1.2) Співучасть у злочині.

Поняття та види співучасті у злочиніЗлочин - суспільнонебезпечне, винне, протиправне та кримі­нально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь кількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. При співучасті об'єднуються кілька осіб і вчиняють злочин спільно і навмисно.Об'єктивні ознаки співучасті - злочин, вчинений кількома (двома або більше) суб'єктами злочину спільно.Злочин при цьому вчиняється загальними зусиллями всіх співучасників, злочин — це результат їх спільної діяльності. Співвиконавцем - особа, яка безпосередньо або шляхом використання інших осіб, що не є суб'єктами злочину, вчинила конкретний злочин.Організатором - особа, яка організувала вчи­нення злочину або керувала його вчиненням чи підготовкою; особа, що створила організовану групу чи злочинну організацію або керувала ними. Підбурювач - особа, яка схилила іншого спі­вучасника до вчинення злочину.Пособником - особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками; особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряд­дя чи засоби вчинення злочину чи предмети, здобуті злочин­ним шляхом, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.Умисна спільна злочинна діяльність двох або більше осіб може діставати вияв у формі простої аюо складної співучасті.Проста форма співучасті полягає у вчиненні кожної з осіб, що діють спільно, дій, які утворюють об’єктивну сторону складу конкретного злочину. У таких випадках кожен із співучасників виступає як виконавець злочину. При співвиконавстві всі учасники можуть вчиняти дії одночасно або послідовно.Проста форма співучасті передбачає:

• співвиконавство без попереднього порозуміння передбачає відсутність між учасниками злочину попереднього зговору;

• співвиконавство з попереднім порозумінням буде мати місце в тих випадках, коли між усіма учасниками злочину був зговір про спільне вчинення злочину до його початку.

Складна форма співучасті включає:

• співучасть у вузькому розумінні цього слова (кожен із співучасників виконує певну роль у вчиненні злочину);

• злочинне угрупування (банда, організована група, незконне воєнізоване формування чи група).

Складна форма співучасті передбачає наявність поряд із виконавцем організатора, пособника або підмовника (співучасть у вузькому розумінні). Їх дії можуть бути як обувомлені попереднім зговором, так і необумовлені ним. Для наявності цієї форми співучасті необхідно усвідомлення кожним учасником того, що він бере участь у спільній злочинній діяльності.Злочинне угрупування створюється за взаємною згодою його учасників і об’єднує на основі спільного плану їх діяльність, спрямовану на вчинення, як правило, ряду злочинів.Кожен із співучасників злочинного угрупування усвідомлює, що він разом з іншими особами бере участь у здійсненні злочинної мети, для досягнення якої воно створене, і бажає зробити свій внесок у цю діяльність.

не причини - способи припинення

2.1) Джерелом кримінального права є: ??---а) крим кодекс: виправно-трудовий кодекс б) крим кодекс, кодекс про адміністр порушення в) крим кодекс. г) крим кодекс, крим-процес кодекс

2.2) Якщо власник підприємства хоче скоротити штат, то за який термін попереджає про це працівників?  а) 2 тижні б) 1 міс ----в) 2 міс

2.3) відповідь: норми моралі - система норм і принципів, які виникають із потреби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільством (класом, соціальною групою, державою), спрямовані на регулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки.

2.4) відповідь: субсидіарна - один із різновидів цивільної відповідальності. Субсидіарна відповідальність - додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках, передбачених законом або договором. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.

2.5) склад злочину? відповідь: обєкт, субєкт злочину, суб сторона, обєкт сторона

3.1) Час відпочинку - час (перерва для відпочинку і харчування, вихідні, святкові дні), протягом якого працівники вільні від обов’язку працювати і вправі використовувати його на свій розсуд. 3.2) Юридична особа - суб'єкт права, здатний від власного імені набувати права і обов'язки, за умови реєстрації у встановленому законом порядку. Організація (організаційна форма), що має відокремлене майно, здатна від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді. 3.3) Держава – це політична форма організації суспільства, що характеризується суверенною владою, політичним і публічним характером, реалізацією своїх повноважень на певній території через діяльність спеціально створених органів та організацій, наданням своїм рішенням обов’язкової правової форми, встановленням податків з метою ефективного функціонування механізму влади та реалізацією загально соціальних повноважень.

Білет № 9

1. Правове регулювання надурочних робіт.

Надурочними роботами вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Як правило, застосування надурочних робіт не допускається. Проведення їх можливе лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством. Власник або уповноважений ним орган може застосувати надурочні роботи тільки у виняткових випадках:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2)при проведенні громадськонеобхідних робіт по водо-, газопостачанню, опаленню, транспорту, зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може привести до псування або загибелі державного чи громадського майна, також у необхідності невідкладного ремонту верстатів або ін. устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної к-ті трудящих;

4) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає на зміну, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником, оскільки забороняється залучення працівника до роботи протягом двох змін підряд.

Забороняється залучати до надурочних робіт:

— вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до З років;

— осіб, молодших 18 років;

— працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінки, які мають дітей від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Для проведення надурочних робіт необхідна згода профкому і видання наказу власником.

Надурочна робота компенсується підвищеною оплатою. 1.2) Покарання, мета, види.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Порушення особою кримінально-правового припису держави може мати своїм наслідком кримінальну відповідальність. Покарання є однією із форм реалізації кримінальної відповідальності.

