1.3. Економічні закони та категорії, їхня класифікація

Економічний закон ЕЗ – це внутрішньо необхідні, сталі й суттєві

зв’язки між економічними явищами і процесами, а також між протилеж-

ними сторонами окремих явищ і процесів, їх елементами і властивостями.

Сутність, а отже, і закон (бо ці поняття однорідні) всебічно можуть бути

23

досліджені лише через усі інші категорії діалектики (кількість і якість,

зміст і форма, ціле й частина тощо). ЕЗ не залежать від свідомості людей,

але залежать від їх свідомої діяльності.

До системи економічних законів належать 4 їх типи:

_ Загальні економічні закони Ї властиві всім суспільним способам ви-

робництва, тобто це ті закони, які функціонують у всіх без винятку

економічних системах (закон зростання потреб, закон відповідності

виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил,

закон зростання продуктивності часу, закон економії робочого часу).

_ Економічні закони, які діють у декількох суспільно-економічних форма-

ціях – функціонують у кількох економічних системах, де створені для

них відповідні умови (закони ринкової економіки, закон вартості, за-

кон попиту і пропозиції тощо). Такі економічні закони відображають

сталі й суттєві зв’язки, властиві декільком технологічним способам

виробництва в їх взаємодії з деякими однаковими елементами різних

суспільних форм в однотипних суспільно-економічних формаціях.

_ Специфічні економічні закони – ті, що діють лише в межах одного сус-

пільного способу виробництва, тобто притаманні лише одній еконо-

мічній системі. Найважливіший з них – основний економічний закон,

який виражає найбільш глибинні зв’язки між продуктивними силами

і виробничими відносинами, відносинами власності у взаємодії з роз-

витком продуктивних сил.

_ Економічні закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або

низхідній) суспільного способу виробництва. Тобто це такі економіч-

ні закони, які функціонують на окремих стадіях даної економічної

системи (наприклад, закон породження монополії концентрацією ви-

робництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму).

_ Економічна категорія – це логічні, стійкі, абстрактні, теоретичні по-

няття, які в узагальненому вигляді характеризують зміст економічно-

го явища чи процесу, який реально існує, а також властивості суттєві

цим явищам і процесам, тобто економічні категорії – це узагальнюючі

поняття, які виражають суттєві сторони явищ і процесів (товар, ри-

нок, попит, пропозиція, ціна, вартість та ін.).

1.4. Метод економічної теорії та його складові елементи

Термін “метод” походить від грецького слова “methodas”, яке означає

шлях до чогось.

Метод економічної теорії – це комплекс засобів та прийомів, що ви-

користовуються для проникнення в сутність економічного процесу в

найбільш загальному філософському значенні. Метод означає засіб піз-

нання, як певну сукупність або систему прийомів і операцій з метою мис-

24

леного відтворення предмета, що вивчається, тобто це засіб для вивчення

економічної теорії.

Методи поділяють на загальнофілософські та специфічні.

До загальнофілософських відносять:

1) філософські та загально-наукові принципи (розвитку, суперечності, детер-

мінізму, взаємодії, об’єктивності, аналізу й синтезу, системності тощо);

2) закони діалектики (взаємозв’язок) – закон єдності і боротьби протилеж-

ностей, закон кількісно-якісних змін, закон заперечення заперечення;

3) категорії діалектики – це кількість і якість, сутність і явище, зміст і

форма;

4) закони і категорії економічної теорії (закон вартості, грошового обігу

тощо; категорії вартість, гроші, прибуток та ін.).

До специфічних методів належить метод абстракції. Він полягає в тому, що

спочатку виділяють найбільш суттєві сторони процесу, яке вивчаються, відо-

кремлюється від усього другорядного, випадкового. Спочатку дається загальна

характеристика явища, визначаються притаманні йому суперечності, а потім

розглядаються конкретні вияви цього явища. Шляхом методу абстракції фор-

муються економічні закони та категорії. До методів абстракції відносять:

_ аналіз – розкладання, розчленування досліджуваного об’єкта на скла-

дові частини з подальшим дослідженням кожної з них.

_ синтез – це зворотній процес, тобто формування цілісної уяви про

досліджуваний об'єкт або вивчення предмету в єдності та взаємодії

всіх його складових частин, його системної цілісності;

_ індукція – це перехід від конкретного до загального: конструювання уза-

гальнених висновків, теоретичних результатів, економічних законів на

основі емпіричних спостережень великої кількості досліджуваних явищ;

_ дедукція – це перехід від загального до конкретного – протилежний

рух дослідницької думки від загальних наукових висновків до окре-

мих явищ з метою: а) наукової оцінки; б) поглиблення, уточнення, по

вишення якості спільних наукових висновків, законів.

Наступним специфічним методом економічної теорії є поєднання ло-

гічного та історичного підходу до вивчення економічної теорії. Логічний

взаємозв’язок усіх компонентів суспільства як цілісного організму відби-

ває історичний процес виникнення та становлення певної системи. Отже,

логічний метод дослідження є історичним методом, звільненим від істо-

ричної форми та випадковостей історичного процесу.

Великий арсенал методів наукових досліджень поділяється на дві групи:

1) емпіричні – полягають у зібранні фактів, врахуванні всіх змін, що відбува-

ються з ними, в їх групуванні, математико-статистичному обробленні;

2) теоретичні – є засобом проникнення в глибинну сутність досліджу-

ваних явищ, розкриття законів їх функціонування та розвитку.

25