Система сучасного міжнародного права

Характеризуючи систему сучасного міжнародного права в цілому і відмічаючи її основні ознаки, слід зазначити, що деякою мірою ці ознаки схожі з тими відмінностями, що відзначилися при загальній характеристиці міжнародного права.

В якості основних ознак систем сучасного міжнародного права слід відзначити:

1. Цілісність обумовленої конкретної сфери дії (сфери міжнародного права).

2. Специфічність співвідношення з іншими міжнародними нормативними системами, системами внутрішньодержавного права.

3. Стрункість структури конкретних елементів системи.

4. Особливу характеристику суб’єктів міжнародного права.

Елементи системи сучасного міжнародного права:

Цілі міжнародного права за Статутом ООН, як основоположні положення, що характеризують сучасне міжнародне право.

У преамбулі Статуту ООН сформульовані такі цілі:

• „позбавити прийдешні покоління від будувань війни”

• „знов утвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків і жінок і в рівність великих і малих націй”

• „створити умови за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов’язань, що випливають із договорів та інших джерел права”

• „сприяти цілісному прогресу і поліпшенню ділового життя при більшій свободі”

Норми міжнародного права як його первинні елементи

Норми міжнародного права це його певні елементи, які дуже різноманітні і мають широку кваліфікацію. Розвиток і вдосконалення міжнародних відносин стимулює і вимагає подальшого розвитку і вдосконалення норм міжнародного права.

На сучасному етапі норми міжнародного права можна класифікувати, враховуючи такі критерії:

• зміст і місце в загальній системі міжнародного права;

• сфера дії норм міжнародного права;

• міра юридичної сили норм міжнародного права;

• органи, що їх приймають;

• спосіб створення і форма існування норм міжнародного права;

• спосіб регулювання;

За змістом і значимістю в загальній системі міжнародного права норми класифікується на цілі, принципи і норми.

За сферою дії норм міжнародного права вони класифікуються на універсальні, регіональні, партикулярні та спеціальні норми.

За ступенем юридичної чинності норми міжнародного права класифікуються як імперативні і позитивні.

За органами, що їх приймають:

• норми Статуту ООН;

• норми, прийняті главами держав;

• норми, прийняті главами урядів;

• норми, прийняті главами відомств.

За способом створення і формою існування норми міжнародного права класифікують на договірні, звичайні і рішення міжнародних організацій.

Принципи міжнародного права як найважливіші положення, що мають вищу юридичну цінність.

Інститути міжнародного права як групи норм, що регулюють однорідні правовідносини.

Інститут міжнародного права ­– це група, сукупність правових норм, що регулюють однорідні правовідносини, - явище продиктоване необхідністю розрізняти правові норми за характером регулятивних правовідносин.

Інститут міжнародного права являє собою дуже численний елемент.

У числі найбільш відомих можна назвати такі інститути сучасного міжнародного права:

• Інститут власності;

• Інститут відповідальності;

• Інститут міжнародного визнання;

• Інститут притулку;

• Інститут територіальних вод;

• Інститут захисту прав дитини і т.д.

Галузі міжнародного права як сукупність норм і принципів, що регулюють правовідносини у певній галузі, що складає специфічний предмет міжнародного права і пов’язана із специфічною групою об’єктів міжнародного права

Галузь міжнародного права – це сукупність норм і принципів, які регулюють правовідносини у певній галузі, що складає специфічні предмет міжнародного права, який є критерієм норм і принципів міжнародного права.

Предмет міжнародного права – це цілком визначена правова категорія, під якою розуміються міжнародні правовідносини, що складаються в процесі діяльності суб’єктів міжнародного права.

Враховуючи те, що правовідносини, які виникають у сфері міжнародного спілкування, дуже різноманітні, оскільки виникають вони у різних сферах діяльності, і беручи до уваги те, що кожна з цих різних сфер діяльності має свою специфіку (морську, договірну, екологічну, економічну, атомну та ін.), природно припустити, що в кожній із подібних сфер (галузей) складаються свої специфічні правовідносини, що, у свою чергу, і складають специфічний предмет міжнародного права тієї або іншої галузі міжнародно-правових відносин.

В цілому міжнародне право поділяється на публічне та приватне. Публічне право регулює правовідносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права. Приватне міжнародне право регулює цивільно-правові відносини, у котрих фігурує іноземний елемент.

Публічне право у свою чергу поділяється на загальну й особливу частину.

Загальна частина охоплює питання загального значення (основні принципи міжнародного права, його систему, юридичну природу і сферу дії, міжнародну правосуб’єктність держав, механізм міжнародно-правового регулювання).

До особливої частини входять питання, що визначають право міжнародних договорів, права і свободи людини, правові аспекти території і територіального верховенства, міжнародних організацій, охорони навколишнього середовища, а також норми різних галузей міжнародного права.

Система сучасного міжнародного права включила в себе такі ознаки сучасного міжнародного права:

1. Стала носити більш імперативний характер, що значно підвищило роль міжнародного права в регулюванні міжнародних відносин.

2. Обумовила установлення певної ієрархії норм міжнародного права, що більш конкретно визначило їхню роль і місце в загальній схемі системи і дозволило спростити процес подолання колізій при їх реалізації.

3. Створює більш сприятливі умови у правотворчому процесі створенні нових норм.

4. Сприяє більш ефективній трансформації його норм у національній правові системи.

5. До теперішнього часу єдиного погляду на системи сучасного міжнародного права в доктрині не існує.