Поняття покарання визначене уст. 50. До найважливіших ознак покарання ця стаття відносить те, що воно: а) є заходом примусу; б) застосовується від імені держави; в) застосовується лише за вироком суду; г)-застосовується тільки до особи, визнаної винною у вчиненні злочину; д) полягає в передбаченому законом позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого. Система і види покарань чітко визначені у КК.

Примус, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов’язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь. Покарання є особливою формою державного примусу і тому закон відмежовує його від інших засобів кримінально-правового впливу, якими, зокрема, є примусові заходи медичного характеру (ст. 92).

Покарання є заходом законного примусу, що має публічний характер і застосовується від імені держави, яка володіє монопольним правом визначати зокрема злочинність діяння, його караність, загальні засади призначення покарання, порядок виконання покарання, підстави й умови звільнення від покарання, систему органів і установ, покликаних застосовувати і виконувати покарання, їх компетенцію.

Особа може бути піддана покаранню виключно за вироком суду і у встановленому законом порядку. Суд, встановивши вину особи у вчиненні злочину та виходячи з конкретних обставин справи, доходить висновку про доцільність застосування до неї покарання, а також визначає його вид, розмір, строк. Жодний інший орган держави не наділений таким правом.

Принцип вини реалізується не лише через суб’єктивне ставлення у вину, а й через особистісний характер кримінальної відповідальності. Його суть визначають три основні положення:

1) злочином є діяння, вчинене конкретною фізичною особою;

2) особа підлягає кримінальній відповідальності за те злочинне діяння, що вчинене нею особисто; 3) покарання застосовується тільки до особи, яка вчинила злочин.

Зміст покарання становить кара — позбавлення або обмеження прав і свобод особи, засудженої за вчинення злочину. Таке позбавлення або обмеження має конкретний вираз (ст.ст. 52-64) і повинно бути належним чином обґрунтованим. Засуджений зобов’язаний перетерпіти ті позбавлення й обмеження, що пов’язані із застосуванням до нього покарання. При цьому має бути забезпечений належний захист його законних прав і свобод.

Мета покарання (ч. 2 ст. 50) — кінцевий результат, якого прагне досягнути держава засобами кримінально правового впливу. Вона проявляється у чотирьох площинах: 1) кара щодо засудженого; 2) виправлення засудженого; 3) запобігання вчиненню засудженим нового злочину; 4) запобігання вчиненню злочинів іншими особами. 2.1) Строк дії довіреності –

1. На відміну від положень ЦК УРСР (ст. 67), питання про строк довіреності регулюється не настільки імперативно. За ЦК УРСР навіть у випадку незазначення у довіреності строку її дії строк встановлювався нормою закону в один рік. Натомість за ст. 247 ЦК незазначення у довіреності строку свідчить про незастосування серед підстав її припинення підстави, визначеної пунктом першим ч. 1 ст. 248 ЦК, - закінчення строку довіреності.

Разом з тим слід звернути увагу на те, що строк дії довіреності і вказівка на дату, до якої є чинною видана довіреність, передбачені зразками довіреностей, що затверджені згідно наказу Міністерства юстиції України від 31 жовтня 2006 р. N 83/5 (додатки 10 - 15). Таким чином, незважаючи на закріплену можливість видачі довіреності без зазначення строку дії, традиційно строк дії у довіреностях все ж зазначається.

Згідно абзацу другого пункту 147 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України строк дії довіреності зазначається літерами.

2. Оскільки повноваження повіреного за довіреністю, яка видана в порядку передоручення, засновуються на і є похідними від підстави представництва, на якій і засновується право на передоручення, строк дії довіреності, яка видана в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії повноважень представника, який здійснив передоручення. Щоправда, використання у частині другій коментованої статті терміна "строк дії основної довіреності, на підставі якої вона видана" є не точним. Справа в тому, що, як вже підкреслювалося у коментарі до ст. 240, серед підстав для передоручення закон не згадує таку підставу, як довіреність. Відповідно, довіреність з правом передоручення не є чинною сама по собі, а має юридичну силу лише тоді, коли вона засновується на договорі, що породжує представницькі відносини (договорі доручення, управління майном, простого товариства тощо). Таким чином, доцільніше вести мову про те, що строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії повноважень представника за договором, на підставі якого і видана довіреність з правом передоручення.

3. На відміну від строку, обов'язковим реквізитом довіреності є дата її вчинення, без зазначення якої довіреність є нікчемною.

4. У довіреності, призначеній для вчинення юридичних дій за кордоном, строк також може бути не вказаний (абзац четвертий пункту 147 Інструкції). Це положення відповідає колізійній нормі ст. 34 Закону України "Про міжнародне приватне право", згідно якої порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність. Проте згідно наведеної норми Інструкції така довіреність зберігає силу не до припинення її дії (ч. 1 ст. 247 ЦК), а до її скасування особою, яка видала довіреність. 2.2) ??? 2.3) Після скільки місяців праці робітник має право на щорічну відпустку?

???Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті громадяни України, які працюють за трудовим договором у фізичної особи. 2.4)??? Суб’єкти в зобов’язанні? є кредитор і боржник 2.5) Нічний час, межі? 3.1) Робочий час - це установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки. ??3.2) Співучасть у злочині - є умисна спільна участь декількох осіб (суб'єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. ??3.3) Право користування -

Білет № 10