2.1Позичковий процент: сутність, джерело, норма. Тенденція.

Ссудный процент (СП) — часть прибыли, уплачиваемая предпринимателем собственнику ссудного капитала (СК) за временное пользование его денежными средствами.

Норма процента — отношение суммы процента к величине ссудного капитала. Как правило, не превышает норму прибыли. Источником СП является часть прибавочной прибыли капиталиста. Капиталист, беря в ссуду деньги, расходует их на ср-ва пр-ва и РС, тем самым увеличивая масштабы пр-ва, следовательно, увеличивается прибавочная стоимость. Реализовав товар и получив прибыль, он часть ее выплачивает денежному капиталисту за пользование ссудой.Уровень СП соотношением спроса и предложения на СК. Если спрос растет – растет и СП и наоборот.

Различают реальную и номинальную % ставку. Реальная ставка – это разность между номинальной ставкой и инфляцией.

Когда СК разделяется на капитал-собственность и кап.-функцию, происходит разделение средней прибыли на предпринимательский доход и СП. При этом предпринимательский доход присваивает функционирующий капиталист, а СП - денежный капиталист

2.2. Утворення ціни виробництва. Вартість і ціна виробництва.

Міжгалузева конкуренція – конкуренція, при якій відбувається перелив капіталів із галузі в галузь. Якщо уявити постійно діючий механізм міжгалузевої конкуренції, то, очевидно, що буде мати місце процес вирівнювання індивідуальних норм прибутку і утворення загальної або середньої норми прибутку р.

Утворення середньої норми прибутку призводить до перетворення вартості товару в ціну виробництва. Для того, щоб підприємець отримав прибуток не нижче середнього, він продає свій товар не за вартістю, а за ціною вир-ва. Ціна виробництва – це перетворена форма вартості товару, яка дорівнює витратам вир-ва + середній прибуток на авансований капітал. Формула має вигляд: Ц=К+Рсер В ІІІ томі «Капіталу» досліджуються умови капіталістичного товарного виробництва. Тому саме витрати капіталу і розглядаються як основа ринкових цін. Але також відомо, що товар і його вартість, в кінцевому рахунку, виступає, як матеріалізована суспільно необхідна праця. Це означає, що визначення ціни товару витратами капіталу не виключає, а припускає витрати праці. Порівняємо в цьому зв'язку структуру вартості товару і структуру ціни виробництва. Вартість товару, як відомо, визначається сумою витрат постійного та змінного капіталів і додатковою вартістю. А ціна виробництва включає в себе витрати виробництва, тобто, постійний та змінний капітал і середній прибуток. Чим же відрізняється структура вартості від структури ціни виробництва? Ця відмінність зводиться до різниці між додатковою вартістю і середнім прибутком. Але середній прибуток це не що інше, як та ж додаткова вартість, привласнена капіталом, і перерозподілена ним внаслідок міжгалузевої конкуренції по принципу рівного прибутку на рівний капітал. Зрозуміло, що середній прибуток виступає, як перетворена форма додаткової вартості. Перший раз вона спотворюється перетворенням додаткової вартості в прибуток, а другий раз – перетворенням прибутку в середній прибуток. Таким чином, ціна виробництва виступає як перетворена, тобто, спотворена, форма вартості. Це означає, що всі ті зміни, які відбуваються в елементах вартості товару, віддзеркалюються й у відповідних елементах ціни виробництва