1. Основні причини припинення трудового договору.

Загальні підстави припинення труд.договоруПід поняттям «припинення трудового договору» ро­зуміється закінчення дії труд.договору в будь-яких ви­падках. Воно включає розірвання труд.договору, закінчення строку його дії чи інший юр.факт.Труд.договір може бути припинений тільки з підстав та в порядку, визначених законодавством про працю. Підставами для припинення труд.договору згідно ст. 36 КЗпП є:

• угода сторін;

• закінчення зазначеного строку, встановленого за згодою сторін, та закінчення дії договору, укладеного на час вико­нання певної роботи, крім випадків, коли труд.відноси­ни фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх при­пинення;

• призов або вступ працівника на військову службу;

• розірвання труд.договору з ініціативи працівника, з ініціативи роботодавця або на вимогу профспілкового органу;

• переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на ви­борну посаду;

• відмова працівника від переведення в іншу місцевість ра­зом з підприємством, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв' язку із зміною істотних умов праці;

• набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстроч­ки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем постійної роботи або іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

• підстави, передбачені контрактом;

Крім вказаних підставами для припинення є:

• незадовільний результат випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;

• вимога батьків або інших осіб про розірвання труд.до­говору з неповнолітнім працівником, коли продовження чин­ності труд.договору загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси;

• з працівником, який працює за сумісництвом, труд.до­говір може бути розірваний в разі прийняття на його місце іншого працівника, який не є сумісником.

Підставами для розірвання труд.договору також мо­жуть бути порушення правил прийняття на роботу: а) осіб, прийнятих на роботу з порушенням правил про об­меження спільної роботи родичів; б) осіб, позбавлених за вироком суду (чи законом) права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; в) жінок і неповнолітніх, прийнятих на роботу, яка їм забо­ронена законом за мотивами охорони здоров'я; г) осіб, прийнятих на роботу за сумісництвом з порушенням правил про обмеження сумісництва. Зміна підпорядкованості підприємства, установи, ор­ганізації, зміна власника підприємства, а також його реор­ганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворен­ня) не є підставою припинення труд.договору.

1.2) Зобов'язання батьків та дітей.???

3.1) Кодифікація права - спосіб удосконалення, систематизації нормативних актів, законодавства.

3.2) Галузь права - уособлена сукупність норм, спрямована на регулювання певної сфери якісно однорідних суспільних відносин. Галузь права, найбільший структурний підрозділ і центральна ланка права, найповніше виражає «групові» особливості правового регулювання.[1]

3.3)??? Право розпорядження – Пра́во вла́сності (в об'єктивному розумінні) – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Білет № 13

1. Нормативно-правовий акт. У часі, просторі, коло осіб.

Нормативно-правові акти як джерела права:

Нормативно-правовий акт – це письмовий юридичний документ, що виданий державою чи окремими її органами, має владний, зальнообов’язковий характер, в якому закріплюються офіційні правила поведінки, що забезпечуються і охороняються державною владою і направлені на регулювання суспільних відносин.Нормативно-правовий акт має всі ознаки права, а саме:А) приймається або санкціонується уповноваженими органами держави (законодавчими органами) або народом (через референдум);Б) завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов’язків;В) приймається з дотриманням певної процедури;Г) має форму письмового акта-документа і точно визначені реквізити: вид документа (закон, указ, постанова); найменування органу, який ухвалив акт (парламент, президент, уряд, місцевий орган влади); заголовок (деякі акти, наприклад, розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються без заголовка); дата ухвалення акта; номер акта; дані про посадову особу, яка підписала акт;Д) публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов’язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка („Відомості Верховної Ради України”, „Урядовий кур’єр”, „Офіційний вісник України”).Нормативно-правові акти основна і майже єдина форма реалізації права в Україні. Нормативно-правовий акт одночасно виступає як спосіб існування і вираження норм права. Перевагами нормативно-правового акту є:1. Він дає можливість найбільш чітко, ясно і однозначно сформулювати зміст правових норм, юридичних прав і обов’язків; якість нормативно-правового акту в значній мірі залежить від діяльності правотворчих органів, від розвитку юридичної науки у суспільстві, від рівня суспільної свідомості;2.Дає змогу досить широко довести до населення зміст норм права;3.Дає змогу оперативно реагувати на зміни і потреби суспільної практики;4. Його наявність дає змогу добре проводити систематизацію і кодифікацію, а єдиний збірник законів найбільш зручний для користування