9.2. Безробіття та зайнятість

Безробіття – соціально-економічне явище, за якого частина пра-

цездатного населення не може знайти роботу, стає відносно над лишковою,

поповнюючи резервну армію праці.

За визначенням Макконала і Брю, безробіття – це неспроможність

держави забезпечити всіх бажаючих робочими місцями.

Є такі види безробіття

1) технологічне – спричинене витіснен ням працівників внаслідок впро-

вадження нової, переваж но автоматизованої техніки;

2) фрикційне – пов'язане з плинністю ро бочої сили, зумовленої її про-

фесіональними, віковими та регіональними переміщеннями. Вини-

кає внаслідок зміни роботи чи переїзду на інше місце проживання.

Цей вид безробіття триває до 2-х тижнів;

3) структурне – зумовлене структурни ми змінами в економіці, що

спричиняють невідповідність між галузями економіки і професійною

підготовкою найманих працівників. Виникає внаслідок розвитку тех-

нологій. Структурне безробіття більш довготривале і потребує пере-

кваліфікації безробітного;

4) циклічне – спричинене спадом економічної кон’юнктури всередині

країни – економічними циклами і насамперед кризами;

5) конверсійне – зумовлене закінченням військових дій, значним скоро-

ченням виробництва війсь кової продукції;

6) регіональне – пов'язане з недостатнім розвитком промисловості в

окремих регіонах, наявністю в них надлишку робочої сили тощо;

7) інституційне – цей вид безробіття пов’язаний із недосконалою орга-

нізацією роботи самого ринку праці, тобто відсутність інформації за

регіональними ринками праці не дає можливості ефективно розподі-

ляти трудові ресурси по регіонах;

8) добровільне – в кожній країні існує прошарок людей, які не бажають

працювати через ряд психологічних причин.

103

Природний рівень безробіття – це сума фрикційного та структурного

безробіття, при чому циклічне безробіття дорівнює 0. Природний рівень

безробіття – це той рівень, при якому виробляється потенційний ВВП.

Закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природ-

ний рівень безробіття на 1%, то країна втрачає 2,5% ВВП.

Технологічна концепція безробіття виникла в середи ні 50-х років XX

ст. Згідно з нею, причиною безробіття є прогрес техніки, технічні зміни

у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям, на думку її ав-

торів, мож на лише через обмеження технологічного прогресу, його спо-

вільненням.

Кейнсіанська теорія безробіття причиною безробіття називає недо-

статній попит на товари, що зумовлено схильністю людей до заощаджен-

ня та недостатніми сти мулами до інвестицій. Кейнсіанці переконані, що

ліквіду вати безробіття можна, якщо держава стимулюватиме по пит та

інвестиції.

Монетаристська концепція безробіття пояснює його високим рів-

нем заробітної плати: щоб знизити безробіття, слід зменшити заробітну

плату. Неокласична школа вва жає безробіття природним явищем.

Марксистська теорія безробіття посилається на зако номірності

капіталістичного способу виробництва, насампе ред закони конкурент-

ної боротьби, які змушують капіталіс тів збільшувати інвестиції, вдоско-

налювати техніку. Це спричиняє відносне збільшення витрат на засо-

би виробниц тва порівняно з витратами на робочу силу, що й зумовлює

зростання органічної будови капіталу та збільшення безробіття. Останнє

також пов'язане з циклічними процесами нагромадження капіталу й осо-

бливостями відтворення.

Сучасні методи боротьби з безробіттям:

1) зменшення робочого дня і робочого тижня;

2) підписання угод між роботодавцями, профспілками та державою про

стабільність зарплати;

3) державне фінансування підприємств та фірм, які надають робочі міс-

ця поза необхідною нормою.

В Україні на 1 жовтня 2007 року зареєстровано: 27 000 000 чол. пра-

цездатного населення, близько 900 000 безробітних (3,1%) та 11 000 000

чол. за кордоном.