9.3. Інфляція. Причини інфляції в Україні

Інфляція – це невідповідність між грошовою та товарною масою, яка

виражається у піднятті цін; або: інфляція – це здешевлення національної

валюти, яке призводить до зростання цін на всі товари.

Види інфляцій:

за темпами її розвитку:

104

1) повзуча – до 10% за рік;

2) галопуюча – від 10 до 100 % за рік;

3) гіперінфляція – від 100 до 1000 % за рік;

4) супергіперінфляція _______– 50% за тиждень.

за причинами виникнення:

1) інфляція витрат – інфляція, яка спричинена збільшенням собівар-

тості продукції, що призводить до підняття цін. Основні причини

збільшення собівартості: а) застарілі технології всередині країни; б)

зниження продуктивності праці; в) різке підняття цін на імпортовані

ресурси.

2) інфляція попиту – інфляція, яка викликана перевищенням плато-

спроможного попиту над наявною пропозицією;

3) інфляційні очікування;

щодо прояву її в економіці:

1) прихована;

2) явна.

Причини інфляції в України в 1991–1995 років:

1) різка лібералізація цін надала можливість розвиватися інфляції (лі-

бералізація – відсутність контролю над цінами);

2) дефіцит державного бюджету;

3) монополізація економіки України, збільшення витрат на імпортовані

енергоносії, непрофесійність урядів;

4) чинники, які знаходяться поза економічною сферою (поза сферою

грошового обігу).

Інфляція вимірюється показником – індексом інфляції.

Для визначення індексу інфляції найчастіше беруть індекс цін спо-

живчого кошика, який розраховують за такою формулою:

Ціна споживчого кошика (фактичного періоду)

Іцін =

Ціна споживчого кошика (базового періоду)

Темп інфляції – дорівнює різниці індекса цін фактичного року та ін-

декса цін попереднього року до індекса цін попереднього року, помноже-

не на 100%:

Іцф – Іцп

Темпи інфляції = ќ 100 %.

Іцп

Для підрахунку рівня інфляції можна також застосувати „правило

70”. Згідно з ним, поділивши число 70 на щорічний темп збільшення рів-

ня цін, дізнаємося через скільки років ціна буде подвоєна.

105

Тема 10. Державне регулювання

ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

10.1. Кейнсіанська теорія регулювання економіки та причини її виник-

нення.

10.2. Державне регулювання економіки: суб'єкти, об'єкти, мета та функції.

10.3. Методи державного регулювання економічних процесів.

10.4. Соціальна політика держави.

10.1. Кейнсіанська теорія регулювання

економіки та причини її виникнення.

Існування вільного (нерегульованого) ринку на початку ХХ ст. дове-

ло його неспроможність ефективно забезпечувати постійне виробництво

товарів та послуг. Розширення виробництва, його глобалізація, призво-

дить до того, що збій в одній ланці призводить до кризи в усій системі.

Доказом цього стали економічні кризи, які почали виникати в 1825 році.

Розуміння того, що держава повинна втручатись в вільну економіку,

прийшло під час великої депресії 1929–1933 років. Це означало, що рин-

ковий механізм виявився нездатним ефективно функціонувати з таких

причин:

1) в економічній системі підприємств з’являються нові елементи, без

яких вільна система вже існувати не може, але вони дуже дорогі для

більшості підприємств (наукові відкриття, інформація);

2) зміни в системі продуктивних сил – в робочій силі, в навколишньому

середовищі (екології), в засобах виробництва;

3) не спроможність системи вільної економіки рівномірно розподіляти

виробництва за регіонами;

4) зміна спеціалізація, кооперування, концентрації виробництва (поява

нових галузей);

5) ускладнення відносин власності, що викликає необхідність створен-

ня єдиної нормативної бази для всіх форм власності та всіх підпри-

ємств;

6) необхідність проведення єдиної політики економічного зростання

держави;

7) неспроможність вільної ринкової економіки ефективно боротися з

монополізмом, що призводить до заперечення існування ринку.

Саме з цих причин виникає нагальна потреба державного регулюван-

ня економіки. Наприкінці 30-х років виникає теорія державного регу-

лювання, засновником якої стає Джон Кейнс. Надалі теорія державного

регулювання дістала назву кейнсіанської теорії.

Основні заслуги цієї школи:

106

1) в ній уперше сформовано макроекономічний підхід до аналізу

соціально-економічних процесів, згідно з яким економіка розгляда-

ється з точки зору всіх факторів, які на неї впливають;

2) вона вперше встановлює певні кількісно-якісні функціональні зв’язки

між факторами, які впливають на економіку;

3) Кейнс у своїх працях доводить, що вільна конкуренція, еластичність

цін та заробітної плати – це ті показники, які не притаманні економіці

із соціальною спрямованістю;

4) теорія доводить, що рівновага на ринку досягається не автоматично,

а випадково, оскільки зростання пропозиції відбувається швидшими

темпами, ніж попиту;

5) Кейнс розробив власну теорію щодо виходу із стану економічної не-

рівноваги.

Теорія Кейнса ґрунтується на двох основних, на думку автора, заса-

дах: регулюванні сукупного попиту та регулюванні зайнятості. При цьо-

му, на думку Кейнса, регулювання сукупного попиту слід проводити за

такими напрямами:

1) збільшення приватних інвестицій (це зменшує відсоток, що здешев-

лює кредит, а це, в свою чергу, приводить до активізації підприєм-

ницької діяльності, завдяки чому зменшується безробіття);

2) найбільшим інвестором повинна стати держава. Державні видатки

збуджують сукупний попит, вирівнюючи тим самим сукупний попит

та пропозицію.

3) підвищення інвестиційного попиту підтримується зростанням спо-

живанням населенням.

Основний недолік цієї теорії: Кейнс не враховував, що постійне зрос-

тання сукупного попиту обов’язково призведе до інфляційних процесів,

що підтвердилось інфляційною кризою в західних країнах у 70-х роках.