кріплення закільцьованої переправи.
При такому кріпленні обидва кінця мотузки переправи повинні знаходитись на цільовому березі. При цьому один кінець кріпиться, а іншим організовується поліспаст для наведення переправи.
Переваги:
дає можливість легко зняти мотузку з цільового берега;
дає можливість додатково підтягувати одну з гілок мотузки з висхідного берега (1).
Недоліки:
використовується переважно з висхідного берега і лише при закільцьованій переправі.
Спосіб №7
Кріплення за допомогою швартовочного вузла з фіксуючим карабіном.
Переваги:
легко розв'язується навіть при неослабленій переправі.
Недоліки:
досить довго в'яжеться;
якщо опорою є дерево – при закріпленні необхідна додаткова петля навколо дерева.
Спосіб №8
Кріплення за допомогою контрольного з петлею ("бантиком") і фіксуючого карабіна.
Переваги:
швидко в'яжеться;
використовується небагато мотузки;
можна розв'язувати при натягнутій переправі.
Недоліки:
важко розв'язати при сильно натягнутій переправі;
потрібна додаткова петля при кріпленні за дерево.
2. Методи організації поліспастів при наведенні навісних переправ
Метод №1
Організація поліспасту здійснюється перильною мотузкою через дерево і схоплюючою петлею з карабіном на перильній мотузці (2), які виконують функцію додаткової точки опори.
Перед організацією поліспасту необхідно зав'язати вузол (1) (як правило серединний провідник) на певній відстані від опори з таким розрахунком, щоб при натягуванні цей вузол обійшов навколо дерева і щоб його можна було закріпити карабіном за перильну мотузку. Переважно організовується одне плече поліспасту, але при необхідності можна організувати і більше (2). Такий метод, як правило, використовується для наведення переправ довжиною до 25-30 метрів.
Переваги:
простий в організації;
не потребує додаткового обладнання.
Недоліки:
потрібно чітко розрахувати на якій відстані від опори в'язати вузол, адже при близько зав'язаному вузлі – переправа буде легко натягнута, а далеко зав'язаний вузол не обійде навколо опори і перила неможливо буде закріпити;
необхідно враховувати, що при знятті переправи, її кріплення необхідно розв'язати на цільовому березі, і це кріплення повинно розв'язуватись при досить сильному навантаженні.
Метод №2
Організація поліспасту здійснюється перильною мотузкою через опору дерево.
На мотузці на певній відстані від опори в'яжеться напівсхоплюючий вузол, в який вставляється карабін "на ребро" (1). Далі мотузка обводиться навколо опори і встібується в ковзаючий карабін (2), який знаходиться перед карабіном, що зафіксований "на ребро" (виконує функцію опори для ковзаючого карабіну). Команда організовує поліспаст, натягує переправу, заводить мотузку за дерево і протягує одну або декілька петель (3) між перильною мотузкою і деревом (чим краще натягнута переправа, тим більше мотузка перетисне петлі). Далі слід повернути мотузку в сторону, з якої її заводили, зав’язати провідник і зафіксувати його карабіном на перильну мотузку перед ковзаючим карабіном (4).
Ефективний при наведенні переправ до 25-30 метрів.
Переваги:
простий в організації, не потребує додаткового обладнання;
дає можливість ослабити переправу на висхідному березі, знаходячись на цільовому;
дозволяє кріпити кінець перильної мотузки на цільовому березі будь-яким правильним способом.
Недоліки:
організовується за умови, що опорою є дерево;
потрібно слідкувати, щоб петлі, які заводяться між перильною мотузкою і деревом, не попадали в заглиблення кори, інакше переправа саморозслабиться;
часто губиться ковзаючий карабін при знятті переправи;
може саморозслабитись при не сильно наведеній переправі.
Метод №3
Організація поліспасту здійснюється через опору дерево. При цьому використовуються дві схоплюючих петлі з карабіном.
Один схоплюючий (1) використовується як точка опори, через яку роблять плече поліспасту, а другий схоплюючий (2) – як фіксуючий (чим менший діаметр дерева, тим коротшою повинна бути довжина фіксуючого).
Після того, як перильну мотузку натягнуто і зафіксовано фіксуючим (2) схоплюючим, в’яжуть петлю (3) і фіксують її карабіном за перила "карабінна удавка". А потім цим самим поліспастом підтягують переправу, щоб звільнити і зняти фіксуючий схоплюючий.
Переваги:
дозволяє наводити переправу на обмеженому майданчику для роботи;
не потребує додаткового обладнання.
Недоліки:
фіксуючий схоплюючий важко знімати після фіксації переправи, іноді доводиться його різати;
довжину фіксуючого потрібно регулювати залежно від діаметра дерева.
