22. Страхування життя і загальне страхування: порівняльна характеристика.

В основі віднесення того чи іншого виду с-ня до с-ня життя і загального с-ня полягає су­купність двох класифікаційних ознак: а) на­явність нагромаджувального характеру дого­вору с-ня; б) строк дії договору с-ня.

Договори с-ня життя – це довгострокові дого­вори (на 10, 20, 30 і більне років). Протягом усього часу дії договору страхувальники періодично сплачують страхові премії з тим розрахунком, щоб загальна сума цих внесків у результаті дорівнювала страховій сумі за до­говором. Відбувається начебто “накопичення” страхувальниками коштів, які зберігаються у страховика на період дії договору с-ня. Оскільки за договором с-ня життя відповідальність страховика настає або в разі смерті застрахованої особи, або в разі до­життя нею до заздалегідь обумовленої дого­вором події, то зрозуміло, що за будь-яких об­ставин внесені кошти повернуться застрахо­ваній особі або її правонаступникам, причому часто – з певними відсотками. Тобто внески за договорами с-ня життя мають яскраво ви­ражений характер інвестицій.

Загальне с-ня включає всі ті види с-ня, які не відповідають ознакам договорів с-ня життя. Страхові премії тут сплачуються, як правило, одноразово у певному відсотку від страхової суми. Вони не накопичуються і не поверта­ються страхувальникам, якщо страхова подія не відбулась. Договори загального с-ня, таким чином, забезпечують лише компенсацію збитків. Ці договори укладаються на невели­кий строк, як правило, на рік.

Законодавством України передбачено, що компанії, які отримали ліцензію на прове­дення с-ня життя, не мають права проводити загальні види с-ня, і навпаки. Наприклад, до­ходи компаній, що здійснюють с-ня життя, у вигляді внесків за договорами с-ня життя не підлягають оподаткуванню.

23. Форми проведення страхування та їх особливості.

За формою проведення страхування поділяється на добровільне й обов'язкове.

Здебільшого взаємовідносини між страхувальником і страховиком будуються на добровільних засадах і оформлюються договором стра­хування відповідно до правил страхування. Правила страхування визначають загальні умови і порядок здійснен­ня конкретним страховиком того чи іншого виду добровільного страху­вання. Правила страхування при добровільній формі страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а далі вони затверджуються Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю при видачі ліцензії на пра­во здійснення відповідного виду страхування.

Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти дого­вору страхування визначаються виключно за згодою сторін.

В обов'язковому страхуванні страхові відноси­ни виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підста­ві відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік об'єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, винят­ки з них; максимальні страхові тарифи і мінімальні страхові суми; рі­вень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Згідно із Зако­ном України «Про страхування» форми типового договору і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються Кабінетом мі­ністрів України.

Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страхувальни­ка, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати передбаче­ний законодавством об'єкт, а другий не в праві відмовити йому в цьому. При обовязковому страхуванні також необхідно укладати договір.

З гідно з Законом України «Про страхування» до складу обов'язкового страхування віднесено 46 видів страхування.