20.Види розслідування.

Розрізняються нещасні випадки, що підлягають загальному розслідуванню та обліку, та нещасні випадки, що підлягають спеціальному розслідуванню та обліку.

До останніх належать: нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров’я; випадки смерті працівників на підприємстві; випадки зникнення працівників під час виконання трудових обов’язків; нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.Порядок розслідування нещасних випадків поширюється і на аварії.Існує два види аварії, що підлягають розслідуванню та обліку: аварії першої та другої категорії.

До першої категорії належать аварії, внаслідок яких:

-загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

-спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних -речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

-збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

-зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників підприємства чи населення; До другої категорії належать аварії, внаслідок яких:

-загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

-зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я -працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.

21.Визначення показників частоти та тяжкості травматизму.

Для оцінки та аналізу виробничого травматизму і професійних захворювань з метою з'ясування та ліквідації їх причин застосовуються кілька методів, основні з яких такі: статистичний, топографічних, монографічних, груповий, економічний і ін

Статистичний метод. Передбачає узагальнення фактично наявного матеріалу про травматизм шляхом поєднання в групи за різними ознаками. При цьому для оцінки виробничого травматизму використовують відносні показники (показник частоти травматизму та важкості травматизму). Показник частоти травматизму Кч – середня кількість випадків травматизму на 1000 людей

Кч = 1000(Н/С),де Н – кількість нещасних випадків з втратою працездатності на три та більше днів за певний проміжок часу (квартал, півріччя, рік)

С – середньоспискова кількість працюючих.

Показник важкості травматизму Кв – це середня тривалість непрацездатності, що припадає на один нещасний випадок за певний календарний період:

Кв = Д/Н,де Д – кількість днів непрацездатності всіх потерпілих за певний проміжок часу (квартал, півріччя, рік).

Монографічний метод. Полягає у вивченні причин нещасних випадків, що мали місце при певному технологічному процесі або операції.

Топографічний метод. Полягає у вивченні причин нещасних випадків за місцем їх виникнення. Всі нещасні випадки фіксують на карті (схемі). За густиною умовних позначень на карті встановлюють найбільш небезпечні місця робіт та приймають заходи для усунення на них причин травматизму.

Груповий метод аналізу травматизму полягає у вивченні причин нещасних випадків, об’єднаних за певною подібною ознакою.

Комплексний метод аналізу травматизму-враховує особисті характеристики потерпілого, часу та місця виникнення нещасного випадку, його природи, наслідків, санітарно-гігієнічних умов, характера і структури практичної діяльності та інше.