Білет № 1

1.1)Поняття та ознаки юридичної особи. Правосуб'єктність юридичної особи.

. Поняття та ознаки юридичної особи

Юр.особи є одним із видів су’єктів цивільного права. Юр.особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку(ст.80 ЦК), вона наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відвідачем у суді.

Виходячи з цього визначення, можна виділити такі істотні ознаки юр.особи:

1. Організаційна єдність, яка полягає у визначенні цілей і завдань юр.особи, у становленні її внутр. структури, компетенції органів, порядку її функціонування; закріплюється у статуті юр.особи, її установчих документах або в акті органу влади про створення юр.особи публічного права.

2. Майнова відокремленість, яка потрібна не задля формальності, а для досягнення певної мети. Необхідність відокремлення майна створює мат.базу незалежного існування юр.особи.

3. Участь у цив.обігу від власного імені. Від свого імені юр.особа набуває майнові і особисті немайнові права, несе обов’язки, вступає у різноманітні ц-п відносини з іншими суб’єктами цив.права.

4. Результатом майнової відокремленості юр.особи та її участі від свого імені у цив.обсягу є визнання за нею здатності відповідати за взятими на себе зобов’язаннями. Зокрема ст.96 ЦК закріплює загальний принцип, відповідно до якого юр.особа самостійно відповідає за своїми забов’язаннями усім належним їй мацном.

5. Реєстрація відповідно вимог чинного законодавства, що полягає у легалізації того чи іншого виду юр.особи з боку держ.огранів, які здійснюють держ.реєстрацію. Тільки з моменту держ.реєстрації організація набуває статусу юр.особи і може бути суб’єктом цив.та інших відносин.

6. Здатністю юр.особи бути позивачем або відповідачем у суді. У цьому випадку йдеться не тільки про реалізацію, а й про порядок захисту цив.прав останньої.

Цив.правосуб’єктність юр.особи - її здатність бути суб’єктом цив.відносин, складається з цив.правоздатності і цив.дієздатності.

Цив.правоздатність юр.особи – це її здатність мати цив.права та обов’язки, яка виникає з моменту створення юр.особи і припиняється з дня внесення запису до Єдиного держ.реєстру юр.осіб про припинення її діяльності.Реалізуючи власну правоздатність, юр.особа може укладати будь-які угоди.

Цив.дієздатність юр.особи – це її здатність набувати власними діями цив.права і брати на себе цив.обов’язки. Цив.дієздатність юр.особа реалізує через свої органи, які діють відповідно до закону інших правових актів і установчих документів.

Для реалізації правосуб’єктності юр.особи важливе значення має її місцезнаходження – місце її держ.реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Для реєстрації правосуб’єктності юр.особи нею можуть створюватися філії та представництва. Вони не визначаються суб’єктами цив.права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юр.особи, частиною якої є філія чи представництво. Власною юр.правоздатністю і правосуб’єктністю вони не наділені.

Юридичні особи наділені цивільною правосуб'єктністю, тобто цивільною правоздатністю та цивільною дієздатністю, які виникають водночас із моменту їх державної реєстрації.Цивільна правоздатність юридичної особи визначається характером і змістом діяльності юридичної особи, що передбачена статутом організації. Цивільна дієздатність здійснюється відповідними органами юридичної особи, які можуть бути як єдиноначальними, так і колегіальними (чи в поєднанні між собою). Для юридичної особи правосуб'єктність виникає:- з моменту затвердження статуту або положення;- з моменту видання компетентним органом постанови про утворення організації;- з моменту реєстрації статуту, якщо він підлягає реєстрації Юридична особа утворюється і припиняється в порядку, визначеному чинним законодавством. До основних способів утворення юридичних осіб відносять розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний.Правосуб'єктність юридичної особи припиняється:- з моменту її ліквідації;- з моменту реорганізації (злиття, поділу, приєднання) В окремих випадках суб'єктом цивільних правовідносин може бути Україна як суверенна держава. Це можливо, приміром, у правовідносинах власності (надходження у власність, держави безгосподарного майна, невитребуваних знахідок, неналежно утримуваного конфіскованого майна тощо).

1.2) Поняття, умови та види трудового договору.

