Тема 4. Власність у системі

ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН

4.1. Суть власності, її економічний та юридичний зміст.

4.2. Типи, види та форми власності.

4.3. Реформування відносин власності на сучасному етапі розвитку Укра-

їни.

4.1. Суть власності, її економічний та юридичний зміст

Відносини власності виникають між людьми з приводу при власнення

матеріальних і духовних благ. Привласнення означає відношення людей

до певних речей, як до своїх.

Спочатку відносини власності виступали у формі певних істо ричних

звичаїв. З виникненням держави стали розроблятися юри дичні закони,

котрі визначали, за якими правовими нормами при власнюється і розпо-

діляється суспільне багатство між різними суб'єктами (окремими грома-

дянами, соціальними групами, класа ми, державою). Правові відносини

власності виражаються в закріпленні за різними суб'єктами прав воло-

діння, користування і розпорядження.

На думку Карла Маркса власність – це ставлення індивідів один до

одного відповідно до їхнього ставлення до матеріалу, знарядь праці та

результатів праці, тобто суть власності полягає у взаємовідносинах між

людьми з приводу привласнення матеріальних благ.

На відміну від Маркса, західна економічна думка розглядає власність

лише з боку юридичного аспекту, тобто як ставлення людини до речей.

Згідно з Законом України „Про власність”, право власності – це вре-

гульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та

розпорядження майном. Це визначення поєднує два аспекти власності:

юридичний (врегулювання відносин законом) та економічний (відноси-

ни з майном).

Отже, власність – це сукупність виробничих відносин між людьми

з приводу привласнення ними об’єктів власності, насамперед засобів

виробництва, що породжує право володіння, користування та розпоря-

дження цими об’єктами та результатами їхнього функціонування.

Власність визначає таке:

1) суспільний спосіб поєднання робітників із засобами виробництва;

2) відносини між людьми з приводу привласнення засобів та результа-

тів виробництва;

3) умови розпорядження і використання факторів і результатів вироб-

ництва.

Виділяють такі аспекти власності.

44

1. Економічна власність – це система виробничих відносин між людьми

з приводу привласнення ними різноманітних речей (об’єктів) в усіх

сферах суспільного відтворення. Економічна власність характеризу-

ється двома ознаками: кількісна та якісна.

Кількісна ознака – означає сукупність матеріальних благ, найваж-

ливішими з яких є засоби виробництва, предмети праці, предмети спо-

живання, послуги, золото, гроші, цінні папери, ліцензії, патенти, вико-

ристання людьми сил природи, технології, форми та методи організації

виробництва, корисні копалини, інформація.

Якісна ознака – означає процес присвоєння різними суб’єктами влас-

ності тих чи інших об’єктів. Привласнення здійснюється, насамперед, у

процесі праці, при якому відбувається взаємодія людини з природою,

пристосування предметів природи до потреб людини.

Система відносин власності охоплює цілий спектр причинно-

наслідкових зв’язків, які знаходять своє відображення у володінні, роз-

порядженні, користуванні.

Володіння – означає можливості суб’єктів чинити з об’єктами влас-

ності на свій розсуд, розпоряджатися речами як завгодно, у своїх інтер-

есах, якщо це не суперечить загальноприйнятим законам.

Розпорядження – означає, що суб’єкти мають право практично віль-

но застосовувати об’єкти власності, проте у межах повноважень, які були

надані власником.

Користування – означає використання об’єктів власності лише в

межах задоволення своїх власних потреб з певною метою з обов’язковою

умовою повернення об’єктів власникові.

2. Юридична власність – це загальна умова виробництва, вияв волі пев-

ного класу і правове оформлення цієї волі у юридичних актах, що, як

правило, закріплюється угодами.

3. Юридична власність реєструє такі відносини: 1) ставлення однієї

особи до іншої або до групи людей; 2) ставлення індивіда до речей.

4. Соціальний аспект власності розкриває процес фор мування і розви-

тку класів, соціальних верств і груп та їх взаємодію залежно від став-

лення до засобів виробництва, способів отримання певної частки на-

ціонального багатст ва.

5. Політичний аспект власності характеризує вплив на політику дер-

жави залежно від наявності певної частки власності, привласнення

різних форм національного багатс тва.

6. Національний аспект власності розкриває наявність певної частини

власності на території політично незалеж ної країни в руках грома-

дян цієї або іншої країни. Так, в Україні значна частка стратегічних

об'єктів опинилася у власності іноземного капіталу.

45

7. Психологічний аспект власності відображає наяв ність почуття госпо-

даря в людини-працівника або його від сутність, ставлення до влас-

ності як до своєї, нічийної або чужої. Внаслідок тотального одержав-

лення власності у СРСР переважна більшість працівників ставилася

до неї як до чужої, що виявлялося в масовому розкраданні цієї влас-

ності. У процесі роздержавлення і приватизації в Україні масштаби

розкрадання значно зросли.

Виділяють такі функції власності:

1) функція управління суспільним виробництвом. Для ефективної ре-

алізації цієї функції слід створювати такі умови: працюючі повинні

бути власниками засобів виробництва; їх добробут повинен прямо

залежати від вкладу в суспільне виробництво; вони повинні розпо-

ряджатися суспільними виробництвом;

2) забезпечення необхідної конкурентної боротьби між різними форма-

ми суспільного виробництва;

3) потреба обміну діяльністю людей у різних формах (обмін досвідом,

професійною майстерністю, науково-технічними досягненнями, іде-

ями, товарами, послугами, інформацією);

4) забезпечення соціальної справедливості в суспільстві.