.Поняття та види кримінальних покарань.

Кримінальне покарання – засіб держ-го примусу, що застосов-ся судом із винес-ням вироку особі, яка вчинила злочин. Метою покар-ня є: кара за вчинений злочин; виправл-ня та перевихов-ня засуджених; запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і ін особами. Основні покарання:-позбавлення волі на строк від 3 місяців до 10 років (в окремих випадках до 15 років);-виправні роботи без позбавлення волі на строк від 2 місяців до 2 років;-позбавлення П обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності на строк до 5 років;-штраф;-громадська догана. Додаткові покарання:-конфіскація майна;-позбавлення військового або спеціального звання;-позбавлення батьківських прав. Як виняткова міра покарання допускається застосув-ня смертної кари – розстрілу за особливо тяжкі злочини у випадках, спец-но передбачених Особливою частиною КК. Не можуть бути засуджені до смертнох кари особи, які не досягли до вчинення злочину 18-річного віку, жінки, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винес-ня вироку. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань:штраф (грошове стягнення, що накладається судом у межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;громадські роботи (полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування);виправні роботи (встановлюються на строк від шести місяців до двох років і відбуваються за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків);службові обмеження для військовослужбовців;конфіскація майна (полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого);арешт (полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції й встановлюється на строк від одного до шести місяців);обмеження волі (полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці строком від одного до п’яти років);тримання в дисциплінарному батальйоні (призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років);позбавлення волі на певний строк (полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи на строк від одного до п’ятнадцяти років);довічне позбавлення волі (встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів).Усі вказані покарання поділяються на основні та додаткові. За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, до якого може бути приєднане одне чи кілька додаткових. Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.