Післямова

Як і передбачалось на початку дослідження, проблема громадянського суспільства виявилась не тільки об’ємною, але і надзвичайно складною, комплексною. Проте можна з впевненістю стверджувати, що в цілому авторський колектив впорався з поставленим завданням.

В завершеній праці досить ґрунтовно розглянуто методологічний контекст проблеми. Громадянське суспільство є основою держави. Його становлення відбувається в тісному зв’язку із становленням останньої як правової, соціальної, демократичної. У методологічному контексті такий підхід є найбільш продуктивним, адже створює передумови для всебічного аналізу взаємодії держави і громадянського суспільства. Тим більше, що існують різні підходи до питання, якою повинна бути сучасна держава і яким має бути громадянське суспільство. Прихильники однієї точки зору вважають, що держава має бути слабкою, а громадянське суспільство – сильним. Іншої – що держава має бути сильною, особливо у перехідний період. Більш переконливим виглядає положення, яке стверджується авторами монографії, що держава і громадянське суспільство не повинні бути ні слабкими, ні сильними, а ефективними.

Громадянське суспільство не можна відокремити від держави і залишити за ним реалізацію тільки приватного інтересу. В цьому випадку втрачають сенс будь-які дискусії стосовно участі громадян у здійсненні державної влади, в ухваленні політичних рішень – тобто стосовно питань народовладдя, його суб’єктів та меж їхньої політико-правової діяльності. Ця діяльність дістає виявлення через такі інститути безпосередньої демократії, як всенародні обговорення, колективні та індивідуальні звернення громадян, народні ініціативи, петиції. На нинішньому етапі важливим є прийняття відповідних законів та інших нормативних актів, які гарантували б правове закріплення цих інститутів, сприяли адекватній та повній інституалізації громадської думки, а відтак і розширенню сфери громадянського суспільства.

При цьому слід мати на увазі, що з прийняттям 1996 року нової Конституції України розпочався якісно новий період в розвитку суспільства і держави. В Основному Законі закладено підвалини не тільки нинішніх, але й майбутніх перетворень. Становлення громадянського суспільства проявляється у формуванні його інститутів – політичних партій, громадських організацій, груп інтересів, органів місцевого самоврядування, недержавних ЗМІ тощо. Однак на сьогодні ці інститути ще не стали фундаментом для проведення змін, бо не набули достатнього досвіду роботи в умовах демократії, а значна частина їх ще не позбулась спадщини тоталітарної свідомості.

Громадянське суспільство найчастіше узагальнено поділяють на два типи – американо-англійський (ліберально-демократична модель) та континентально-європейський (етатистська модель). Етатистська модель взаємозв’язку держави і суспільства поширюється на правове поле держав Центральної і Східної Європи. І Україна тут не стала винятком.

Перший висновок, який можна зробити, полягає в тому, що скоріше за все в Україні набуватиме розвитку етатистська модель громадянського суспільства, наближена до європейських стандартів. Ось чому ідеологія побудови громадянського суспільства не повинна протиставлятись ідеології побудови держави, яка ще не встигла вкорінитись у масовій свідомості.

Звідси другий висновок. Без держави не може бути ні громадянського суспільства, ні громадянина. Перед незалежною Українською державою стоїть парадоксальне за формою, але важливе по суті завдання – створити засади громадянського суспільства як своєї діалектичної протилежності. Держава повинна взяти на себе відповідальність за відновлення як політичної культури своїх громадян, так і культури підприємницької.

Третій висновок. В сучасних умовах співробітництво держави з громадянськими організаціями зазвичай веде до їх одержавлення. Причому громадянські структури пострадянського зразка самі прагнуть до одержавлення, бо не стільки займаються самоорганізацією і залученням громадян до розв’язання конкретних життєвих питань, які не піддаються державній регламентації, скільки конкурують з державою за право представляти інтереси суспільства, від якого часто віддалені не менше, ніж держава.

