10.4. Проблема створення інфраструктури ринку ануїтетів

Сприяти розвиткові фінансового ринку можна за допомо­гою реформування пенсійної системи. Стає очевидною нагальна погреба переходу до накопичувальних пенсійних схем, коли ви­плати здійснюються за рахунок раніше накопичених коштів.

Недержавні пенсійні фонди (НПФ) уособлюють ринок ануїтетів. Світова практика пенсійного забезпечення громадян показує, що обов'язкове пенсійне забезпечення, здійснюване за рахунок держави, як правило, гарантує лише мінімальний про­житковий рівень. Більш високий прожитковий рівень забезпе­чується додатковим пенсійним забезпеченням⁴⁹.

Сучасна система пенсійного забезпечення громадян похи­лого віку в Україні побудована за принципом солідарності по­колінь, тобто пенсійні відрахування працюючих ідуть на виплати пенсіонерам. Якщо цих коштів не вистачає, різниця покри­вається через перерозподіл податкових надходжень до бюджету. Розмір пенсії залежить від демографічної ситуації та чинних нор­мативно-законодавчих вимог. У 1996 році на 22 млн. працюю­чих, які сплачували пенсійні внески, припадало 14 млн. пенсіо" перів (громадян похилого віку, інвалідів тощо). Протягом

49 у теперішній час державна пенсія в Україні складає лише близько 20 - 30% від заробітку, в той час як раніше вона доходила до 70 --80%. Пенсійне за­безпечення громадян України є однією іч найгострішнх соціальне "економічних проблем, значимість якої визначається тім, що воно зачіпає інтереси маііже 15 мільйонів пенсіонерів [84].

523

Ходаківська В П., Беляєв В.В

1993 1995 років співвідношення .між непрацездатним населенням і працюючими зросло з 62° о до 64° о. За міжнародними стандарта­ми це дуже високий показник.

Така ситуація виникла й надалі ускладнюється з трьох ос­новних причин:

• по-перше, виявляються негативні демографічні тен­денції. За оцінками Світового банку, питома вага насе­лення віком понад 60 років зросте з 18,7% у 1990 році до 21,3% у 2030 році;

• по-друге, в процесі структурної перебудови економіки зростає кількість тих, хто виходить на пенсію достроко­во, і загострюється проблема наповнення пенсійного фонду, оскільки зменшуються обсяги відрахувань і надійність надходжень;

• по-третє, тиск на національну пенсійну систему поси­люється різноманітними нормативно-законодавчими вимогами, зокрема, завдяки існуванню дуже низького за міжнародними нормами пенсійного віку та цілої низ­ки пільг для певних галузей промисловості.

У 1997 році витрати на фінансування пенсійних виплат становили приблизно 8% ВВП, та їх питома вага зростає. Еко­номіка знаходиться під величезним тиском: 33,56% валового фонду заробітної плати витрачається на пенсійні витрати, з них 1% - за рахунок працюючих. Незважаючи на це, система все од­но не може виконати свою головну функцію, тобто захистити громадян похилого віку від зубожіння. У середині 1998 року се­редня пенсія дорівнювала 55 грн., або 25 дол. США, що стано­вить приблизно одну третину середньої заробітної плати. Понад 50% пенсіонерів отримують менше 55 грн., при цьому офіційний прожитковий мінімум в Україні встановлено на рівні 73,7 грн.

Можливі лише два шляхи розв'язання цієї дилеми: пере­гляд існуючої системи і/або запровадження нової або паралель­ної системи пенсійного забезпечення.

Протягом найближчого часу необхідно втілити наступні заходи: підняти планку пенсійного віку; поступово розширити період, сукупний дохід за який використовується як база для роз­рахунку пенсії; зменшити розмір виплат у разі виходу на пенсію після досягнення мінімального пенсійного віку із застосуванням прогресивних коефіцієнтів збільшення виплат при виході на пенсію пізніше; запровадити більш жорсткі нормативні положен-

524

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

ця, спрямовані проти зловживань пенсійною системою, і скасува­ти всі інші соціальні пільги, які з нею пов'язані, та положення що­до виняткових привілеїв; у платіжних відомостях зазначати суми відрахувань працівників та роботодавців до пенсійних фондів, щоб підняти свідомість щодо витрат на пенсійне забезпечення:

зменшити суму пенсійних відрахувань з метою зниження фінансо­вої о тиску на платників: поступово, за рахунок зменшення тіньо­вої о сектора, збільшувати кількість платників пенсійних внесків.

