8.2. Суб’єкти підприємницької діяльності

Згідно з Законом України «Про підприємництво», суб'єктами під-

приємницької діяльності (підприємцями) на території України можуть

бути: громадяни України, інші держави, необмежені законом у право-

здатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власнос ті, передба-

чених Законом. Не допускаються до заняття підприємниць кою діяльніс-

тю такі категорії громадян: військовослужбовці, службові особи органів

прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, держ-арбітражу,

державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які

покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Не можуть

бути зареєстровані як підприємці і виступати співзасновниками підпри-

ємницької організації, а також займати в них керівні посади, пов'язані з

матеріальною відповідальністю, особи, які мають непогашену судимість

за крадіжки, хабарництво та інші-корисливі злочини.

До суб’єктів підприємницької діяльності відносять таких учасників ринку:

1) підприємець – це людина, яка свідомо іде на ризик шляхом самостій-

ного прийняття інноваційних, підприємницьких рішень, зміст яких

зводиться до виробництва та постачання таких товарів, робіт і послуг,

які здатні принести підприємницький дохід. Він повинен володіти

такими якостями: а) віра в себе і в свої здібності; б) вміння зважено

оцінювати свої ідеї (експертна оцінка); в) бачення свого місця в зо-

внішньому середовищі; г) вміння створити потрібну команду праців-

ників; д) культура праці; є) здатність до творчості; ж) здатність взят-

тя на себе відповідальності.

2) партнер – це юридична чи фізична особа, яка є співвласником спіль-

ного підприємства або компаньйоном у виконуваних роботах. Парт-

нерські взаємозв’язки класифікують наступним чином:

а) довготермінові (постійні) – ця форма використовується тоді, коли

підприємець планує постачання на ринок конкретного товару протя-

гом довгого періоду;

б) короткотермінові (на визначений термін) – така форма використо-

вується в таких випадках: 1) коли підприємець хоче дослідити ринок

на сприйняття нового товару; 2) коли підприємець не впевнений у

своєму майбутньому партнері; 3) коли підприємець постачає на ри-

нок товар, що користується обмеженим попитом або коли надходить

індивідуальне замовлення;

в) випадкові – зв’язки, які виникають спонтанно і приносять підприєм-

ству чи підприємцю додатковий прибуток;

3) найманий працівник – це працездатна особа, що бере участь у вироб-

ничому процесі підприємства за відповідну грошову винагороду, що

носить назву заробітна плата;

85

4) домогосподарства – це особа або група осіб, об’єднаних з метою забез-

печення всього необхідного для їх життєдіяльності, тобто об’єднаних

спільним веденням домашнього господарства. Функції домогоспо-

дарств: а) є постачальником на ринок ресурсів; б) виступає спожива-

чем ресурсів; в) заощаджує доходи; г) інвестор доходів;

5) держава – виступає організатором економічної, політичної, правової

та ідеологічної влади в суспільстві, за допомогою якої забезпечуєть-

ся її цілісність, безпека, здійснюється виконання загально-людських

та класових соціально-економічних функцій. Держава вмішується в

економічний процес і є активним суб’єктом ринкової економіки.

Позиції держави по відношенню до підприємницької діяльності: а)

гальмо підприємництва – держава все контролює і забороняє; б) каталі-

затор підприємницької діяльності; в) невтручання в економічні процеси.

У ролі каталізатора економічних процесів держава повинна викону-

вати такі функції:

1) загальноосвітня – сприяння побудові системи загального теоретич-

ного економічного знання та знань зі специфічних дисциплін;

2) законотворча – законодавча база, що забезпечує ефективний розви-

ток і сприяння розвитку ринку через конкуренцію;

3) фінансова підтримка – через надання пільг при наданні кредитів та

оподаткуванні, кредити і зменшені податки;

4) створення відповідної ринкової інфраструктури.