
- •1.Структура, зміст і мета курсу. Поняття про охорону праці.
- •2.Історія розвитку науки про охорону праці
- •3.Стан охорони праці на сучасному етапі в Україні.
- •8.Охорона праці жінок.
- •5.Державна політика в галузі охорони праці. Основні її принципи.
- •6.Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві.
- •7.Права працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
- •9.Гарантії прав на охорону праці при укладанні трудового договору.
- •10.Стимулювання охорони праці.
- •11.Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці
- •14.Фінансування охорони праці.
- •15.Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю посадових осіб та працівників.
- •16.Права посадових осіб Держпромгірнагляду як центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
- •18.Вимоги до Закону України “Про охорону праці” щодо розслідування та обліку нещасних випадків.
- •17.Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці.
- •19.Дослідження виробничих нещасних випадків.
- •20.Види розслідування.
- •21.Визначення показників частоти та тяжкості травматизму.
- •22.Порядок і термін розслідування нещасних випадків.
- •23.Склад комісій з розслідування нещасних випадків.
- •24.Форми актів розслідування нещасних випадків.
- •25.Поняття про управління охороною праці.
- •26.Система державного управлінні охороною праці в Україні.
- •27.Основні функції і завдання управліня охороною праці в організації
- •29.Обов’язки власника щодо дотримання вимог з охорони праці
- •30.Служба охорони праці на підприємстві
- •32. Показники ефективності заходів поліпшення умов та охорони праці.
- •34. Методи економічної оцінки ефективності заходів, направлених на поліпшення умов і охорони праці
- •35. Визначення понять виробниче приміщення, робоче місце, організація робочого місця
- •36. Причини виробничих нещасних випадків
- •37.Вплив параметрів мікроклімату на людину
- •38. Методи нормалізації параметрів мікроклімату
- •39. Оздоровлення повітряного середовища приміщень
- •40.Вентиляція, види вентиляції
- •41. Кондиціювання повітря
- •42.Природне освітлення, його значення для працюючих
- •43.Освітлення виробничих приміщень, світлотехнічні величини нормування освітлення, види виробничого освітлення
- •44. Вимоги до штучного освітлення. Джерела штучного освітлення
- •47 Одиниці виміру іонізуючих випромінювань.
- •45 Розрахунок освітлення.
- •46.Загальна характеристика та вплив іонізуючих випромінювань на людину.
- •48. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини.
- •49.Поняття про гранично припустиму дозу (гпд) загального опромінення. Її величина на рік для людини.
- •50.Проникаюча здатність іонізуючих випромінювань.
- •51.Захист від іонізуючих випромінювань.
- •53. Методи захисту від емв.
- •56.Електромагнітні випромінювання портативних комп’ютерів.
- •58. Шум. Джерела шуму, вплив на людину, захист від шуму.
- •59.Інфразвук. Природа. Методи захисту.
- •61.Випромінювання оптичного діапазону. Захист від їх дії.
- •62.Класи шкідливості підприємств та розміри санітарних зон.
- •65.Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання.
- •66.Безпека при експлуатації систем, що працюють під тиском.
- •69.Безпека при експлуатації балонів.
- •70.Актуальність проблем електробезпеки.
- •71. Основні визначення електробезпеки.
- •72.Дія електричного струму на організм людини.
- •73. Термічна дія струму.
- •74.Електролітична дія струму.
- •75.Біологічна дія струму.
- •76.Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом.
- •77.Поняття “пороговий відчутний струм”.
- •78.Поняття “пороговий невідпускаючий струм”.
- •64.Поняття “небезпечна зона” виробничого обладнання.
- •67.Безпека при експлуатації підйомно-транспортних засобів.
- •80.Напруга кроку.
- •83.Забезпечення безпеки електрообладнання.
- •84.Електрозахисні засоби.
- •85.Надання першої долікарської допомоги ураженому електричним струмом.
- •87.Статистика та динаміка пожеж в Україні.
- •88.Основні причини пожеж.
- •89.Суть процесу горіння. Види горіння.
- •90.Класифікація приміщень за вибухопожежонебезпечністю.
- •91.Класифікація пожежонебезпечних зон в приміщеннях та поза ними.
- •92.Організаційні та технічні заходи забезпечення пожежної безпеки.
- •93.Пожежна безпека електроустаткування.
- •94. Пожежна сигналізація.
- •95.96 Принцип дії та класифікація вогнегасних засобів.
89.Суть процесу горіння. Види горіння.