Поняття та порядок укладення трудового договору

Трудовий договір - угода між праців-ком і власником підпр-ства, установи, орг-ції або уповнов-ним органом чи фіз-ою особою, за якою працівник зобов'яз-ся виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутріш-му трудовому розпорядкові, а власник підпр-ства чи фіз-на особа зобов'яз-ся виплачувати праців-ові з/п і забезпеч-ти умови праці, необхідні для викон-ня роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. При уклад-ні труд-го договору фіз-на особа подає обов’язково такі документи — паспорт, що посвідчує особу, трудову книжку, оформлену в установленому порядку. У випадках, передбачених закон-твом, також документ про освіту (спец-сть, кваліф-ію), про стан здоров’я. Фіз-ні особи, які не досягли 16 р, — свідоцтво про народж-ня; особи, які звільнені із Збройних Сил Укр. Роботодавець при уклад-ні труд-го договору зобов’язаний ознайомити працівника з колективним договором, правилами внутр-го труд-го розпорядку та ін локальними нормативно-прав-ми актами, які регул-ть його працю. Роботодавець вправі запроваджувати обмеж-ня щодо спільної роботи на підпр-стві, в установі, орг-ції осіб, які є близькими родичами чи свояками у разі викон-ня ними трудових обов’язків при безпосередньому підпорядкуванні або підконтрольності один одному. Зазначене обмеж-ня, такі як визнання: недієзд-ми, наявність судимості, що є несумісною з обійманням посади, існують і при прийнятті на держ-у службу. Ці обмеж-ня пов’язані і з прийняттям на службу в органи місцевого самовряд-ня, на держ виконавчу службу. Уклад-ню труд-го договору повинен передувати обов’язковий мед огляд, неповнолітніх; працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовамипраці. Трудовий договір на невизначений строк (безстроковий) укладається з дотриманням загальних положень, викладених вище. Це звичайний трудовий договір між роботодавцем і найманим працівником. Він укладається у всіх випадках, якщо законодавством не передбачені спеціальні норми для конкретного виду робіт або категорій працівників. Трудовий договір на певний строк. В умовах переходу до ринкової економіки розповсюдилася практика укладення строкових трудових договорів. Але Законом України від 19 січня 1995 p. були внесені зміни в ст. 23 КЗпП. Законодавець чітко висловив свою позицію відносно звуження такої практики: строковий трудовий договір може укладатися лише у випадках, встановлених у законодавстві, а також у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання або інтересів працівника. Таким чином, за загальним правилом трудовий договір повинен укладатися на невизначений час. Трудовий договір на час виконання певної роботи є різновидом строкового трудового договору, однак його припинення пов'язане із закінченням обумовленої договором роботи. Не треба плутати даний вигляд трудового договору з цивільно-правовим договором, пов'язаним із застосуванням праці (відмінності були вказані вище). Трудовий договір про тимчасову роботу укладається з працівниками, прийнятими на роботу на строк до 2 місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника – до 4 місяців. У наказі про прийом на роботу власник зобов’язаний зазначити тимчасовий характер роботи. Умови праці тимчасових працівників визначені Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24 вересня 1974 р. (Відомості Верховної Ради СРСР. – 1974. - № 40. – Ст. 662) в частині, що не суперечить законодавству України про працю. Для тимчасових працівників не передбачений строк випробування, однак вони мають право на відпустку пропорційно відпрацьованому строку згідно з Законом України «Про відпустки» (ч. 9 ст. 6). У випадку, якщо працівник продовжує працювати й після закінчення строку тимчасової роботи, тимчасовий трудовий договір автоматично трансформується у трудовий договір на невизначений строк. Трудовий договір про сезонну роботу. Правове регулювання сезонних робіт довгий час здійснювалось указом Президії верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 р 7 квітня 1998 р. постановою Кабінету Міністрів України затверджено положення про порядок організації сезонних робіт. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України №278 від 28 березня 1998 р. Сезонними вважаються роботи, які з природних і кліматичних умов виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше шести місяців. Із працівником, що виконує сезонні роботи, укладається трудовий договір. Оплата праці здійснюється за фактично виконану роботу згідно з нормами, розцінками, тарифними ставками, які діють на підприємстві, і не може бути нижчою мінімальної заробітної плати за умови виконання норм праці. Трудовий договір про сумісництво. Згідно з ч. 2 ст. 21 КЗпП, працівник має право реалізувати свою здатність до продуктивної і творчої праці шляхом укладання трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Правове регулювання роботи за сумісництвом на державних підприємствах здійснюється за постановою Кабінету Міністрів України №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 р., а також Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій від 28 червня 1996 р., затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України. Трудовий договір про суміщення професій і посад. Від сумісництва потрібно відрізняти суміщення професій і посад, під яким розуміють форму організації праці, при якій працівник, за його згодою, протягом робочого дня або робочої зміни поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, виконує додаткову роботу за іншою професією або на іншій посаді на тому ж підприємстві, в установі, організації, за що отримує відповідну оплату. До суміщення прирівнюється виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника (відпустка, тимчасова непрацездатність, службове відрядження) без звільнення від своєї основної роботи.

