2.3. Теорії розвитку суспільства

Базис – це економічна система або суспільний спосіб виробництва.

Над базисом формується надбудова.

Надбудова – це соціальні, політичні, правові, ідеологічні, національні

та інші відносини. Надбудова та окремі її підсистеми визначаються бази-

сом. Водночас надбудова активно впливає на базис і на окремих коротко-

термінових проміжках часу деякі її елементи можуть домінувати щодо

розвитку базису, тобто у такий спосіб політика може визначати еконо-

міку.

У діалектичній єдності та взаємодії базис та надбудова утворюють

суспільно-економічну формацію – це економічна система і притаманна їй

сукупність інших суспільних відносин, які перебувають у складній вза-

ємодії.

Згідно з формаційною теорією Карла Маркса та Фрідріха Енгель-

са, розвиток людського суспільства – це поступовий перехід від однієї

суспільно-економічної формації до іншої, при чому кожна наступна

формація – це новий ступінь розвитку продуктивних сил і виробничих

відносин, а також соціальних, політичних, юридичних та інших форм іс-

нування суспільства. Згідно з цією теорією, визначено п’ять суспільно-

економічних формацій:

1) первіснообщинна; 2) рабовласницька; 3) феодальна; 4) капіталіс-

тична; 5) комуністична.

На підставі формаційного підходу виник цивілізаційний підхід, суть

якого полягає в тому, що на розвиток країни впливає не лише зміна в ба-

зисі, а й сукупність усіх наявних факторів у країні, таких як економічні,

політичні, правові, релігійні, культурні та національні.

Цивілізація – це історичний, конкретний стан суспільства, який харак-

теризується особливим способом праці, певною суспільно-виробничою

технологією та відповідною матеріальною та духовною культурою.

Сучасна економічна наука визначає такі стадії розвитку суспільства.

_ Існування з моменту зародження людства до кінця ХVІІІ ст. – цей

період має назву аграрна цивілізація. На цьому етапі розвитку сус-

пільства не існувало технологічного способу виробництва. Наука та

розвиток техніки були відносно самостійними сферами людської ді-

яльності, засоби праці були переважно ручними. Проте цей період

характеризується величезним суспільним та економічним прогресом,

що приводить до заміни дерев’яних засобів праці на мідні та залізні.

31

Технологічний спосіб виробництва – інструментально-ручний. Орга-

нізаційних форм процесу виробництва до появи феодалізму не існує.

А в період феодалізму з’являються перші цехи.

_ З кінця ХVІІІ ст. до поч. ХІХ ст. – індустріальний етап розвитку сус-

пільства. Цей етап поділяється на три етапи: а) до індустріальний; б)

індустріальний; в) постіндустріальний.

Індустріальний етап характеризується тим, що наука стає активним

учасником виробництва, ручна праця замінюється на машинну. Осно-

вними організаційними формами в доіндустріальний період стають ма-

нуфактури, в індустріальний та в постіндустріальний – фабрики і заво-

ди.

_ Сучасна цивілізація – інформаційна цивілізація.

32

Тема 3. Суспільний продукт. Рушійні

СИЛИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ТА ВИРОБНИЦТВА

3.1. Суть та характеристика людських потреб і благ.

3.2. Характеристика суспільного продукту та його основні форми.

3.3. Економічна ефективність суспільного виробництва.

3.4. Суть і види економічного прогресу.