7.4. Монополії та конкуренція

Ринок і ринкова економіка мають як позитивні, так і негативні влас-

тивості. Однією з негативних властивостей є те, що ри нок породжує

монополії та монополістичні тенденції в еко номічній системі. Причини

виникнення монополій пов'язані передусім зі змінами в техноло гічному

способі виробництва.

Монополія (італ. mono – один і роlео – продаю) – окремі наймогут-

ніші підприємства або об'єднання підприємств, які виготов ляють пере-

важну кількість певної продукції, внаслідок чого впли вають на процес

ціноутворення і привласнюють високі (монополь ні) прибутки.

Монополії проникають в усі сфери суспільного відтво рення – безпо-

середнє виробництво, обмін, розподіл і спо живання. Першою монополі-

зується сфера обміну. На цій основі виникають найпростіші форми моно-

полістичних об'єднань — картелі та синдикати.

Картель (італ. carta – папір, документ) – об'єднання кількох під-

приємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність

80

на засоби виробництва і вироблений продукт, виробни чу та комерційну

самостійність, а домовляються про частку кожно го в загальному обсязі

виробництва, ціну, ринки збуту.

На сучасному етапі картелі діють у формі патентних пулів, ліцензій-

них договорів, консорціумів з проведення науково-дослідних розробок

тощо.

Синдикат (франц. syndicat – захисник) – об'єднання під приємств од-

нієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засо-

би виробництва, але втрачають власність на ви роблений продукт, а отже,

зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Трест (англ. trast – довіра) – об'єднання підприємств одні єї або кіль-

кох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на за-

соби виробництва і вироблений продукт, виробничу й комерційну само-

стійність, тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, управління, а на

суму вкладеного капіталу власники окре мих підприємств отримують ак-

ції тресту, які дають їм право брати участь в управлінні й привласнювати

відповідну частку прибутку.

Багатогалузевий концерн (англ. concern – об'єднання) – об'єд нання

десятків і сотень підприємств різних галузей промисловос ті, транспор-

ту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на за соби виробництва

і вироблений продукт, а головна фірма здійс нює за іншими учасниками

об'єднання фінансовий контроль.

Конгломерат (лат. congeomeratus – нагромадження) – монопо-

лістичне об'єднання, утворене внаслідок поглинання прибуткових різно-

галузевих підприємств, які не мали виробничої й технічної спільності.

Процес монополізації має позитивні й негативні нас лідки. Позитив-

ним є те, що в гігантських підприємств та їх об'єднань більше можливос-

тей розвивати сучасне ви робництво, фінансувати науково-дослідні ла-

бораторії, от римувати нові наукові результати, впроваджувати новіт ню

техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників, а отже,

пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних

зрушень в економіці.

Негативним наслідком монополізації економіки є перед усім практика

встановлення монопольних цін, створення штучного дефіциту. Покупці

змушені купувати товари за нижчими цінами, оскільки великі компанії

виробляють пе реважну масу продукції. Монополія гальмує науково-

технічний прогрес.

Монополії придушують конкуренцію — важливу рушій ну силу еко-

номічного прогресу.

Конкуренція (лат. concurrentіa — змагання, суперництво) — бо ротьба

між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту това-

рів та послуг, за привласнення найбільших прибутків.

81

Закон конкуренції — об'єктивний економічний закон, що вира жає

внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між відособлени ми товаро-

виробниками (у їх суперництві й боротьбі за найвищу результативність

виробництва), з одного боку, і споживачами їх продукції – з іншого, вна-

слідок чого підприємці змушені знижува ти витрати виробництва, поліп-

шувати якість товарів і послуг тощо.

Види конкуренції:

1) внутрішньогалузева – конкуренція між виробниками аналогічних то-

варів, що задовольняють одну і ту ж саму потребу, але мають відмін-

ності у ціні, якості і дизайні;

2) міжгалузева (функціональна) – боротьба ведеться між товарами різ-

них галузей, які задовольняють різні споживчі та виробничі потреби;

3) цінова – це конкуренція між виробниками, що здійснюється за раху-

нок зниження чи підвищення ціни;

4) нецінова – конкуренція яка ведеться не за рахунок зміни цін, а за ра-

хунок підвищення якості продукції, реклами, дизайну. Найбільш по-

ширена у сучасному світі.

5) недосконала конкуренція – конкуренція між великими компаніями і

малими і середніми фірмами.

6) вільна конкуренція – конкуренція для якої характерні велика кіль-

кість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний до-

ступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності.

Методи конкурентної боротьби – це діяльність суб’єктів ринку, спря-

мована на поліпшення якості товарів і послуг, оновлення асортименту

товарів, дизайн, надання гарантій і після продажних послуг, тимчасове

зниження цін, умов оплати тощо.

На думку економіста Портера, підприємство веде конкурентну бо-

ротьбу трьома шляхами:

1) продаж товарів за нижчою ціною, ніж конкуренти;

2) вироблення товарів з вищими якісними характеристиками (диферен-

ціація продукту);

3) вироблення товарів з особливими властивостями, що задовольняють

потреби вузького кола споживачів (глибока спеціалізація виробни-

цтва).

82