У липні 1997 року в Україні був запроваджений ключовий компонент пенсійної реформи — розпочалося поступове збіль­шення віку виходу на пенсію, який до 2000 року для чоловіків по­винен дорівнювати 65 рокам, а для жінок 60. Найважливіші зміни ще не відбулися - поступове впровадження паралельної пенсійної системи з накопичувальними схемами.

Переваги накопичувальних схем порівняно з традиційною системою, що фінансується з поточних надходжень, очевидні:

• незалежність від демографічного фактору;

• втручання держави обмежується впровадженням обов'язкового пенсійного страхування (на випадок, як­що окремим громадянам бракує розуміння його не­обхідності), визначенням обов'язкового рівня внесків і встановлення загальних мінімальних вимог до пенсійних фондів і страхових компаній;

• приватні пенсійні фонди сприяють росту заощаджень і економічному розвиткові; власник пенсійного плану чіт­ко бачить зв'язок між своїми внесками і розмірами пенсії. Оскільки тут принцип солідарності поколінь не задіяний, та сама особа, яка робить пенсійні внески, є отримувачем пенсії. Таким чином, зменшується спокуса ухилятися від внесків (шляхом переходу до тіньового сектора). Заходи перестороги:

1. Забезпечити зобов'язання, що виникли в рамках старої системи, та знайти метод фінансування внесків, необхідних для створення нової накопичувальної схеми.

2. Створити механізми захисту приватних пенсійних фондів від банкрутства.

3. Розробити нормативно-правову базу, яка дозволяла G пенсійним фондам ефективно інвестувати накопичені ними за­ощадження.

4. Знайти вирішення проблеми зворотного відбору щодо

525

Ходаківська В.П., Беляєв В. В

нездатності страхування і винятково тривалої о періоду одержан­ня пенсій.

5. Якщо з політичних міркувань виявиться доцільним збе­реження принципу солідарності поколінь, що у накопичувальних пенсійних системах не використовується, для цього потрібно бу­де знайти якісь інші шляхи.

Недолік будь-якої накопичувальної пенсійної системи, на думку багатьох її критиків, полягає в тому, що забезпечення інте­ресів інвесторів (тобто захист від банкрутства, розтрати коштів і надмірного ризику) навіть на мінімальному рівні у найближчому майбутньому пов'язано з величезними труднощами.

В Україні накопичувальна система пенсійного забезпе­чення може бути запроваджена лише при умові вирішення про­блеми захисту інтересів інвесторів. Альтернативою урядовим га­рантіям мінімальної дохідності є створення системи страхування, до якої робили б внески всі пенсійні фонди, залежно від їх розмірів і рівня ризику інвестиційного портфеля.

Необхідно також створити незалежний і дієвий орган дер­жавного нагляду, що мав би захищати інтереси інвесторів. Чин­не законодавство повинне запровадити положення, згідно з яким орган державного нагляду здійснював би контроль за інсти-гуційними інвесторами і забезпечував дотримання ними:

- мінімального рівня статутного фонду: вимоги вкладників до пенсійного фонду (або страхової компанії) можуть бути задо­волені лише, якщо він має належний акціонерний капітал;

- правил інвестиційної діяльності;

- звітних обов'язків;

- вимог щодо професійної підготовки.

Накопичувальні пенсійні системи позитивно впливають на розвиток ринку цінних паперів, оскільки вони прискорюють накопичування акціонерного капіталу і сприяють виникненню інституційних інвесторів (пенсійних фондів і страхових компаній) із чималими оборотами і довгостроковими портфелями. Мова йде про майнові інтереси широких верств населення, значно зро­стає відповідальність політичних кіл за економічну політику, яка повинна гарантувати інституційну інфраструктуру, необхідну для ефективного функціонування ринків цінних паперів.

Повна заміна традиційної пенсійної системи на накопичу­вальну не є ні можливою, ні доцільною. Нині 33,56% коштів ва­лового фонду заробітної плати спрямовуються на пенсійні випла-

К7К

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

ги, з яких 1% сплачується самими працюючими. Першими крока­ми впровадження нової системи, без збільшення сукупної ставки відрахувань (33,56° о), могло б стати збільшення внеску працюю­чих на 2° о на користь накопичувальної схеми і спрямування до неї 2" о з 31,56%, що сплачуються роботодавцями. У міру тої о, як народне господарство почне набирати оберти, частина тіньового сектора повернеться в легальну економіку, а населення прийме нову систему. Отже, питома вага внесків до неї зростатиме.

Існує можливість запровадження "змішаної" моделі.

