Класифікація товарних ринків за різними ознаками

Класифікаційна ознака	Тип ринку
Структура господарства країни	Ринки промислово розвинених країн Ринки країн, що розвиваються Ринки країн – експортерів сировини Ринки країн з економікою натурального типу
Рівень доходів і характер їх розподілу в країні	Країни з низьким рівнем доходів Країни з дуже низьким і дуже високим рівнями доходів Країни з низьким, середнім і високим рівнями доходів Країни з переважно середнім рівнем доходів
Територіальний обхват	Внутрішній Національний Регіональний Світовий
Товарно – галузевий з багаторівневою деталізацією	Машин і обладнання Мінеральної сировини і пального Сільськогосподарської сировини, продовольчих і лісових товарів
Сфера суспільного виробництва	Ринок товарів матеріального виробництва Ринок товарів духовного виробництва
Характер кінцевого використання	Ринки товарів виробничого призначення Ринки товарів споживчого призначення
Терміни використання товарів	Ринки товарів довготривалого користування Ринки товарів короткострокового користування Ринки товарів одноразового користування
Організаційна структура	Світовий ринок: а) відкритий; б) закритий; в) преференційний Внутрішній ринок: а) оптовий; б) роздрібний

Привабливість країни як ринку збуту визначається структурою господар­ства, а також рівнем і розподілом доходів у країні. Структура господарства, в свою чергу, визначає виробничий попит, тобто попит на сировину, матеріали, машини, обладнання та інструменти.

Для групи промислове розвинених країн характерна передова структура господарства: промисловість носить широко диверсифікований характер, роз­винена сфера послуг, частка сільського господарства незначна. Тому промислово розвинені країни є основними експортерами та імпортерами промисло­вих товарів, а великий розмах і різноманіття виробничої діяльності роблять ці країни з їх багатими ринками збуту привабливим для будь-яких товарів.

У групі країн, що розвиваються, виділяються нові індустріальні країни, які по мірі розвитку обробляючої промисловості все більше Імпортують сировину і вироби важкого машинобудування. У той же час структура господарства більшості країн цієї групи представлена, передусім, сільським господарством і гірничодобувною промисловістю, що мають експортну спрямованість.

Країни-експортери сировини багаті одним або декількома видами природ­них ресурсів. Велику частину валютних надходжень для потреб свого господар­ства вони отримують за рахунок експорту цих ресурсів. Такі країни є хороши­ми ринками для збуту гірничодобувного обладнання, сільськогосподарських машин, інструментів і допоміжних матеріалів, вантажно-розвантажувального устаткування, вантажних автомобілів.

У країнах з економікою натурального типу більшість населення займається най­простішим сільськогосподарським виробництвом. Більшу частку продукції, що виробляється, вони споживають самі, а залишки - обмінюють на прості товари і послуги. У цих умовах експортеру відкривається небагато можливостей для реалі­зації своїх товарів і послуг на ринках цієї країни.

При класифікації за територіальною ознакою виділяють внутрішній, національний, регіональний і світовий ринки. Всі вони взаємопов'язані між собою.

Внутрішній ринок - це сфера товарного обміну, обмежена державни­ми кордонами, або сукупність товаровиробників і споживачів всередині даної країни.

На відміну від внутрішнього ринку, національний включає в себе ще такий елемент, як експортно-імпортні операції. Національний ринок - це сфера здійснення внутрішньоторговельних і зовнішньоторговельних операцій.

Світовий ринок визначається як сукупність національних ринків. Це більш широке поняття, ніж міжнародні торговельні операції за рахунок включення такого елемента, як внутрішня торгівля. При цьому остання забезпечує пере­важну частку всіх торгових операцій світового ринку.

І нарешті, регіональний ринок — це сфера здійснення внутрішньо - і міжрегі­ональних торговельних операцій. Для кожного товару регіональний ринок под­іляється натри групи: самозабезпеченний, коли місцеве виробництво повністю задовольняє місцевий попит, частково забезпечений власними ресурсами і повністю залежний від ввезення товарів.

Класифікація ринків за товарно-галузевою ознакою включає три групи.

Перша група - це ринок машин і обладнання, який містить різні ринки ма­шинно-технічних виробів: загального машинобудування, приладобудування тощо.

Друга група - ринок мінеральної сировини і пального: ринок пального і енергетичної сировини (вугілля, нафта і нафтопродукти, природний газ, уран); ринки мінеральної сировини (руди чорних і кольорових металів, боксити); рин­ки хімічної сировини і сільськогосподарських добрив.

Третя група - ринок сільськогосподарської сировини, продовольчих і лісових товарів, ринки промислової сільськогосподарської сировини (бавовна, вовна, натуральний каучук); ринки лісових товарів (деревина, пиломатеріали, целюлоза і та ін.); ринки продовольчої сировини (зерно, цукор, тваринне і рослинні масла, м'ясо, кава, фрукти, риба і рибопродукти).

Важливе значення має класифікація товарних ринків з позиції їх органі­заційної структури. На внутрішньому ринку виділяють два сектори — оптовий і роздрібний.

Оптова торгівля являє собою одну з форм товарного обігу, за допомогою якої здійснюються економічні зв'язки між багатьма товаровиробниками за оп­товими цінами. Це проміжна ланка між товаровиробниками і роздрібною тор­гівлею. Характерна особливість взаємовідносин оптових продавців - наявність кредитних відносин.

Роздрібна торгівля являє собою форму товарного обігу, за допомогою якої задовольняються потреби населення на основі роздрібних цін.

У структурі більшості світових товарних ринків виділяються два ос­новних сектори - закритий і відкритий, які володіють власними принци­пами торгівлі і ціноутворення.

Закритий ринок - це товарний ринок, де взаємодіють продавці і по­купці, пов'язані різними формами некомерційних відносин: юридичною залежністю, системою пайової участі і фінансового контролю, угодами про спеціалізацію і кооперування, спеціальними торгово-економічними, валютно-кредитними, військово-політичними і специфічними договорами, що не носять суто комерційного характеру.

Відкритий ринок являє собою сферу звичайної комерційної діяльності практично необмеженого кола незалежних покупців і продавців.

Проміжне положення між двома основними ринковими секторами займає преференційний ринок. Він включає торгові операції за довго­строковими контрактами, а також торгівлю зі слаборозвиненими країнами за спеціальними угодами, що передбачають учасникам еко­номічні пільги.