2.1) Скільки триває відпустка для осіб молодше 18 років?

Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день у зручний для них 'час.

2.2) Ким встановлюється матеріальне відшкодування на підприємстві?

Суд ---??

2.3) Що таке монархія?

Мона́рхія — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

2.4) Визначення інституту права?

Інститут права — система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин. Інститути права — необхідна ланка в цілісній системі права. Як правило, кожна галузь права має інститути права як свій самостійний структурний підрозділ.

2.5) ??? 3.1) Закон - (англ. law, англ. principle, нім. Gesetz n) — нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм); прийнятий в особливому порядку законодавчим органом (парламентом), або безпосередньо народом. Закони обов'язкові до виконання протягом визначеного часу, на визначеній території та у відношенні до конкретного кола осіб, організацій та інших суб'єктів права

3.2) Юридичний факт - це життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

За наявності норм права без юридичного факту правовідносини неможливі.

Юридичний факт — передумова правовідносин. Наприклад, наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що індивід вступив у спадкоємні правовідносини і одержав спадщину. Необхідне настання певних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права (у даному разі — смерть спадкодавця).

3.3) Відпустка – Відпу́стка — це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

Білет № 3

1. Причини, підстави припинення юридичної особи.

Підстави порядок та способи припин-ня діял-сті юрид-ої особи

Види припин-ня. І За порядком здійсн-ня та Пвими наслідками: 1) реорганізація; 2) ліквідація. Обов’язки особи, що прийняла рішення про припин-ня: 1) негайно письмово повідомити орган, що здійснює держ-у реєстрацію; 2) признач-ть за погодж-ням з органом держ-ої реєстрації комісію з припин-ня юрид-ої особи (ліквід-ну комісію, ліквідатора, поклад-ня на орган юрид-ої особи); 3) перехід повноважень щодо управл-ня сПми юрид-ої особи до комісії; 4) комісія поміщає в друкованих засобах масової інформ-ії повідомл-ня про припин-ня юрид-ої особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог (не менше 2 місяців з моменту публікації);5) комісія вживає усіх заходів щодо виявл-ня кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юрид-ої особи. Способи реорганізації:злиття; приєдн-ня; поділ; перетвор-ня. Передавальний акт (злиття, приєдн-ня, перетвор-ня). Розподільчий баланс (поділ) Загальний порядок ліквідації: 1) після закінч-ня строку для пред’явл-ня вимог кредиторів ліквідаційна комісія скл-є проміжний ліквідаційний баланс (відомості про: склад майна, перелік пред’явлених кредиторами вимог, результати їх розгляду); 2) затвердж-ня проміжного ліквідаційного балансу; 3) виплата грошових сум кредиторів здійс-ся у такій черговості: у першу чергу- вимоги щодо відшкодув-ня шкоди, завданої каліцтвом, ін ушкодж-ням здоров’я або смертю та вимоги, забезпечені заставою чи ін способом; у другу чергу- вимоги праців-ків пов’язані з труд-ми відносинами, вимоги автора про плату за використ-ня результату його інтелектуальної, творчої діял-сті; у третю чергу- вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів); у четверту- всі ін вимоги. 4) після заверш-ня розрахунків скл-ся ліквідаційний баланс, який затвердж-ся; 5) майно, що залишилось передається її учасникам, якщо ін не встановлено; 6) є ліквідованою з дня внес-ня до єдиного держ-го реєстру запису про припин-ня. ІІ За ініціатором припинення: 1) добровільне; 2) примусове.