Тема 6. Ринкова економіка та її еволюція

6.1. Поняття про ринкову економіку та її складові елементи.

6.2. Інфраструктура ринку.

6.3. Концепції та моделі ринкової економіки.

6.1. Поняття про ринкову економіку та її складові елементи

У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної влас-

ності на засоби виробництва й економічного відокремлення товарне ви-

робництво набуває товарної форми. Економіка, в якій товарно-грошові

відносини є пануючими, називається ринковою економікою.

Умови функціонування ринкової системи:

1) свобода всіх суб’єктів ринку, яка виражається в реальній свободі

форм власності та господарювання;

2) необмежена кількість учасників ринку;

3) здатність різних суб’єктів підприємницької діяльності впливати на

рівень цін (відсутність монополій);

4) розвинуте антимонопольне законодавство та наявність механізмів

його реалізації;

5) добре розвинута система економічного та адміністративного регулю-

вання економіки країни шляхом створення передумов для існування

реального ринку;

6) наявність та доступність всебічної інформації про ринок, розвинута

маркетингова діяльність;

7) конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької ді-

яльності;

8) розвинутий та розгалужений комплекс об’єктів власності, які можуть

стати об’єктом купівлі, продажу.

Ключовим елементом ринкової економіки є ринок.

Ринок – це сукупність конкретних економічних відносин між продав-

цями та покупцями у процесі купівлі-продажу товарів та послуг.

Функції ринку:

1) посередницька – вона пов'язана з доведенням товару від виробни ків

до споживачів з метою задоволення їхніх потреб;

2) регулювальні – в ринковому регулюванні велике значення має спів-

відношення попиту і пропозиції. Зростання ціни є сигналом до роз-

ширення виробництва, зниження – до його скорочення. Через меха-

57

нізм попиту та пропозиції він встановлює необхідні відтворювальні

пропорції в економіці;

3) стимулювальні – за допомогою цін ринок стимулює впровадження у

виробництво досягнень науково-технічного прогресу, зниження ви-

трат на виробництво продукції і підвищення її якості, розширення

асортименту товарів та послуг;

4) інформаційна – ринок є багатим джерелом інформації, знань, ві-

домостей, які необхідні господарюючим суб'єктам: інформація про

кіль кість, асортимент і якість тих товарів та послуг, які на нього

поставляють ся. Наявність інформації дозволяє кожному товарови-

робнику звіряти ви робництво з мінливими умовами ринку;

5) санаційна – ринок очищає суспільне виробництво від економічно

слабких, нежиттєздатних господарських одиниць і одночасно стиму-

лює розвиток ефективних, перспективних фірм;

6) ринок виконує також соціальну функцію, він дає змогу вирішувати про-

блеми рівня життя населення, структури і ефективності виробництва,

через соціальну функцію ринок диференціює товаровиробників.

Ринок – це певна сукупність економічних відносин між різними ти-

пами фірм та індивідами з приводу купівлі-продажу товарів та послуг, де

відбувається остаточне визначення їх вартості та реалізація.

Завдяки ринку посилюється конкуренція між товаровиробниками за

зниження витрат виробництва і підвищення суспільної корисності това-

ру; поліпшується пропорційність розвитку народного господарства; за-

безпечується безперебійність суспільного відтворення і формування ці-

лісної економічної системи, а також здійснення контролю споживачів за

процесом виробництва.

Структура ринку – це сукупність окремих ринків у межах національ-

ної економіки або світового ринку, ринків окремих регіонів та взаємодія

між ними.

Виділяють такі класифікатори ринків:

_ за видами діяльності: фінансовий; робочої сили; засобів виробництва;

предметів споживання; послуг; інформації; інтелектуальних ціннос-

тей; дорогоцінних металів, валютний;

_ за територіальною ознакою: внутрішній, який включає національний

регіональний, локальний (місцевий), зовнішній;

_ з позиції права: легальний та тіньовий.

Характеристика видів ринків за видами діяльності

Фінансовий ринок – це певна сукупність економічних відносин з при-

воду організації, купівлі і продажу вільних фінансових ресурсів та їх пе-

ретворення на грошовий капітал. Основними суб’єктами фінансового

ринку є установи, організації, банки, фізичні особи. Об’єктами фінансо-

58

вого ринку є цінні папери, грошові одиниці, накопичені грошові кошти,

особисті заощадження населення.

Ринок робочої сили – це сукупність економічних відносин між найма-

ними працівниками, підприємствами, установами з приводу організації

та використання, купівлі, продажу робочої сили. Ринок робочої сили ре-

гулює забезпечення соціального захисту кожної людини. Регулювання

робочої сили здійснюється через біржі праці. На робочу силу формується

попит та пропозиція, а відповідно – і їхня ціна або заробітна плата. Попит

на робочу силу залежить від рівня розвитку підприємств, їхньої техніч-

ної оснащеності, форм і методів організації виробництва, якості робочої

сили, її кваліфікації. Пропозиція робочої сили залежить від рівня наро-

джуваності населення, освіти та кваліфікації, рівня заробітної плати.

Ринок засобів виробництва (капіталу) – це певна сукупність еконо-

мічних відносин між різними суб’єктами підприємницької діяльності з

приводу організації та використання, купівлі та продажу засобів та пред-

метів праці. Попит на предмети і засоби праці насамперед залежить від

величини капіталу, який має підприємство. Цей ринок займає одне з най-

перших місць у суспільному відтворенні. Основними суб’єктами ринку

є підприємницькі структури, а мета – забезпечити процес виробництва

необхідними засобами і предметами праці.

Ринок предметів споживання – це підсистема економічних відносин

між економічними суб’єктами (продавцями і покупцями) з приводу ор-

ганізації використання та купівлі продажу товарів тривалого викорис-

тання та поточного споживання. Метою функціонування даного ринку є

забезпечення суспільства товарами широкого вжитку. Суб’єктами цього

ринку є продавці і покупці товарів.

Ринок послуг – це певна система економічних відносин з приводу ку-

півлі та продажу послуг. Метою функціонування цього ринку є забезпе-

чення та ефективний розподіл всіх суб’єктів ринкової економіки послу-

гами. До основних видів послуг відносять: послуги транспорту, зв’язку,

страхування товарів, туризм, послуги репетитора, юриста, лікаря, куль-

турні, мистецькі послуги та інші.

Ринок інтелектуальних цінностей (інтелектуальної власності) –

це підсистема економічних відносин між різними господарюючими

суб’єктами з приводу купівлі-продажу патентів, ліцензій, ноу-хау тощо.

Валютний ринок – система економічних відносин з приводу купівлі

та продажу іноземних валют та інших платіжних документів. В Україні

сформований три рівневий валютний ринок: 1) готівковий; 2) міжбанків-

ський; 3) обіг між комерційними банками та НБУ.

Ринок інформації – це сукупність економічних відносин з приводу

купівлі-продажу інформаційних послуг, збирання, оброблення систе-

матизація інформації та її продаж кінцевому споживачем. Важливим

59

елементом ринку інформації є інформація про конкурента. Предметом

купівлі-продажу на ринку інформації є теле- та радіо продукція, книги,

газети, реклама і т. д.

Ринок золота – це сукупність економічних відносин з приводу орга-

нізації купівлі-продажу золотих запасів. Суб’єктами ринку є населення,

фірми, підприємства та держава. А об’єктами – запропонований товар.