Написання курсової роботи.

Обсяг роботи: 25-30 рукописних сторінок (стандартні аркуші паперу, списані з одного боку).

Структура курсової роботи. Курсова робота складається з таких композиційних елементів: вступ, основна частина з відповідними розділами та підрозділами, висновки, список використаної літератури. На початку роботи, подається зміст із зазначенням сторінок. У кінці роботи, якщо є потреба, можна зробити додатки: словники, таблиці, схеми тощо.

У вступі (3-5 стор.) обґрунтовується актуальність теми, формулюється мета і завдання дослідження, визначаються джерела відбору матеріалу, методи дослідження.

Якщо матеріалом дослідження є твір певного письменника, то у вступі можна коротко охарактеризувати місце цього твору в творчості письменника, його творчий арсенал тощо.

У вступі можна коротко визначити, хто з дослідників і в яких працях порушував це питання. Докладніше оцінка тієї чи іншої праці може бути подана в інших частинах курсової, коли її автор посилатиметься на цю працю, погоджуючись чи полемізуючи з мовознавцями.

При написанні курсової роботи, тема якої широко висвітлена в мовознавстві, допускається певна доля реферативності, систематизації зробленого попередниками. Але цінність праці молодого науковця визначається насамперед тим, що він внесе нового, самостійного в дослідження теми, як поставиться до думки, опублікованої в критичній літературі.

Обов'язковим компонентом вступу є критичний огляд літератури з обраної теми, в якому подається аналіз наукових праць попередників, визначаються основні напрями й проблематика у вивченні обраної теми.

У вступі рекомендується коротко охарактеризувати й обгрунтувати структуру курсової роботи в цілому.

Основна частина.

В основній частині, яка поділяється на окремі розділи, подається опис досліджуваного матеріалу, його інтерпретація. Дається логічно побудований аналіз мовного матеріалу, підпорядкований тій гіпотезі й тій класифікації, які виробилися на основі опрацювання літератури та вивчення фактичного матеріалу.

Кожен розділ і підрозділ мають відносно завершену структуру, яка повинна включати постановку проблеми, погляди різних дослідників, власні думки, аргументи на їх підтвердження, аналіз матеріалу, пояснення фактів, короткі висновки.

Короткий систематичний огляд історії питання може складати зміст одного з розділів. Інші розділи містять власне дослідницьку частину роботи. В них описується мовний матеріал, проводиться лінгвістичний аналіз, робляться узагальнення і висновки.

Дослідник має врахувати, що в цьому напрямку зроблено попередниками, показати, в чому новизна роботи, провести конкретну, аргументовану дискусію з авторами наукових праць, використаних у курсовій.

У процесі аналізу доцільно зробити різного роду кількісні та якісні зіставлення й порівняння: різних явищ між собою, проявів того самого явища в різних умовах, порівняння подібних явищ у різних мовах, діалектах тощо.

Слід зауважити, що в основній частині, як і у вступі, не слід уникати введення в текст посилань на використану літературу. Навпаки, значна кількість посилань на праці інших дослідників не хиба, а позитивна риса кожної наукової праці. Якщо автор заперечує думку, він повинен це робити аргументовано. Коли ж він

приєднується до неї, то також має аргументувати це конкретними мовними фактами або власними логічними міркуваннями.

Кількість розділів, їх зміст визначаються темою і методикою дослідження.

Висновки. У загальних висновках (2-3 стор.) відображаються найбільш істотні результати дослідження, узагальнення, підсумки, що подаються у вигляді окремих тез із нумерацією або без неї. У висновках вказуються також ті питання, які з певних причин лишилися в роботі не вивченими. У висновках не повинно бути цитат, загальних фраз або загальновідомих положень.

Курсова робота закінчується описом використаної літератури, який складається у такому порядку: а) спеціальна література; б) словники; в) тексти та інші матеріали. Окремі групи можуть бути відділені рискою, зірочками або просто відступом.

Уся література в бібліографії подається за алфавітом —за початковою буквою прізвища автора або назви збірника, монографії тощо.

При оформленні бібліографії студент повинен знати специфічні правила вживання розділових знаків і скорочення.

Додатки. Додатки не входять у текст роботи і мають свою нумерацію сторінок.