Етап 1. Існуюча система пенсійного забезпечення, про­довжуючи отримувати внески, за результатами проведення міжнародного тендеру обирає одного іноземного керуючого фондами для управління активами, накопиченими у новій, пара­лельній системі.

Етап 2. Для кожного вкладника відкривається персональ­ний рахунок. У рамках роботи іноземного керуючого фондами у зв'язках із громадськіспо вкладникам надається інформація про інвестиції їхніх коштів, що допоможе посилити довіру населення до його діяльності. Тим часом орган державного нагляду матиме змогу накопичити певний досвід. Тепер можна буде надати ліцензію двом або трьом фінансовим установам, що співпрацю­вали з іноземним керуючим фондом у справі інвестування вкладів. Бажано, щоб ці фінансові установи були спільними підприємствами між українськими та іноземними банками.

Етап 3. Протягом двох вищеописаних етапів українські фінансові установи-банки або страхові компанії завдяки поси­ленню правового регулювання у сфері їхньої діяльності матимуть можливість завоювати довіру клієнтів. Подібно до деяких ук­раїнських банків, які з метою підвищення свого кредитного рей­тингу вирішили пройти аудит за міжнародними стандартами, пенсійні фонди, аби вибороти довіру потенційних інвесторів, та­кож повинні будуть залучити загальновизнаного міжнародного аудитора. Нарешті, ліцензії будуть надані суто українським пенсійним фондам. Оскільки вкладники матимуть право у будь-який час перейти від одного фонду до іншого, конкуренція посту­пово стане потужним засобом контролю і регулювання ринку.

Існуюча в теперішній час нормативна база створенім і функціонування НПФ - недостатня і недосконала. Однією з при­чин цього е слабке теоретичне опрацювання питання вибору тієї чи іншої пенсійної схеми і, як наслідок, фінансового менеджмен-

597

Ходаківська В.ГІ., Беляєв В. В

ту НПФ, тому що активи НПФ є значним інвестиційним ресур­сом, який потребує вмілого управління (особливо на рівні місце­вої о самоврядування). На перспективу система недержавного пенсійного забезпечення в Україні повинна носити локальний ха­рактер на рівні таких регіональних орг анізацій, як муніципальні НПФ, муніципальні банки, пенсійні каси підприємств, компанії з управління активами пенсійних фондів тощо.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ НАД ТЕМОЮ

1. З чим пов'язана складність вивчення та аналізу просторової організації інфраструктури ринку фінансових послуг?

2. Проаналізуйте методологічні підходи щодо трактування економічної сут­ності понять: "інфраструктура", "ринкова інфраструктура".

3. В чому сутність інституційного елементу ринкової інфраструктури?

4. Розкрийте значення інформаційного елементу у розвитку інфраструктури ринку фінансових послуг.

Обгрунтуйте необхідність вдосконалення законодавчого забезпечення функціонування ринку фінансових послуг. Здійсніть оцінку фінансових можливостей та інвестиційних уподобань на­селення регіонів (за офіційними даними).

Розкрийте роль банків у інфраструктурному забезпеченні ринку фінансо­вих послуг

Охарактеризуйте територіальну організацію ринку банківських послуг. З чим пов'язане розмежування регіональної банківської інфраструктури в Україні?

10. Розкрийте сутність проблеми становлення в Україні мережі муніципальних банків.

11. Охарактеризуйте сутність існуючих підходів у зарубіжних країнах щодо створення регіональних мереж банків.

12. В основі створення регіональних мереж банків у зарубіжних країнах лежать дві групи факторів. Назвіть та обгрунтуйте їх.

і 3. Для побудови моделі регіональної мережі банків в умовах України викори­стано ідею визначення рейтингу привабливості регіонів, яка дас змогу ви­являти потенціал подальшої о розвитку мережі філій, а також пропонувати набір основних для даної фінансово-кредитної установи банківських по­слуг. Розкрийте дегальніше сутність цієї стратегії.

14. Назвіть основні напрями та факторії зміцнення банківської системнУ країни.

15. Сучасні можливості банківських інформаційних систем.

16. Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів в Україні.

17. Охарактеризуйте структуру національної депозитарної системи.

18. Класифікація учасників Національної депозитарної системи. 528

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

19. Правове положення депозитаріїв цінних паперів в Україні.

20. Правове положення зберігачів цінних паперів.

21. Правове нолження рееестраторів власників іменних цінних паперів.

22. Які види діяльності здійснюють учасники Національної депозитарної сис­теми?

23. Що г сферою діяльності Національної депозитарної системи?

24. Проблеми реєстраторського сегмента ринку цінних паперів.

25. Напрями оптимізації відносин між реєстраторами та депозитаріями і зберіїачамп.

26. Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів України.

27. Охарактеризуйте сучасну інстнтуційну базу інфраструктури ринку цінних паперів України.

28. Розміщення інфраструктури фінансового ринку (ринку фінансових послуг) України: аналітичний аспект.

29. Інфраструктура банківських систем регіонів з точки зору наявності в регіоні банківських установ.

30. Чим представлено організований ринок цінних паперів в Україні?

31. З метою створення ефективної системи регулювання та контролю на ринку цінних паперів за активної участі ДКЦПФР в Україні створені саморе-гулівні організації, які об'єднують професійних учасників фондового рин­ку. Назвіть та охарактеризуйте специфіку їх діяльності.

32. На фондовому ринку України, починаючи з 01.01.97 офіційно розрахо­вується декілька модифікацій фондових індексів. Назвіть та обгрунтуііте їх економічну доцільність.

33. Чим представлена інфраструктурі сьогоднішнього валютного ринку

України?

34. Оцініть стан розвитку та територіальної організації ринку страхових по­слуг.

35. Обгрунтуйте доцільність виділення в системі фінансового ринку України ринку інструментів нерухомості. Поняття та елементи ринкової інфраст­руктури.

36. Проблеми та напрями вдосконалення інфраструктури ринку цінних па­перів в Україні.

37. Розвиток та розміщення інфраструктури страхового ринку України: про­блеми та напрями вдосконалення.

38. Окресліть напрями вдосконалення інфраструктури валютного ринку Ук­раїни.

39. Даііте порівняльну характеристику рівня розвитку інфраструктури окре­мих сегментів фінансового ринку в регіонах України та вкажіть причини такої ситуації (за даними викладача).

40. Даііте порівняльну характеристику рівня розвитку інфраструктури та рівня розвитку фінансового ринку п регіонах України. Обгрунтуйте висновки (за даними викладача).

529

ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
]%l|S|1^Bi%^HOl»^JK(HnF'®l^^
№	ЗО, 19,31, 17,21,22,10,20
ВайЙІЕсЙВДЙввд'альнбїй'.'кфіпрй^нй^
№	40.21, 8, 5.36,24,25. 13
бівріЗДйіІіадвЗдйалїжїЙ'^
.№	8,15,32, 18,13,25,21,30
^vй^•*^^У•*•i'^^-'- '-t "-'-:-' f^'-^^1:.':^,''-'':^^:^^ '•-.^^^'•^•'•'•/-^"' ^'^г^-^^'ї^^ї"^-^Г^ в»рїшіїа^виге8ліїногокрнтр(йвдо№3ї^№й^*к=:
№	26.29.34. 3, 8,23.24.28
ВІ^аЖ^ві.а^алйібіЙждй^^
№ 34. 6,10,30.26.25, 5,17
Ва^^тевід^ЖйлЖЙнтдеїШШ^вЯаїЖіІ^
№	17.14,26.15, 5,25,36.33
T^'s-^yy^'-^giM^ • ^-' r*SIJ•---a*•№:^! ^і- .' - -,^,/.':<-.;:r.t-..-i. --•^-^'Ї-У^^ІЇ^^^'гі.зй^г..'-..*^^,1^ Варіащундивідуального контрольного.завдання д&а-
Я»	21,23,22, 4,32,36,13,20
^аріанЕвщивідуальногоконтр.ЬльнбіОйавдаійТВД^
№	25, 2. 15. 6, 19. 13.39.26
В1$гав^%№від^а®нотоконїро&ной'-^вд8й®
№	39.30, 7. 16.27. 9,21. 2
В8рЩй;9®віД%а®опо';шітгрол^^
№	4.26. 7,21. 2, 10. 6.37
В»піа^®бтідуаЙьногбчщтт^^ Ізд§|ЙнйЗ$1§;І2;'
No	22.29,27,36. 4.28.20. 2
В®^Й§8иЙ®а11Ба6г^кбвдр^$8аг$|^^^®і^^
№	15,26,13, 3,32,17,37. 4
Оай^®Жзв^Йй8Щ:конті№Ів&їйййта^й^
X»	31, 7,20,12,38.24.19.32
«^^^•^-H^Wy'yrttffl'?' ^•^^''^^•^'^^'^у''..:-''1- ^•'ї^ї^^-^?^^^'1'^-^^^^:''^»'-'^^^^^^^5'»^^^1 В^ї^Жїв&Іяй%і^лсанїрс^(®;за%а!В^^;5^^
№	22, 5.24,12, 4,39. 8,20

Ринок фінансових послуг: теорія і практик»