Метод №4
Наведення переправи здійснюється окремим поліспастом із застосуванням блоків (1), схоплюючої петлі (2), яка підстраховується жумаром (3). Перила навісної переправи кріпляться петлею з карабіном (4) ("карабінна удавка"), для кріплення поліспасту потрібна додаткова петля (5). Цю ж функцію можуть виконувати суддівські петлі чи заглушені суддівські карабіни (гаки).
Переваги:
метод ефективний для наведення переправ різної довжини;
можна використовувати для наведення через опори як дерева, так і карабіни (гаки).
Недоліки:
потрібна окрема мотузка на поліспаст;
на цільовому березі кінець перильної мотузки потрібно кріпити таким способом, щоб навіть при сильно натягнутій переправі, її можна було б розв’язати.
Метод №5
Схожий із методом №4. Поліспаст робиться окремим кінцем мотузки через карабіни (1) або за допомогою блоків, як і в методі №4. Однак, додатково застосовується ще фіксуючий схоплюючий (2) на випадок, якщо потрібно декілька разів пересувати поліспаст.
Переваги:
такі ж, як і в методі №4;
фіксуюча петля дозволяє працювати на обмежених майданчиках для наведення.
Недоліки:
такі ж, як і в методі №4.
Метод №6
Використовується при наведенні переправ з цільового берега однією людиною. Застосовується, як правило, при наведенні крутопохилих переправ довжиною до 30 м. Переправа наводиться перильною мотузкою за допомогою кількох карабінів (1), один з яких зафіксований напівсхоплюючим (2) на перильній мотузці на певній відстані від опори. Через ці карабіни робиться кілька плечей поліспасту, за допомогою якого і натягується переправа. Після того як переправа натягнута, її жорстко фіксують штиком та петлею з карабіном.
Переваги:
швидко наводиться;
легко знімається.
Недоліки:
переправа натягується однією людиною, що не дає можливості її сильно натягнути;
при наведенні через дерево потрібна додаткова петля;
потребує значної відстані від опори для в’язання напівсхоплюючого вузла (2).
Метод №7
Фактично, аналог методу №6, лише з тією різницею, що наводиться здвоєною закільцьованою мотузкою. На висхідному березі використовують спосіб кріплення №6.
Переваги:
ті, що і в методі №6;
подвійна мотузка менше провисає;
одну із гілок мотузки можна підтягувати всією командою з висхідного берега (показано в способі кріплення №6).
Недоліки:
ті, що і в методі №6.
Метод №8
Використовується при наведенні переправ з цільового берега, як одинарною, так і здвоєною закільцьованою мотузкою. Наведення здійснюється однією людиною. Для здвоєної мотузки, з висхідного берега використовують спосіб кріплення №6. Застосовується найчастіше для наведення переправ до 30 м. На малюнку показаний метод для здвоєної мотузки.
В основі цього методу лежить карабінне гальмо (вузол Гарда) (1), яке служить як фіксуючий пристрій, і схоплююча петля з карабіном (2) як додаткова точка опори для організації плеча поліспасту. Карабінне гальмо дозволяє при необхідності фіксувати переправу і пересувати схоплюючу петлю. Інший кінець мотузки (3) повинен бути закріплений будь-яким правильним вузлом, який можна розв’язати при навантаженні (найчастіше використовується "швартовочний").
Після того як переправа натягнута, її фіксують вузлом з карабіном, а схоплюючу петлю знімають.
Переваги:
не потребує великої площі для наведення;
здвоєна мотузка менше провисає;
можна підтягувати одну із гілок мотузки з висхідного берега іншими учасниками команди.
Недоліки:
важко розслабити карабінне гальмо при знятті переправи;
при натягуванні переправи виникає досить сильне тертя в карабінному гальмі;
при натягуванні переправи через опору дерево необхідна додаткова петля.
У випадках, якщо це дозволяється умовами змагань, при організації поліспастів, рекомендується на основній мотузці схоплюючі вузли підстраховувати від проковзування технічними засобами типу жумара (показано у методі №4). Крім того, знову ж, якщо це не забороняється умовами, функції схоплюючих петель (вузлів) можуть виконувати технічні засоби типу самохватів, шантів та інших, дозволених технічною комісією змагань.
Так як способи кріплення і методи організації та наведення навісних переправ тісно між собою пов'язані, пропонуються варіанти їх сумісності у вигляді схеми.
Автор розуміє, що деякі положення цієї роботи можуть бути спірними. Не заперечую, що не всі способи кріплення і методи організації поліспастів ввійшли в дану розробку, що деякі назви способів кріплення і методів наведення не співпадають з назвами, які вживаються командами інших регіонів. Але вважаю головним появу такого матеріалу та можливість практичного його використання. З вдячністю прийму всі зауваження і пропозиції по покращенню та доповненню змісту даної роботи.