5.Соціально-психологічні методи менеджменту.

Під соціальними методами управління розуміють систему засобів і важелів впливу на соціально-психоло­гічний клімат у колективі, на трудову і соціальну актив­ність колективу і його окремих працівників.

Методи со­ціального управління спрямовані на гармонізацію соці­альних відносин у колективі задоволенням соціальних потреб працівників — розвитку особистості, соціаль­ного захисту.

До методів соціального управління належать:

1.Соціальне прогнозування використовується для ство­рення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу у конкретному трудовому колективі. Параметри соці­ального прогнозу включають такі показники: вікові і статеві зміни в колективі; зміни загальноосвітнього та квалі­фікаційного рівня працівників; зміни в матеріальному забезпеченні та в побутових умовах працівників; дина­міку співвідношення фізичної і розумової праці та ін.

2. Нормування та орієнтація як метод управління полягає у наявності таких соціальних норм, які встановлюють по­рядок поведінки окремих осіб і їхніх груп у колективі. Під нормою звичайно розуміють певний, визнаний обо­в'язковим, порядок, правило. Відповідно до цього соці­альні норми регулюють різні сторони господарського і соціального життя колективу і підпорядковують їх єдиним цілям та завданням, які визначені характером виробничих відносин та призначенням системи.

3.Соціальне регулювання — це заходи щодо підтри­мання соціальної справедливості у колективі та удоско­налення соціальних відносин між працівниками.

Засобами соціального регулювання є колективні до­говори, угоди, контракти, взаємні зобов'язання, прави­ла внутрішнього розпорядку, статути (в частині, що ре­гулює поведінку службових осіб), правила етикету, ри­туали. Сюди також відносять черговість задоволення соціальних потреб залежно від трудового стажу, вироб­ничої активності працівників тощо.

4.Соціальне планування як метод соціального управ­ління реалізується складанням плану соціального роз­витку організації (покращення умов праці, побуту, відпочинку).

5. Виховання – формування активної особистості.

6. Активізація і новаторство

7.Моральне стимулювання використовується для заохочення трудової та соціальної активності колективів, окремих працівників, груп.

8. Соціальна спадковість спрямована на розвиток у колективі прогресивних норм і традицій.

9.Соціальна справедливість забезпечує повагу до особистості.

Стосовно психологічних методів управління можливі різні способи впливу. Розрізняють прямі і непрямі методи впливу. При непрямих менеджер створює певну заплановану ситуацію, яка дозволяє одному працівникові чи групі виконувати завдання в режимі повсякденної організації праці. Непрямі методи мотивації розрізняють за:

• Умовами праці – це зовнішня привабливість, змінність, творчість у роботі;

• Елементами системи управління – форми стимулювання, контролю;

• Особистісними, соціальними і соціально-психологічними факторами (психологічний клімат, корпоративний дух, характер традицій).

При прямих видах мотивації використовують такі методи як:

• Переконання – аргументований активний вплив

• Навіювання

• Наслідування

• Залучення

• Спонукання

• Примушування