КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Природничо-гуманітарний ННІ

Кафедра історії України

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Лекції для стаціонарної форми

навчання з усіх спеціальностей

Київ – 2010

УДК 378.1

Викладено лекційну частину дисципліни “Історія української культури” для студентів очної та заочної форми навчання з усіх спеціальностей НУБіП України. Методичний посібник містить навчально-методичний план, програмний матеріал до вивчення дисципліни, літературу.

Рекомендовано вченою радою природничо-гуманітарного навчально-наукового інституту Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Укладачі: канд. іст. наук, доц. Н.Б. Кравченко, канд. іст. наук, доц. Л.П. Лановюк, канд. іст. наук, ст. викл. С.О. Білан.

Рецензенти: д-р іст. наук, проф., акад. АІН Беренштейн Л.Ю.,

д-р іст. наук, проф. Каденюк О.С.

Навчально-методичне видання історія української культури Лекції для стаціонарної форми

навчання з усіх спеціальностей

Укладачі: КРАВЧЕНКО Наталія Борисівна

ЛАНОВЮК Людмила Петрівна

БІЛАН Сергій Олексійович

Зав. видавничим центром НУБіП України А.П. Колесніков

Видання друкується в авторській редакції

Підписано до друку 2010 р.	Формат 60 х 84 1/16.
Ум. друк. арк. 5,7	Обл.-вид. арк. 8,0
Наклад 200 прим.	Зам. №

Видавничий центр НУБіП України.

03041, Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15.

I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

1. Поняття “етнічна культура”. 2. Деякі проблеми та особливості етногенезу українського народу. 3. Культурно-історична своєрідність регіонів України.

 

II. КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

1. Джерела вивчення культури Київської Русі 2. Матеріальна і духовна культура східних слов’ян 3. Особливості прийняття християнства 4. Писемність і літературна традиція 5. Освіта та наукові знання 6. Мистецтво Київської Русі

 

III. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ПІСЛЯ ТАТАРО-МОНГОЛЬСЬКОЇ НАВАЛИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХIII - XVст.)

1. Історичні умови розвитку культури 2. Наука й освіта 3. Розвиток книжкової справи і літератури 4. Архітектура й образотворче мистецтво

 

IV. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVI-XVIII ст.

1. Передумови і труднощі культурного піднесення XVI-XVIII ст. 2. Особливості релігійної ситуації в Україні 3. Книгодрукування і література 4. Освіта 5. Нові галузі науки 6. Мистецтво

 

V. ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

1. Основні заняття і матеріальна культура 2. Світоглядні уявлення 3. Календарні свята та обряди 4. Сімейна обрядовість

 

VI. УКРАЇНСЬКЕ КУЛЬТУРНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ХIХ ст.

1. Історичні умови. Освіта і наука. 2. Особливості літературного процесу. 3. Мистецтво. 4. Національні культурні організації і рухи в умовах реакційної урядової політики.

 

VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.

1.Загальні особливості української культури у ХХ ст. 2.Культура України на початку століття 3.Основні тенденції культурного розвитку в 20-і рр. 4.Трагедія української культури у період сталінізму 5.Протиріччя культурного процесу 60-80-х років 6.Досягнення і проблеми культури незалежної України

I. Історичні шляхи формування української культури

1. Поняття “етнічна культура”.

2. Деякі проблеми та особливості етногенезу українського народу.

3. Культурно-історична своєрідність регіонів України.

 

1. Поняття “етнічна культура”

Кожна з існуючих у світі культур країн, народів, націй неповторна й унікальна, є невід’ємною складовою скарбниці світової культури. На повнокровний розвиток етнічної культури впливає широке коло чинників, таких як: історичний шлях народу, відособлення або взаємовплив з іншими народами; соціальні, економічні, екологічні умови; культурна політика держави і т.п. При цьому національна культура повинна розглядатися як цілісна система, що включає і фольклорно-етнографічні шари, і внесок в неї різних верств населення протягом тривалого історичного шляху, і вплив культури інших народів, і досягнення вихідців з країни, які проживають за її межами. Потрібно особливо зазначити, що кожний народ в культурній сфері створює своєрідний, властивий тільки йому образ.

Народ (грецькою - “етнос”) - поняття багатопланове. Частіше за все в цей термін вкладається таке значення: етнос - це історична спільність людей, яка склалася на певній території та володіє стабільними особливостями мови, культури і психічного складу, а також усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших. Останнє звичайно зафіксоване в етнонімі (самоназві) народу. Сформований етнос виступає як соціальний організм, який самовідтворюється шляхом переважно етнічно однорідних шлюбів і передачі новим поколінням мови, традицій і т.д. Для більш стійкого існування етнос прагне до створення своєї соціально-територіальної організації (держави), а етнічні групи, особливо в сучасних умовах, - своїх автономних об’єднань, закріпленні в законодавстві своїх прав.

Для внутрішньої єдності етносу найважливіше значення має культура, яка дає людям усвідомлення своєї спільності. Культура, і як необхідний компонент, і як одна з властивих етносу особливостей, забезпечує його повноцінне функціонування. Але відбувається і зворотний процес - конвергенція (зближення) етнічних культур внаслідок історичного розвитку і взаємодії народів. Тому сьогодні культуру кожного етносу характеризує сукупність, з одного боку, національно-специфічних, а з іншого - загальнолюдських компонентів.