Четвертий висновок. Філософія освіти в ХХІ столітті передбачає, що для сучасного суспільства має бути характерним тип людини з активно-позитивним ставленням до планети Земля, Вітчизни, іншої людини, до самого себе, а також до праці, власності, сім’ї, досягнень духовної культури; громадянин має вміти поєднувати особисті інтереси з інтересами суспільства.

І, нарешті, п’ятий. Сьогодні важливо не заговорити тему громадянського суспільства в Україні, а значно більше робити для розвитку ініціативи, самодіяльності, суб’єктної активності молодого покоління, тобто реально готувати його до життя в громадянському суспільстві.

Подальший розвиток громадянського суспільства в Україні залежить від розв’язання низки непростих проблем. Відповідь на них повинні дати суспільствознавці, політологи в тому числі, а, можливо, навіть у першу чергу.

Одна з цих проблем - удосконалення відносин між державою і суспільством, владою і громадянами. На сучасному етапі для українського народу сильна влада є нагальною потребою. Сила демократичної влади (за такою владою перспектива) значною мірою ґрунтується на довірі народу, його активній зацікавленій участі у здійсненні державної політики. Для здобуття такої довіри, поряд з іншими передумовами вирішальними є дії владних структур, політичної еліти, які мають бути етично вмотивовані.

Ще одна проблема – формування ефективних соціальних відносин, які забезпечували б економічну свободу особистості і становлення потужного середнього класу як масової соціальної бази демократії і громадянського суспільства в Україні.

І, насамкінець, проблема, розв’язання якої визначальною мірою сприятиме розвитку громадянського суспільства в Україні, - напрацювання консолідуючої ідеології. У цьому контексті важливо завершити процес модернізації Конституції та політичної системи України, досягти стратегічної мети українського суспільства: побудови демократичної, соціальної, правової держави. Ключовими цінностями загальногромадянської ідеології могли б стати людська гідність, компетентність, відповідальність, патріотизм, гуманізм, демократизм, соціальна справедливість. Свого часу Ян Масарик на питання, чого головним чином потребує чеське суспільство, відповів: “Не боятися і не красти”.

Виняткову роль у вирішенні цих завдань має відіграти наша політична і духовна еліта. Проблема політичної еліти, політичного лідерства на постсоціалістичному просторі в регіональному і національному контексті нині визначена як тема, яка в ближчі роки буде досліджуватися науковцями Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України у співдружності з співробітниками інших наукових установ.

Загалом на сучасному етапі роль Української держави в розвитку громадянського суспільства зростає. Саме тому його інститути потребують сильної демократичної державної влади, яка б створила правові, політичні, організаційні засади для їх існування, стала б гарантом їх повноцінного функціонування.

ПРО АВТОРІВ

Балабан

Ростислав Валерійович старший науковий співробітник Інституту

Політичних і етнонаціональних досліджень НАН

України, кандидат політичних наук

Ганжуров

Юрій Семенович кандидат історичних наук, доцент

Дергачов

Олександр Петрович провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, кандидат історичних наук

Зеленько

Галина Іванівна старший науковий співробітник Інституту

політичних і етнонаціональних досліджень НАН

України, кандидат політичних наук

Кононенко

Наталія Вікторівна науковий співробітник Інституту політичних і

етнонаціональних досліджень НАН України,

кандидат політичних наук

Кравченко

Тамара Володимирівна старший науковий співробітник Інституту

проблем виховання АПН України, кандидат

педагогічних наук

Кудряченко

Андрій Іванович доктор історичних наук, професор

Ляшенко

Тетяна Михайлівна науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України,

кандидат політичних наук

Михальченко

Микола Іванович головний науковий співробітник Інституту

політичних і етнонаціональних досліджень НАН

України, член- кореспондент НАН України

Огризко

Володимир Станіславович Надзвичайний і Повноважний посол України, кандидат історичних наук

Пахарєв

Анатолій Дмитрович головний науковий співробітник Інституту

політичних і етнонаціональних досліджень

НАН України, доктор політичних наук, доцент

Рудич

Сергій Феліксович магістр зовнішньої політики, Посольство

України у Швейцарській Конфедерації, кандидат

технічних наук

Рудич

Фелікс Михайлович завідувач відділу Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України,