Горіння – це фізико-хімічний процес взаємодії горючої речовини з киснем повітря, внаслідок чого виділяється тепло і випромінюється світло. Основою процесу горіння є комплекс екзотермічних окислювально-відновлювальних реакцій горючої речовини з окислювачем. Процес горіння потребує поєднання трьох компонентів: - речовини, що здатна горіти; - джерела запалювання, з відповідним запасом енергії; - окислювача – найбільш бурхливе горіння відбувається у чистому кисні. Горючі речовини можуть перебувати у трьох агрегатних станах: - рідкому; - твердому; - газоподібному. Класифікація видів горіння.
Залежно від швидкості хімічної реакції та утворення горючої суміші горіння може відбуватися у вигляді: - тління – швидкість до кількох см/с; - власного горінні – швидкість до кількох м/с; - вибуху – швидкість кілька сотень м/с; - детонації – швидкість до декількох тисяч м/с. Залежно від швидкості розповсюдження полум’я горіння буває: - дефлаграційне, що відбувається з дозвуковими швидкостями (від кількох см до декількох метрів за секунду); - детонаційне, що має надзвукові швидкості. Горіння буває стійким тоді, коли воно не супроводжується підвищенням тиску. Підвищення тиску призводить до вибухового горіння.
Дозвукове горіння поділяється на ламінарне та турбулентне: Ламінарне горіння характеризується пошаровим поширенням полум’я по свіжій горючій системі, турбулентне змішуванням шарів потоку. Горіння буває: - гомогенним – це така горюча система, в якій горюча речовина рівномірно перемішана з повітрям (гази, пари, пил). - гетерогенне або дифузійне – це процес горіння, який лімітується дифузією кисню у зону полум’я, коли речовини перебувають у різних агрегатних станах (рідкі і тверді горючі речовини). Дифузія як процес протікає повільно. Процес горіння може бути повним і неповним: При надмірній кількості кисню у повітрі горіння буде повним, при цьому утворюються продукти, які не можуть більше горіти – вуглекислий або сірчаний газ, пари води, азоту. Неповне згорання відбувається при недостатній кількості кисню і супроводжується утворенням продуктів, які є вибухонебезпечними й токсичними –які при зміні умов горіння можуть самі спалахувати або чинити отруйну дію на організм людини.
90.Класифікація приміщень за вибухопожежонебезпечністю.
Категорія за вибухопожежноюнебезпекою приміщень — це класифікаційна характеристика небезпеки об'єкта, що визначається кількістю і пожежнонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться, або обертаються там, з урахуванням особливостей технологічних виробничих процесів.
За вибухопожежонебезпечністю примiщення та виробництва поділяються на 5 категоpій:
А, Б, В, Г та Д.
Категорії А і Б - вибухопожежонебезпечнi.
Категорія А - виробництва, пов'язанi з використанням паливних газiв та легкозаймистих рідин з температурою спалаху Тсп £ 28 °С .
До категорії Б належать виробництва, пов'язанi з використанням горючого пилу або волокна, легкозаймистих рідин з температурою спалаху Тсп > 28 °C.
До категорії В (пожежонебезпечні) відносяться виробництва, де застосовуються горючі та важкогорючі рідини, пили та твеpді горючі матеріали та речовини, які при взаємодії з водою, повітрям або одна з одною здатні тiльки горіти з температурою Тсп > 61 °С (обробка деревини, пластмас, фарбувальні цехи, склади фарб, картону та мастильних матеріалів і т. п.).
До категорії Г - виробництва, пов'язанi з обробкою негорючих речовин та матеріалів у гарячому, загартованому або розплавленому станi (ливарні, кувальні відділення, газо- та електрозварювальні відділення, котельні і т. п.). До категорії Д входять виробництва, пов'язанi з обробкою негорючих речовин у холодному станi (ремонтно-механічні цехи та майстерні з холодною обробкою металів і т. п.).
Враховуючи категоpію примiщень за вибухонебезпекою ДНАОП 0.00-1.32.01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», в свою чергу подiляє примiщення на двi зони: пожежонебезпечну та вибухонебезпечну.
Пожежонебезпечна зона (firedangerous area) - простір всередині або поза примiщенням, у межах якого постiйно або періодично знаходяться горючі речовини як пpи нормальному технологiчному процесі, так i пpи його порушенні. Пожежонебезпечна зона подiляється у свою чергу на 4 класи: П-I, П-II, П-IIа, П-III, які характеризуються мiсцем положення (I - II всередині примiщення, III за межами примiщенням), температурою спалаху, хаpактеpом гоpючих речовин (горючі рiдини I, гоpючий пил або волокно II, горючі речовини IIа). Вибухонебезпечна зона (explosive area) - примiщення або зовнiшня електроустановка, де є або можуть утворюватися вибухонебезпечні сумiшi.Вибухонебезпечна зона поділяється на 6 класiв:
В-I, В-Iа, В-Iб, В-Iг, В-II та В-IIа.