5.3. Суть грошей і грошових систем, їх еволюція

Гроші – це специфічний товар, який виконує роль загального екві-

валента (є ліквідним товаром), завдяки чому в них виражається вар-

тість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між

суб’єктами господарської діяльності.

Ліквідний товар – це товар, який може застосовуватись як засіб пла-

тежу або легко перетворюватися на нього та має фіксовану номінальну

вартість. Гроші за своєю природою володіють досконалою ліквідністю.

Функції грошей:

1) гроші як засіб обігу – вони використовуються для оплати товарів та

послуг і дають можливість уникнути бартеру;

2) гроші як міра вартості – ця функція полягає в тому, що гроші ви-

мірюють вартість товару. Вона має дві особливості: 1) таку функцію

можуть виконувати лише повноцінні гроші, тобто ті гроші, які воло-

діють власною вартістю (тобто створені працею); 2) таку функцію

53

виконують ідеальні гроші, тобто уявні. Економічна роль грошей по-

лягає в тому, що міра вартості являє собою певний еталон, який по-

казує, скільки праці було затрачено на виробництво певного товару;

3) гроші як засіб платежу – ця функція полягає в тому, що вони віднос-

но самостійно можуть рухатися між різними суб’єктами економіки.

Такий рух називають рухом товару. Така функція зумовлена прода-

жем товару в кредит, неоднаковими умовами виробництва та обігу

різних товарів, сезонним характером виробництва та збуту;

4) функція світових грошей – на світовому ринку гроші відходять від

національної форми та виступають в універсальному вигляді. Світо-

ві гроші мають три призначення: а) виступають у формі загального

засобу платежу; б) виступають у формі загального засобу купівлі; в)

виступають у формі суспільного матеріального багатства;

5) гроші як засіб накопичення – гроші вилучаються з товарного обігу з

метою нагромадження. Засіб накопичення – це особливий вид активу,

який зберігається після продажу товарів та послуг і забезпечує влас-

никові купівельну спроможність у майбутньому.

Сучасний етап розвитку суспільства винайшов нову ефективну гро-

шову форму – трансакційні депозити або кредитні гроші. Кредитні гроші

виступають як знак вартості, виконують роль загального еквівалента, за-

безпечують рух позичкового капіталу та еволюцію кредитних відносин.

Існують такі основні види грошей:

1) повноцінні (золоті або срібні монети) – це гроші, номінальна вартість

яких переважно відповідає вартості металу, що в них міститься, а самі

вони виконують усі функції грошей (роль загального еквівалента).

Ними є насамперед золоті монети.

2) неповноцінні (білонні) – це монети з міді, алюмінію тощо, номінальна

вартість яких перевищує вартість металу, який у них міститься, і ви-

трати на карбування;

3) паперові (білети державної скарбниці);

4) кредитні – вексель, чек, банкноти.

Грошова система – це форма організації грошового обігу, що історич-

но склалась в країні та закріплена в національному законодавстві.

До грошової системи належать: 1) грошова одиниця країни; 2) види

державних грошових знаків – металевих та паперових, які мають закон-

ну силу, законодавством встановлено порядок випуску та обігу; 3) регла-

ментація безготівкового обігу; 4) порядок обміну національної валюти на

іноземну і регульований державний валютний курс; 5) державне регулю-

вання грошового обігу.

Відомі два типи грошових систем:

1) грошова система металевого грошового обігу, за якої метал викону-

вав всі функції грошей;

54

2) паперово-кредитний обіг, в основі якого лежать кредитні гроші.

Металеві системи поділяються на біметалеві та монометалеву.

Біметалева система – це система, за якої за золотом та сріблом за-

конодавчо встановлена роль загального еквівалента.

Монометалізм – це грошова система, за якої золото є загальним ек-

вівалентом.

У другій половині ХІХ ст. утвердилася система золотого мономета-

лізму, за якого лише золото є загальним еквівалентом.

Виділяють чотири типи золотого монометалізму:

1) золотомонетний стандарт, якому були властиві: обіг золотих монет;

виконання золотом усіх функцій грошей; вільне чеканення золотих

монет із їх фіксованим змістом; вільний обіг паперових грошей на зо-

лоті монети;

2) золотозливковий стандарт, за якого банкноти розмінюють на золото

лише при поданні встановленої законом суми.

3) золотодевізний стандарт – банкноти обмінюють на іноземну валюту

(девізи), яка, у свою чергу, обмінювалася на золото. Відсутні золоті

монети, монетарне золото в руках держави, золото не виконує функ-

ції загального платежу;

4) золотодоларовий стандарт, за якого обмін банкнот на золото був ска-

сований в усіх країнах, а обмін доларів на золото здійснювався лише

для урядів та центральних банків країн – членів МВФ (Бреттон-

Вудська конференція 1974 року). У 1971 році було припинено об-

мін доларів на золото. З 1976 року функціонує система паперово-

валютного стандарту (Ямайська валютна система).

Закон грошового обігу – закони, що виражають сталі, внутрішні, сут-

тєві зв’язки між кількістю необхідних для обігу грошей і швидкістю їх

обігу; цінами товарів, що підлягають реалізації, і вартістю грошей.

Загальний закон кількості грошей в обігу – кількість грошей зале-

жить від суми цін товарів і швидкості обороту однойменної грошової

одиниці.

МЧV=PЧQ

= ..Q

I

V

де, M – кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному

році;

V – середня кількість оборотів грошової одиниці за рік;

P – сума цін товарів, що реалізуються в певному році;

Q – кількість товарів, вироблених за певний час.

55

З появою кредитних грошей кількість грошей в обігу дорівнює:

Σ − Σ − Σ

= O E AI

K

O

де, Т – сума цін товарів;

К – сума цін товарів, проданих у кредит;

П – платежі за борговими зобов’язаннями;

ВП – сума взаємопогашених безготівкових платежів;

О – середня кількість обертів грошової одиниці.

56

МОДУЛЬ II. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ РИНКОВОЇ

ЕКОНОМІКИ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