доктор філософських наук, професор

Сіленко

Алла Олексіївна проректор Одеської національної академії зв’язку ім. О.С.Попова, доктор політичних наук, професор

Щедрова

Галина Петрівна проректор Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля (м. Луганськ), доктор політичних наук, професор

Щербенко

Едуард Васильович провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, кандидат філософських наук

З М І С Т

Передмова.....................................................................................		3
І.ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА ТА ІНСТИТУТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ...................		6
1.Правова держава і громадянське суспільство: історичний і політологічний контекст......................................................................		6
2.Політична система в Україні. Вірогідні напрями реформування .......................................................................................		20
3.Магістральні вектори внутрішньої і зовнішньої політики України на сучасному етапі.................................................................		35
IІ.СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ДЕРЖАВА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: МІРА СПІВПАДАННЯ ІНТЕРЕСІВ І НАПРЯМІВ ДІЯЛЬНОСТІ......................................		55
1. Соціально-правова держава як результат політичної і соціальної модернізації України..........................................................		56
2.Взаємодія держави і громадянського суспільства в реалізації політичних та соціальних прав і свобод людини..............		97
3.Громадянське суспільство: сутність і тенденції реформування.........................................................................................		114
ІІІ. МІСЦЕ І РОЛЬ СУСПІЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ В УДОСКОНАЛЕННІ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ .....................................................................................		137
1. Політичні еліти та політичні лідери – важливі суб’єкти адміністративно управлінської реформи...........................................		137
2.Процес формування і входження бізнес-еліти у владні структури та інститути громадянського суспільства сучасної України..................................................................................................		156
3.Взаємозв’язок політичних, економічних та соціальних реформ в Україні. Інститут соціального партнерства......................		171
4.Місцеве самоврядування: поєднання державних та громадських засад в управлінні...........................................................		191
ІV.ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ОСВІТНІЙ ТА ВИХОВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ		210
1. Ініціатива громадян як ключовий чинник реформування освітньої політики в Україні.................................................................		210
2.Роль інфокомунікаційних технологій у формуванні та розвитку громадянського суспільства.................................................		232
3.Інститут масової комунікації як складова громадянського суспільства..............................................................................................		251
4.Сім’я в контексті розбудови громадянського суспільства в Україні....................................................................................................		271
V.ЗАГАЛЬНЕ І ОСОБЛИВЕ В СТАНОВЛЕННІ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ ТА ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В КРАЇНАХ СНД І БАЛТІЇ...................................................................................................		295
1.Росія, Білорусь, Молдова: варіанти політичної модернізації............................................................................................		295
2.Центральноазійські країни. Особливості моделі суспільно-політичного устрою.............................................................		310
3.Країни Закавказзя: моделі суспільно-політичного устрою.....................................................................................................		327
4.Прибалтійські країни: специфіка громадянського суспільства..............................................................................................		337
VІ.ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ.......................................		349
1.Передумови формування інститутів громадянського суспільства в країнах ЦСЄ...................................................................		349
2.Політико-правові інструменти формування громадянського суспільства в країнах ЦСЄ.......................................		361
3.Місце і роль інститутів громадянського суспільства країн ЦСЄ в інтеграції до європейських політичних та економічних структур..................................................................................................		376
VІI.ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА МОДЕЛЬ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА..........................................		390
1.Партійно-політична система та громадянське суспільство сучасної Німеччини..............................................................................		390
2.Політична система та інститути громадянського суспільства Республіки Австрія...........................................................		416
3.Швейцарія: країна громадянської консолідації та прямої демократії...............................................................................................		436
VІІІ.МІЖНАРОДНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ...................		453
1.Роль громадянського суспільства у міжнародній співпраці.................................................................................................		455
2.Міжнародні зобов’язання та співпраця України у сфері суспільного розвитку.............................................................................		472
Післямова.....................................................................................		491
Відомості про авторів..................................................................		495