5.2. Товар та його властивості

Товар – це продукт природи і праці, який виготовляється для задо-

волення потреб суспільства, обміну на ринку або для продажу. Товар

створений, щоб задовольняти певну потребу і здатний обмінюватися на

інший товар у певних пропорціях чи за визначену ціну.

Товар має дві властивості споживча вартість і мінова вартість.

1. Споживча вартість товару – це його здатність задовольняти потре-

би людини. Корисність товару зумовлена її властивостями. Категорія

споживчої вартості дає змогу виявити взаємозв’язок між властивос-

тями товару і потребами людини. Така можливість зумовлена дво-

сторонністю цієї категорії: з одного боку, споживча вартість – це вся

сукупність властивостей товару, а з іншого – це відношення власти-

востей товару до потреб людей.

Є два види споживчої вартості: а) споживча вартість виробника – ви-

никає в тому випадку, коли блага створюються для споживання самим

виробником; б) суспільна споживча вартість – виникає в тому випадку,

коли блага створюються для когось іншого.

Послуги також відносять до споживчої вартості, але вони характери-

зуються унікальністю, яка полягає у наступному:

1) споживча вартість послуги не має речової форми;

2) оскільки послуги не мають речової форми, то їх не можна накопичу-

вати, тобто вони не включаються до національного багатства;

3) споживча вартість послуги – це корисний ефект діяльності живої

праці.

2. Мінова вартість – це здатність товару обмінюватись, це пропорція,

в якій один товар обмінюється на інший. В основі мінової вартості

лежить суспільний поділ праці та суспільна споживча вартість.

Двоїстий характер вартості пояснюється суперечністю між індивіду-

альною та суспільною вартостями (внаслідок різниці індивідуальних та

суспільно-необхідних витрат часу).

Індивідуальний робочий час – це час, який окремий товаровиробник

витрачає на виробництво товару.

Суспільно необхідний робочий час СНРЧ – це час, потрібний для виго-

товлення певної споживчої вартості для задоволення потреб суспільства

за існуючих суспільно нормальних умов виробництва і за середнього в

даному суспільстві рівня вмілості та інтенсивності праці. СНРЧ тяжіє

до індивідуального на тих підприємствах де випускається основна маса

товару.

52

Продуктивність праці – це кількість продукції, виробленої за одини-

цю часу.

Інтенсивність праці – це витрати праці за одиницю часу.

Величина вартості перебуває в оберненій залежності від продуктив-

ності праці і в прямій – від інтенсивності праці.

Розрізняють просту і складну працю.

Проста праця – це праця, при якій продукт виготовляється без по-

передньої підготовки працівника, тобто не має потреб у освіті та кваліфі-

кації працюючих.

Складна праця – це праця, для виконання якої потрібна спеціальна

підготовка, оволодіння певною професією або певною кваліфікацією.

Величина вартості товару – це кількість робочого часу, затраченого

на виготовлення одиниці товару.

Карл Маркс стверджував, що праця, яка створює товар, є конкретною

працею, при чому конкретна праця створює споживну вартість. Мінова

вартість є представником абстрактної праці.

Конкретна праця – це суспільна праця, яка затрачена в певній корис-

ній формі з використанням певних засобів і предметів праці, результатом

якої є створення певної споживної вартості.

Абстрактна праця – це праця товаровиробника, яка взята як затрати

людської робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми (ви-

трати людської робочої сили з фізіологічного погляду, витрати людської

енергії).

Між конкретною і абстрактною працею спостерігається відмінність: у

першому випадку йдеться про те, як здійснюється праця і що вона виро-

бляє, у другому – скільки праці витрачається і скільки часу вона триває.