3.1. Суть та характеристика людських потреб і благ

Потреба – це об’єктивна умова існування людини. Зміст цієї катего-

рії полягає в такому:

1) потреба – це категорія, що відображає відносини між людьми і умови

їхньої життєздатності;

2) потреби мають об’єктивно-суб'єктивний характер.

На сучасному етапі найбільш популярною класифікацією потреб є

теорія Абрахама Маслоу. Ця теорія називається Ієрархією потреб Мас-

лоу (рис. 3.1).

Абрахам Маслоу визначив два типи потреб:

1) первинні – це потреби, які виникають із народженням, без задоволен-

ня яких людина взагалі не може нормально функціонувати. До таких

потреб відносять фізіологічні потреби та потреби в захисті;

2) вторинні – це потреби, що виникають як продовження і розвиток

первинних потреб. До них відносять соціальні потреби, потреби в са-

мореалізації та творчості. Виникнення таких потреб зумовлене роз-

витком цивілізації.

Вторинні потреби не можуть бути задоволені без задоволення пер-

винних потреб.

Потреба у творчості – це бажання людини

показати найкращі якості, розвиватися творчо

Самовираження (потреба в зростанні й повазі) – сюди

відносяться інтелектуальний розвиток, професійний

розвиток, кар’єра.

Соціальні потреби – це потреби в спілкуванні, наявності друзів,

наявності інформаційного забезпечення для людей

Потреби в захисті – до них відносять потреби в роботі, задоволенні

матеріальних благ, потреби в безпеці життя та соціальному захисті

Фізіологічні потреби – це потреби, які даються разом з народженням і не

залежать від спадковості. Це потреба в їжі, світлі, воді і т. д.

Рис. 3.1. Ієрархія потреб Маслоу

потреби

Вторинні

33

Основним недоліком цієї теорії є те, що вона не враховує національ-

ного менталітету та психології окремо взятих людей.

За ступенем реалізації розрізняють:

1) абсолютні потреби – формуються відповідно до загального світового

рівня розвитку виробництва і відображають максимально досягнутий

у світовій економіці рівень задоволення потреб людини (ті потреби,

які можуть бути досягнуті у світі);

2) реальні потреби – ті, що можуть бути задоволені при певному розви-

тку виробництва;

3) платоспроможні потреби – потреби, які людина може оплатити від-

повідно до свого матеріального стану;

4) задоволені потреби – потреби, які фактично задовольняються існую-

чими на ринку благами і послугами.

У механізмі відтворення економічні й соціальні потреби взаємо-

пов’язані та рівнозначні.

Економічні потреби – це бажання споживачів придбати і використати

різні товари і послуги, які приносять їм користь.

Соціальні потреби – стосуються потреб особистого розвитку, потреба

у здобутті освіти, самореалізації і творчої діяльності.

Виділяють три етапи розвитку потреб:

1) матеріально-речові потреби – розвиток даного етапу відбувається до

середини 50-х років ХХ ст. Людина прагне задовольнити свої матері-

альні потреби;

2) розвиток соціальних потреб або розвиток „економіки споживання” –

цей напрям формується із середини 50-х років до початку 80-х років

ХХ ст. В цей період почали формуватися такі соціальні потреби: по-

бутове обслуговування, медицина, спорт, відпочинок;

3) початок 80 років ХХ ст. характеризується зародженням інформа-

ційної революції і зростанням зацікавленості в духовних потребах,

пов’язаних з творчістю і духовним розвитком особистості.

На цьому етапі в структурі потреб відбуваються такі принципові змі-

ни:

1) перехід від домінування економічних суспільних потреб до соціаль-

них потреб;

2) від задоволення елементарних потреб до задоволення потреб на осно-

ві індивідуалізованого виробництва;

3) від речової структури споживання до переважання в ній послуг гума-

нітарного характеру, які направлені на розвиток особистості.

Усе те, що задовольняє людські потреби, називають благами (рис. 3.2).

34

БЛАГА

За економічним

відношенням

За формою За суб’єктами

використання

За ступенем

готовності

За власністю

- вільні

- економічні

- речові

- послуги

- виробничі

- споживчі

- початкові

- проміжні

- кінцеві

- приватні

- суспільні

Рис. 3.2. Класифікація благ

Оскільки запаси виробничих благ суспільства обмежені, то в державі

можна виробити лише певну визначену кількість благ.

Крива виробничих потужностей відображає всі можливі комбінації

максимальних об’ємів випуску благ, які можуть бути вироблені в сус-

пільстві при певних запасах виробничих факторів.

Цей закон схематично показаний на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Крива виробничих потужностей

Будь-яка точка на кривій показує максимальний об’єм виробництва.

Якщо точка F знаходиться під кривою виробничих потужностей, то це

означає, що в державі виробничі блага використовуються неефективно.

Якщо точка К знаходиться поза кривою, то ця точка не може існу-

вати, оскільки такої кількості виробничих благ немає в розпорядженні

виробника, єдиний шлях – знайти нові виробничі блага.

При застосуванні нових технологій крива виробничих можливостей

пересувається вправо в криву А1 А.

Кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися, щоб

отримати деяку кількість іншого продукту, називається альтернативною

вартістю цього продукту.

Благо 1

А1

А . K

. F

Благо 2

35

Закон зростання альтернативної вартості полягає в тому, щоб отри-

мати кожну додаткову одиницю потрібного продукту, ми повинні від-

мовлятися від дедалі більшої кількості іншого продукту.

Економічні інтереси – це категорія, що виражає усвідомлені еконо-

мічні потреби окремих людей, соціальних верств, груп та класів, які ви-

являються у поставлених цілях, конкретних завданнях та діях щодо їх

досягнення. Саме через інтереси як спонукальні мотиви і проявляються

виробничі відносини, тому інтереси розглядають як рушійну силу еконо-

мічного прогресу.