50.Майнові та особисті немайнові права подружжя.

Правовідносини між подружжям:

1. Особисті немайнові

2. Майнові:

• правовідносини з приводу майна, що належить подружжю

• аліментні правовідносини подружжя

Майно, що належить подружжю:

1. Загальне майно

2. Особисте майно

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте нею, ним до шлюбу

• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування

• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто

• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності

• премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги

• страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням

Майно, що належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності

• майно набуте подружжям за час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу)

Право на утримання (аліменти):

• має той із подружжя, який є непрацездат-ним (досяг пенсійно-го віку, або є інвалі-дом І, ІІ чи ІІІ групи, потребує матеріаль-ної допомоги, за умови, що другий із подружжя може на-давати матеріальну допомогу

• не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом

51.Предмет та джерела трудового права.

Трудове право - система встановлений та санкціонованих державою правових норм, які регулюють індивідуальні та колективні трудові відносини у суспільній організації праці.

Предмет трудового права:

• Індивідуальні трудові відносини між працівником і роботодавцем

• Колективні трудові відносини між трудовими колективами, профспілками, організаціями роботодавців та іншими

Джерела трудового права України

• Конституція України

• Кодекс законів про працю України

• Закон України „Про зайнятість населення”

• Закон України „Про охорону праці”

• Закон України „Про колективні договори і угоди”

• Закон України „Про оплату праці”

• Закон України „Про відпустки”

• Підзаконні нормативно-правові акти

• Міжнародні акти про працю

52.Поняття та порядок укладання трудового договору.

Трудовий договір – угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути заключний:

• на невизначений строк, тобто бути безстроковим

• на час виконання певної роботи

• на визначений строк, встановлений за погодженням сторін

Зміст трудового договору – сукупність його умов, які визначають права й обов'язки сторін:

1. Умови, що визначаються угодою сторін

2. Умови, що встановлюються законодавством про працю:

• обов'язкові (необхідні), без домовленості про які трудовий договір вважається недійсним

• факультативні (додаткові)

Законодавчим актом найвищого рівня, що регулює порядок укладення трудових договорів, є Конституція України.

Що під час укладення трудового договору вільне волевиявлення його сторін є основним чинником, а в разі розірвання договору – основним чинником є додержання сторонами встановлених законодавством підстав для звільнення.

Трудовий договір по більшій частині повинен укладатися в письмовій формі (ст. 24 КЗпП). Наявність письмової форми є обов'язковим: 1. при організованому наборі працівників; 2. при укладенні трудового договору в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3. при укладенні контракту; 4. у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі; 5. при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6. в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Трудовий договір набирає чинності з моменту його укладення. Укладення трудового договору оформляється наказом, розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Але бувають випадки, коли робочий вже фактично працює, а між тим наказу про прийняття його на роботу немає, і він оформляється дещо пізніше. У цьому випадку трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Останнім часом широке застосування знайшло укладення трудового контракту, який є особливою формою трудового договору. Згідно зі ст. 21 КЗпП контракт - це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організація праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, встановлюються за погодженням сторін .